донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.12.2009 р. справа №33/39
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
За участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
розглянувши апеляційну скаргу не з'явився;
Олексюк Р.В., за довіреністю;
Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області, м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від18.08.2009 року
у справі№ 33/39 (суддя Новікова Р.Г.)
за позовомБлагодійного фонду "Рятівник Донбасу", м.Донецьк
до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області, м.Донецьк
простягнення неустойки (пені) в розмірі 65 065,59 грн.
У лютому 2008р. Благодійний фонд "Рятівник Донбасу", м. Донецьк (далі-Позивач) звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області, м.Донецьк (далі-Відповідач), про стягнення неустойки (пені) в розмірі 65 065,59 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.08.09 р. вимоги позивача були задоволені в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 6 506,55 грн., в решті позовних вимог -відмовлено.
Відповідач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Представник позивача, будучи повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції не скористався, про причини неявки судову колегію не повідомив, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне розглянути скаргу у відсутності представника позивача на підставі наявних матеріалів справи, оскільки відкладення розгляду справи є неоправданим затягуванням строку розгляду справи по суті.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами був укладений договір відповідального зберігання (з правом користування) від 10.10.2006 року (далі-Договір), згідно до якого Позивач передав, а Відповідач прийняв на відповідальне зберігання автомобіль SKODA OKTAVIA TOUR, 2006 року випуску, колір: “сірий”, Шасі (рама) №ТМВDK41UX7B007962.
За вимогами п.п. 2.1.3, 3.2, 4.3 Договору Позивач має право у будь-який час вимагати у Відповідача повернути майно, а останній зобов'язався повернути майно за першою вимогою в триденний термін. У випадку неповернення майна за першою вимогою, Відповдач зобов'язався виплатити Позивачу неустойку у розмірі 0,5% від вартості майна за кожний день затримки.
На момент звернення позивача до суду спірний автомобіль не був повернений, тому позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення неустойки (пені) за 133 дні прострочення з 01.10.2007р. по 11.02.2008р. в розмірі 65 065,59 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.01.2008р. у справі №44/7пн, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2008р., було зобов'язано Аварійно-рятувальний загін Спеціального призначення Головного управління МНС України в Донецькій області повернути автомобіль SKODA OKTAVIA TOUR, 2006 року випуску, колір: “сірий”, Шасі (рама) №ТМВDK41UX7B007962.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2008р. також було стягнуто неустойку в розмірі 5 723,81 грн. за період з 05.06.007 року по 30.09.2007 року (з урахуванням зменшення її розміру судом на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України). та скасовано рішення господарського суду Донецької області від 22.01.2008р. у справі №44/7пн в частині визнання недійсним п. 4.3 Договору відповідального зберігання (з правом користування) від 10.10.06 р.
За наслідками касаційного провадження постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2008р. у справі №44/7пн постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2008р. залишена без змін.
Вищезазначеними судовими рішеннями встановлені факти наявності вимоги позивача про повернення спірного автомобілю від 30.05.2007 року та неправомірної відмови відповідача від виконання такого обов'язку в листі від 05.06.2007 року.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За вищенаведених підстав право позивача є порушеним, починаючи з 05.06.2007 року.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно норм ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
За таких підстав висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у вигляді пені є обґрунтованим.
Разом з тим, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість нарахування пені за період з 01.10.2007 року по 11.02.2008 року протирічить вимогам ч.6 ст.232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій має бути припинено через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вимогами Договору між сторонами іншого періоду нарахування не передбачено, отже нарахування неустойки мало бути припинено 05.12.2007 року, що в межах позовних вимог складає суму у розмірі 32 288,19 грн. (97 843 грн. х 0,5% х 66 днів).
Оскільки судом в порядку ст. 233 Господарського кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшено розмір штрафних санкцій до 6 506,55 грн., що охоплюється межами вищезазначеної суми, підстави та обсяг зменшення сторонами не оспорюється, судова колегія визнає висновок господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача суми неустойки в 6 506,55 грн. законним та обґрунтованим.
Вищезазначений помилковий розрахунок періоду нарахування неустойки судом першої інстанції не вплинув на правильність визначення розміру суми, що підлягає стягненню, отже законних підстав до зміни або скасування рішення суду, згідно до вимог ст.104 ГПК України, не встановлено.
Доводи відповідача щодо його статусу та фінансового стану враховані господарським судом при зменшенні розміру неустойки, інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновку суду першої інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2009 року у справі № 33/39 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області, м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2009 року у справі № 33/39 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2009 року у справі № 33/39 -без змін.
В судовому засіданні 14.12.09 року оголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Повний текст Постанови підписано 18.12.09 року.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС