Іменем України
04.12.09 Справа №10/603/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Акімовій Т.М.
представники сторін: не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області)
на рішення господарського суду Запорізької області від 25.09.2009 р. у справі № 10/603/08
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління №51» (м. Запоріжжя)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області)
третя особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Орендне підприємство «Запорізьке міське бюро технічної інвентаризації» (м. Запоріжжя)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1.Закрите акціонерне товариство «Герметик-Універсал» (м. Запоріжжя)
2.Товариство з обмеженою відповідальністю «Магеллан» (м. Днепропетровськ)
про визнання права власності.
Відкрите акціонерне товариство «Ремонтно-будівельне управління №51» (позивач, далі за текстом - ВАТ «РБУ-51») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовними вимогами до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» про визнання права власності на об'єкти нерухомості - літ.Д-2 (адміністративно - побутовий корпус та корпус цеху виробництва мастик), літ. Б - трансформаторна підстанція, які розташовані за адресою Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Сонячне шосе, 23 та рол зобов'язання ОП ЗМБТІ провести реєстрацію права власності ВАТ «РБУ-51» на перелічені вище об'єкти нерухомості (т.1 арк.с.4-5)
Ухвалами господарського суду до участі у справі в якості 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору було залучено Орендне підприємство «Запорізьке міське бюро технічної інвентаризації», Закрите акціонерне товариство «Герметик-Універсал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Магеллан».
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.09.2009 року по справі №10/603/09 (суддя Алейнікова Т.Г.) позовні вимоги задоволені частково, визнано за ВАТ «РБУ-51» право власності на об'єкти нерухомості - літ.Д-2 ( адміністративно - побутовий корпус та корпус цеху виробництва мастик, площею 1764,8 кв. м), літ. Б - трансформаторна підстанція площею 60 кв. м, які розташовані за адресою Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Сонячне шосе,23. В іншій частині позову провадження у справі припинено (том 2 арк.с. 2-4).
Рішення господарського суду обґрунтовано положеннями ст.ст. 316, 319, 320, 321, 328, 392 ЦК України, ст. 35 ГПК України щодо встановлення фактів, що мають значення для вирішення даного спору, при розгляді інших справ за участю тих самих сторін, Конституцією України.
Рішення суду в частині припинення провадження у справі вмотивовано тим, що позовні вимоги про зобов'язання зареєструвати право власності фактично заявлені до особи (ОП ЗМ БТІ), яка не є відповідачем у справі. Разом з тим, суд не навів норм процесуального права, на підставі яких ухвалено рішення про припинення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (відповідач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 24.07.2008 р. у даній справі і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити (т.2 а.с.9).
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач стверджує, що рішення господарським судом постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.
Зокрема, заявник стверджує, що він неналежним чином був повідомлений про дату слухання справи, а саме, ухвалу про слухання справи 29.09.2009 р. ним було отримано вже після розгляду судом справи та прийняття рішення, чим його було позбавлено можливості прийняти участь у справі, надати докази, заявити клопотання, в тому числі щодо застосування строків позовної давності. Зауважує, що позивач неправильно сплатив державне мито (у меншому розмірі), що є підставою для повернення позову без розгляду.
Не погоджується із зазначенням у рішенні суду про помилковість здійснення реєстрації права власності на майно за ТОВ «Металпромекспорт».
Вказує, що вимога про визнання права власності на майно було предметом розгляду у рамках справи №16/456-8/221/06.
Зазначає, що спірне майно було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута та реалізоване в порядку законодавства, що регулює відповідні правовідносини, тому, за твердженням заявника, захист позивачем порушеного, на його думку, права мав відбутися в порядку, встановленому про банкрутство, оскільки саме цими обставинами позивач обґрунтовує свої вимоги, фактично суть спору полягає у встановленні правомірності дій ліквідатора щодо включення спірного майна до ліквідаційної маси. Вважає, що до спірних правовідносин не повинна застосовуватися ст. 392 ЦК України.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2604 від 04.12.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Антонік С.Г. (головуючий), Шевченко Т.М. (доповідач), Хуторной В.М.; вказаною колегією справу прийнято до свого провадження.
В судовому засіданні представник заявника (відповідача у справі) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду у справі і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Крім того, заявив письмове клопотання про долучення до справи документів, які він не мав можливості надати суду першої інстанції з тих причин, що не приймав участь в судовому засіданні місцевого господарського суду з викладених в апеляційній скарзі підстав (несвоєчасне повідомлення), документи додані до клопотання. Також відповідач у клопотання заявляє про застосування строків позовної давності при вирішенні даного спору.
Колегія суддів апеляційної інстанції, порадившись, враховуючи обставини справи, надані сторонами докази та з огляду на приписи ст. 101 ГПК України вважає за правомірне задовольнити клопотання про залучення до матеріалів справи наданих відповідачем документів.
Позивач у справі (ВАТ «РБУ-51») письмовий відзив на апеляційну скаргу суду не надав; в судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються ані на положеннях закону, ані на доказах, що надані суду першої інстанції при розгляді даної справи. З приводу документів, доданих відповідачем до апеляційної скарги, представник позивача зазначив, що про існування цих документів йому, як представнику ВАТ «РБУ-51», не відомо, тому пояснень суду апеляційної інстанції стосовно цих документів він надати у даному судовому засіданні не може.
Треті особи в судове засідання своїх представників не направили, письмових відзивів не надалі, про дату слухання справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
В судовому засіданні 18.11.2009 року розгляд справи було відкладено до 04.12.2009 року, позивачеві запропоновано надати документальне підтвердження права власності ВАТ «РБУ-51» на спірні об'єкти нерухомості, в тому числі свідоцтво про право власності (оригінали для огляду), надати письмові пояснення з врахуванням документів, долучених відповідачем до справи в суді апеляційної інстанції.
Позивач витребувані судом документи не представив, письмових пояснень не надіслав, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні 04.12.2009 року не скористався, уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявив. Про дату, час та місце проведення судового засідання (04.12.2009р.) був повідомлений належним чином.
Представник відповідача також в судове засідання 04.12.2009 р. не з'явився без надання доказів поважності причин неявки.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги та належне повідомлення сторін про слухання справи, а також з огляду на приписи ст. 75 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, за наявними у справі і наданими в першому судовому засіданні документами, долученими до справи.
В судовому засіданні 04.12.2009 року прийнято постанову.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги та додатково надані відповідачем документи, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
10.12.2004 року Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.2004 р., укладеного між ТОВ «Магеллан» (продавець) та ТОВ «Металпромекспорт» (покупець), було зареєстроване за ТОВ «Металпромекспорт» право власності на об'єкти нерухомості - літ. Д-2, літ Б, що розташовані за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Сонячне шосе, 23 ( том 2 арк.с. 55-57).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.10.2005 року у справі №22/79 було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 08.12.2004 р., укладений між ТОВ «Магеллан» (продавець) та ТОВ «Металпромекспорт» ( т.1 а.с.27). Разом з тим, як свідчать матеріали справи (мотивувальна та резолютивна частини вказаного рішення) двостороння реституція господарським судом при вирішенні спору у справі №22/79 не була застосована та право власності на спірне майно на дату порушення провадження у даній справи залишається зареєстрованим за ТОВ «Металопромекспорт» (том 2 а.с.79).
Відкрите акціонерне товариство «Ремонтно-будівельне управління №51» вважаючи себе власником об'єктів нерухомості: будівлі під літ.Д-2 (адміністративно - побутовий корпус та корпус цеху виробництва мастик) та під літ. Б (трансформаторна підстанція), звернулось до суду із даним позовом, заявивши, крім того, вимогу про зобов'язання БТІ провести реєстрацію права власності на вказані об'єкти за ВАТ «РБУ-51».
Колегія суддів, дослідивши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Стаття 20 Господарського кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України закріплюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільного права та інтересу є визнання наявності або відсутності прав ( ГК), визнання прав (ЦК).
