01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.12.2009 № 33/464
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Студенця В.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Колосок К.В.;
від відповідача - Яковець О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Українсько-Російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.09.2009
у справі № 33/464 (суддя
за позовом Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк"
до ЗАТ "Українсько-Російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 61692,60 грн.
Публічне акціонерне товариство акціонерний банк „Укргазбанк”, в особі Лівобережного відділення № 53 ПАТ АБ „Укргазбанк”, звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до закритого акціонерного товариства „Українсько-російська акціонерна страхова компанія „Авіоніка” про стягнення 61692,60 грн. та звернення стягнення на предмет застави.
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.09.2009 року позов задоволено повністю. Стягнуто з закритого акціонерного товариства „Українсько-російська акціонерна страхова компанія „Авіоніка” на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк”, в особі Лівобережного відділення № 53 ПАТ АБ „Укргазбанк”, суму заборгованості по кредиту в розмірі 60624 (шістдесят тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 00 коп., заборгованість по процентах в розмірі 720 (сімсот двадцять) грн. 08 коп., пеню в розмірі 348 (триста сорок вісім) грн. 52 коп., шляхом звернення стягнення на заставлене майно відповідно до умов договору застави (транспортних засобів) від 17.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим номером № 5201:
- автомобіль марки Ореl, модель Astra 1,4 І, рік випуску -2007, реєстраційний номерний знак АА 6746 СХ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ААС № 144416 від 13.07.07, видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві;
- автомобіль марки Сhevrolet, модель Aveo, рік випуску - 2007, реєстраційний номерний знак АА 6756 СХ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ААС № 144417 від 13.07.07, видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві.
Стягнуто з закритого акціонерного товариства „Українсько-російська акціонерна страхова компанія „Авіоніка” на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк”, в особі Лівобережного відділення № 53 ПАТ АБ „Укргазбанк” витрати по сплаті державного мита в сумі 616 (шістсот шістнадцять) грн. 93 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 22.09.2009 року закрите акціонерне товариство «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати повністю та призначити справу до розгляду у загальному порядку.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що строк до якого повинна була здійсненна сплата частини платежів по кредитному договору та договору застави чітко не була встановлена, а це в свою чергу свідчить про вчасне погашення заборгованості по кредитному договорі. Невірно визначена сума заборгованості по кредитному договору № 31-Ю/07 від 17.07.2007 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2009 року апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Українсько-російська акціонерна компанія „Авіоніка” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 33/464. Розгляд справи призначено на 01.12.2009 року о 10 год. 40 хв.
В судовому засіданні 01.12.2009 року оголошено перерву до 17.12.2009 року.
Розпорядженням від 17.12.2009 року в.о. голови Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з перебуванням судді Зеленіна В.О., на лікарняному, розгляд апеляційної скарги у справі № 33/464 доручено колегії суддів у складі: Студенця В.І. - головуючий суддя, суддів Баранця О.М., Калатай Н.Ф.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.07.2007 року між відкритим акціонерним товариством „Украгазбанк” (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство акціонерний банк „Укргазбанк”) (позивачем) та закритим акціонерним товариством „Українсько-російська акціонерна страхова компанія „Авіоніка” (відповідачем) був укладений кредитний договір № 31-Ю/07 (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого банк надає позичальнику кредит у сумі 128953,50 грн., строком на 36 місяців, цільове призначення (мета) кредиту - придбання легкових авто комерційного призначення (п.п. 1.2, 1.3.1 Договору).
Відповідно до п.1.3.2 Договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін до цього договору або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 4 цього договору.
Згідно з п. 1.4.1 Договору за використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування відсоткова ставка встановлюється у розмірі 18 відсотків річних. При цьому за користування кредитними коштами понад термін, визначений в п.1.3 цього договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 19,0 % річних.
Відповідно до п. 1.4.4 Договору строк сплати відсотків - один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору.
Як вбачається з матеріалів даної справи, на виконання умов Договору позивач видав відповідачеві кредит у сумі 128953,50 грн. шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника за його дорученням до автосалону як оплата за автомобілі, що є предметом застави, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з особового рахунку відповідача від 17.07.2007 року, проте відповідач не виконав свої зобов'язання за договором.
Відповідно до п. 3.2.2 Договору у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням правління банку, банк має право ініціювати зміну розміру процентів та комісій, визначених п. 1.4 цього Договору. Про намір змінити розмір процентів за надання кредиту та комісій, банк зобов'язаний повідомити позичальника не пізніше, ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду. У разі, якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентів за кредитом та комісій він зобов'язаний до дати початку застосування нового розміру процентів за надання кредиту та комісій, підписати надану банком додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її банку. У разі, якщо позичальник не погодиться з запропонованим банком розмірами процентів та комісій, він зобов'язаний до дати початку застосування нового розміру процентів за надання кредиту та комісій, повернути існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісій, можливі штрафні санкції в повному обсязі. Після сплати позичальником зазначених сум дія цього договору вважається припиненою.
Позивач звернувся до відповідача листом № 353/07-1-1056/1 від 17.04.2009 року відповідно до умов п. 3.2.2 Договору з пропозицією встановити з 27.04.2009 року відсоткову ставку за користування кредитними коштами у межах встановленого терміну кредитування, закріплену в п. 1.4.1 на рівні 30,00 % та відсоткову ставку за користування кредитними коштами понад термін кредитування, закріплену в п. 1.4.2 на рівні 31,00 % річних.
Враховуючи зміст листа № 06/470 від 27.04.2009 року відповідач не погодився з запропонованим позивачем розмірами відсоткової ставки.
Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5.1 кредитного Договору у випадку порушення позичальником зобов'язань, банк має право відмовитись від виконання своїх зобов'язань та/або розірвати цей договір, при цьому позичальник зобов'язаний відшкодувати банку збитки в розмірі неповерненої суми кредиту, процентів за користування кредитом та витрат, понесених банком за цим договором, а також повернути банку заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші видатки, понесені банком за цим договором.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Згідно з п. 1.4.1 Договору за використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування відсоткова ставка встановлюється у розмірі 18 відсотків річних. При цьому за користування кредитними коштами понад термін, визначений в п.1.3 цього договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 19,0 % річних.
Відповідно до п. 1.4.4 Договору строк сплати відсотків - один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору.
Відповідно до ч. 2.ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), та в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку порушення позичальником зобов'язань, банк має право відмовитись від виконання своїх зобов'язань та/або розірвати цей договір, при цьому позичальник зобов'язаний відшкодувати банку збитки в розмірі неповерненої суми кредиту, процентів за користування кредитом та витрат, понесених банком за цим договором, а також повернути банку заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші видатки, понесені банком за цим договором.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором і відповідно до п. 5.1. договору позивач набув право вимоги дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також інших сум, нарахованих у відповідності до умов кредитного договору, у повному обсязі.
Крім того, враховуючи відмову відповідача від збільшення зміни розміру процентів за надання кредиту позивач відповідно до п. 3.2.2 Договору набув право вимагати від відповідача повернути існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісій, можливі штрафні санкції в повному обсязі.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості в сумі 60624,00 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у сумі 720,08 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами правомірно визнано судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч.1 статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом (право застави).
Згідно статті 19 Закону України “Про заставу” за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Частино1 статті 20 Закону України “Про заставу” передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
П. 5.3. Договору передбачено, що за порушення строків (визначених в цьому договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.
Частиною 2 ст. 5.3. Договору встановлено, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовляються, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань щодо строків (визначених у цьому договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (неустойки, пені) за цим договором не звільняє позичальника від відшкодування збитків, завданих банку, в повному обсязі.
Відповідно до п. 2.1 Договору згідно з договором застави (транспортних засобів) від 17.07.2007 року в забезпечення зобов'язань за цим договором банком прийнято: автомобіль марки Ореl, модель Astra 1.4.І рік випуску - 2007, реєстраційний номерний знак АА 6746 СХ та автомобіль марки Сhevrolet, модель Aveo, рік випуску 2007, реєстраційний номерний знак АА 6756 СХ.
Відповідно до п. 3.1.5 договору застави (транспортних засобів) від 17.07.2007 року у випадку, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором (сплата процентів та/або повернення кредиту), зобов'язання заставодавцем в повному обсязі або в частині виконано не буде, заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме: за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета застави, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами або залишити у своїй власності предмет застави шляхом погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок власних коштів у відповідності з цим договором.
Згідно з п. 3.1.6 договору застави від 17.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстр. № 5201, укладеного між позивачем та відповідачем звернути стягнення на предмет застави у випадку одноразової прострочки сплати процентів за користування кредитними коштами, використання кредиту не за цільовим призначенням або порушення інших умов кредитного договору, а також у випадку порушення заставодавцем (третьою особою) умов зберігання або експлуатації предмета застави, припинення діяльності заставодавця (ліквідації, злиття, поділу, приєднання) незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
Згідно з п. 6.1 договору застави (транспортних засобів) від 17.07.2007 року звернення стягнення на предмет застави та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або за домовленістю сторін.
З урахуванням викладеного, перевіривши зроблені судом розрахунки щодо розміру заборгованості по процентах в сумі 720,08 грн. і пені в сумі 348,52 грн. та правомірності їх нарахування, колегія суддів вважає їх обґрунтованими. Крім того, підтримує висновки зроблені судом першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в розмірі 60624,00 грн. є обґрунтованими і відповідно підлягають задоволенню. Розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитними коштами зроблено позивачем без врахування збільшення відсоткової ставки до 30 % та відсоткової ставки за користування кредитними коштами понад термін кредитування на рівні 31,00 %, враховуючи розміри встановлені п.п. 1.4.1, 1.4.2 Договору. Порядок сплати процентів визначений в п. 1.1 Договору застави відповідає п. 1.4.4 Кредитного договору.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права. Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду м. Києва від 22.09.2009 року у справі № 33/464 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 33/464 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя
Судді
21.12.09 (відправлено)