Отже, аналізуючи наведені вище норми права, колегія суддів відзначає, що позивачем у справі є особа, яка звертається до господарського суду з метою захистити або відновити своє порушене право, у даному випадку, як вважає позивач, його право власності на перелічені вище об'єкти нерухомості.
Як свідчать матеріали справи, з позовною заявою про визнання права власності на спірні будівлі до господарського суду звернулось ВАТ «РБУ-51».
Позивач, вважаючи, що право власності на спірні об'єкти нерухомості за ТОВ «Металпромекспорт» було зареєстровано помилково, в обґрунтування своїх вимог посилається на наступні обставини: стверджує, що право власності на вказані вище об'єкти ВАТ набуло в процесі корпоратизації підприємства, що підтверджується відповідними документами - наказом Мінмашпрому України №316 «Про створення ВАТ «РБУ-51» від 28.02.1994р., Актом оцінки майна, наказом №322 від 03.04.1995р. «Про закінчення процесу приватизації», Свідоцтвом про право власності на цілісний майновий комплекс за №120 від 18.05.1995р., виданим регіональним відділенням фонду державного майна України в Запорізькій області, рішеннями господарського суду Запорізької області від 09.11.2004 р. по справі №16/453, від 15.12.2003 р. по справі №15/412.
Крім того, позивач зазначає, що ВАТ «Герметик - Універсал» в процедурі банкрутства протиправно включив майно ВАТ «РБУ-51», що є предметом даного спору, до ліквідаційної маси та реалізував його з публічних торгів.
Як на правову підставу позову позивач посилається на ст.ст. 321, 328 ЦК України, а також вважає за необхідне застосувати положення ст. 35 ГПК України при вирішенні даного спору.
Відповідно до ст. 321 ЦК України ( на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог), право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні <…>. У ст. 328 ЦК України, на яку також посилається позивач як на нормативно-правову підставу заявленого позову про визнання права власності, закріплено: право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В жодній з наведених норм права не йдеться про підстави визнання за особою права власності в судовому порядку.
Аналізуючи норми Цивільного кодексу України, колегія суддів відзначає, що захист відносин власності у судовому порядку, зокрема, визнання права власності, витребування майна, тощо, здійснюється на підставах, визначених у главі 29 ЦК України (ст.ст. 386-394 ЦК України - «Захист права власності»).
Разом з тим, позивач в позовній заяві не наводить жодної з вказаних правових норм.
Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги про визнання за ВАТ «РБУ-51» права власності на об'єкти нерухомості, з власної ініціативи послався на приписи ст. 392 Цивільного кодексу України та дійшов висновку, що предметом цього позову є вимога позивача про визнання його права власності на майно, яким він володіє у відповідності з чинним законодавством <…>.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне:
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Метою використання вказаного позову є усунення невизначеності відносин власності щодо індивідуально-визначеного майна, власником якого є позивач, або отримання документа, що засвідчує його право власності та був раніше втрачений ним. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого фактично звернені не до відповідача, а до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно.
Позивачем у позові про визнання права власності є власник індивідуально-визначеного майна, право якого оспорюється або не визнається іншою особою, з якою власник не перебуває у зобов'язальних відносинах.
Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно.
Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що позивач, заявляючи позов про визнання за ним права власності на майно, повинен довести суду наявність у нього такого права на дату подачі позову з підтвердженням відповідними доказами.
Вивчені матеріали справи свідчать про наступне:
28 вересня 1994 року між РБУ-51 та акціонерним товариством закритого типу «Герметик-Універсал» було укладено договір про сумісну виробничо-господарську діяльність з організації бутилкаучукових мастик, за умовами якого РБУ-51 передає у вигляді внеску в статутний фонд акціонерного товариства незавершене будівництво.
В подальшому стосовно ЗАТ «Герметик-Універсал» було порушено провадження у справі про банкрутство. Виходячи зі змісту листа Науково-дослідного інституту будівельного виробництва Держбуда України від 31.10.2003 р. вих.№954/01-10 (м. Київ), адресованого арбітражному керуючому, виключне право на виробництво бутилкаучукових мастик, розроблених НДІБВ, було передано ЗАТ «Герметик - Універсал»; іншим підприємствам м. Запоріжжя такі права не надавались (копію листа додано до справи).
В процедурі ліквідації Закритого акціонерного товариства «Герметик-Універсал» 24.07.2004 року відбулися публічні торги (аукціон) з реалізації майна підприємства-банкрута «Герметик-Універсал», організовані філією ДГУ Агентства з питань банкрутства на підставі Договору №12-08-п/04 від 12.07.1994 року про організацію та проведення публічних торгів(аукціону) з продажу майна ЗАТ «Герметік-Універсал». На торги, серед іншого, було виставлено незавершене будівництво - адміністративно-побутовий корпус (АПК), площа 1730 кв. м, трансформаторна підстанція, площа 42,8 кв. м, розташованих в промисловій зоні правобережної частини м. Запоріжжя. При проведенні торгів було визначено покупця - Товариство з обмеженою відповідальністю «Магеллан», про що свідчить відповідний протокол. На підставі протоколу про проведення публічних торгів №1 від 24.07.2004р. між ТОВ «Герметик-Універсал» та ТОВ «Магеллан» 07.08.2004 р. укладено договір № 1 купівлі-продажу майна. За Актом прийому-передачі майна від 07.08.2004 р. ТОВ «Герметик-Універсал» передало, а ТОВ «Магеллан» прийняло у власність придбане за договором №1 купівлі-продажу майно, зокрема, незавершене будівництво (АПК) нежитлового приміщення - цех з виробництва мастик на бутилкаучуковій основі, загальною площею 1730 кв. м, трансформаторну підстанцію, площею 42,8 кв. м.
Наведене вище підтверджує той факт, що спірне майно ще станом на 2004 рік (під час банкрутства та ліквідації ЗАТ «Герметік-Універсал») було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута - закритого акціонерного товариства «Герметік-Універсал» та реалізовано ним в порядку законодавства, що регулює відповідні правовідносини.
Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що захист позивачем порушеного (за його твердженням) права власності на вказане вище майно мав би відбуватися у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження оскарження позивачем дій ліквідатора підприємства-банкрута щодо включення до ліквідаційної маси вказаного майна та визнання у встановленому законом порядку неправомірними дій ліквідатора ЗАТ «Герметік - Універсал» щодо включення до ліквідаційної маси підприємства банкрута названого майна (що є предметом спору у даній справі), не надані таки докази і суду апеляційної інстанції.
Слід також зауважити, що ані зазначені вище прилюдні торги з реалізації майна банкрута, ані укладений, за результатами проведених торгів, з покупцем (ТОВ «Магеллан») договір купівлі-продажу майна не визнані недійсними в судовому порядку.
С огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність речово-правового спору про усунення невизначеності відносин власності, а є наявним спір щодо правомірності дій ліквідатора по внесенню спірного майна до ліквідаційної маси ЗАТ «Герметик-Універсал».
Тому посилання місцевого господарського суду у рішення на приписи ст. 392 ЦК України, як на правову підставу задоволення позову про визнання за ВАТ «РБУ-51» права власності на об'єкти нерухомості, є необґрунтованим.
Наслідки визнання недійсним в судовому порядку (справа № 22/79д) договору купівлі-продажу від 08.12.2004 р., укладеного між ТОВ «Магеллан» (продавець) та ТОВ «Металпромекспорт», можуть стосуватися лише сторін у договорі та не є підтвердженням наявності права власності на предмет договору (на спірне майно) у третьої особи - позивача у даній справі (ВАТ «РБУ-51»), або підставою для визнання за ним права власності на майно.
Слід також зауважити, що Конституція України (ст.ст. 41-42), ст.ст. 316, 319, 320, 321, 328 ЦК України, на які посилається господарський суд у рішенні, не визначають підстав захисту права власності у судовому порядку.
Не погоджується колегія суддів і з висновком місцевого господарського суду щодо застосування ним при вирішенні даного спору приписів з ст. 35 ГПК України, з посиланням на рішення господарського суду Запорізької області у справах: №22/79д від 26.10.2005р., 15/412 від 05.12.2003 р., так як в цих рішеннях не йдеться про визнання за ВАТ «РБУ-51» права власності на спірні об'єкти нерухомості, а аналіз доказів в описовій та мотивувальній частинах рішень є лише думкою окремого судді, а не встановленим фактом в контексті приписів ст. 35 ГПК України. Крім того, в зазначених справах приймали участь не одні й ти ж самі сторони, як того вимагає ст. 35 ГПК України.
З приводу посилання позивача в обґрунтування наявності у нього права власності на спірне майно на таки документи, як наказ Мінмашпрому України №316 «Про створення ВАТ «РБУ-51» від 28.02.1994р., Акт оцінки майна, наказ №322 від 03.04.1995р. «Про закінчення процесу приватизації», Свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс за №120 від 18.05.1995р., видане регіональним відділенням фонду державного майна України в Запорізькій області, колегія суддів відзначає:
По - перше, в жодному з цих документів не йдеться безпосередньо про спірне майно; по друге - наведені документи не свідчать про протиправність (незаконність) наступного розпорядження цим майном з послідуючим включенням його до ліквідаційної маси підприємства - банкрута ЗАТ «Герметик-Універсал».
Отже, з наведених позивачем у позовній заяві обґрунтувань відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання права власності .
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідачем у даній справі визначив одну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» та заявив дві вимоги - про визнання права власності та про зобов'язання БТІ зареєструвати право власності.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідно до ст. 21 ГПК України відповідачем у справі є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
ТОВ «Металпромекспорт» не може бути відповідачем у справі за позовною вимогою про зобов'язання БТІ зареєструвати за позивачем право власності, тому у позові про зобов'язання БТІ зареєструвати право власності до вказаного в позовній заяві відповідача також слід відмовити, а не припинити провадження у справі, як вирішив господарський суд.
Враховуюче вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, а висновки господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення господарського суду. В задоволенні позову відмовляється у повному обсязі.
Апеляційна скарга з наведених підстав задовольняється.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі, в тому числі за апеляційною скаргою покладаються на позивача у справі.
Разом з тим, згідно з позицією Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, яка викладена в п. 14 Інформаційного листа від 14.08.2007 р. № 01-8/675, державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна, тому з позивача підлягає стягненню сума з врахуванням вартості спірного майна (балансової вартості майна, визначеної в п. 3 договору купівлі-продажу від 08.12.2004 р. - 67 000 грн.), в тому числі на користь заявника апеляційної скарги, а відповідно, з заявника апеляційної скарги - стягненню в дохід Державного бюджету України недоплаченої суми державного мита за апеляційний розгляд справи.
Крім того, при зверненні позивача до господарського суду (23.09.2009 р.) розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів по господарським справам становив 236 грн. (Постанова Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. № 825 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»). Згідно платіжного доручення № 169 від 18.09.2009 р. позивачем (ВАТ РБУ-51) сплачено 118 грн. за ІТЗ судового процесу. Таким чином, з позивача підлягає стягненню недоплачена сума витрат з ІТЗ судового процесу - 118 грн.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Запорізької області від 25.09.2009 р. у справі № 10/603/08 задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 25.09.2009р. у справі № 10/603/08 скасувати та прийняти нове рішення.
В позові відмовити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління № 51» (м. Запоріжжя) на користь Державного бюджету України 670 грн. державного мита, 118 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління № 51» (м. Запоріжжя) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області) 335 грн. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області) 35 грн. державного за апеляційною скаргою. Видати наказ.
Видачу наказів, із зазначенням відповідних реквізитів, доручити господарському суду Запорізької області.