73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
11.12.2009 Справа № 9/165-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Шибінській А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Спільного Українсько-Польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Етрус", м. Дубляни Жовківського району Львівської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Траффік Компані", м. Херсон
про стягнення 48362,13грн.
За участю представників сторін:
від позивача - Грохмаль О.В., представник, довіреність № 263 від. 28.10.09р.;
від відповідача - Глушенкова О.В., представник, довіреність № 01- юк від 20.08.2009р.
Позивач 13.10.2009р. звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 48362,13 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 17-Е від 24.03.2009 р., з яких: 39935,08 грн. сума основного боргу, 1620,01 грн. інфляційні збитки, 6033,49 грн. пеня, 773,55 грн. 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує посиланнями на умови договору № 17-Е від 24.03.2009 р., документальні докази - видаткові накладні, положення ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України.
24.11.2009р. представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву.
У письмовому відзиві на позов відповідач відхиляє позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Свої заперечення відповідач обгрунтовує тими обставинами, що позивачем не додано доказів отримання відповідачем продукції, підставу поставки, хто цю продукцію отримав та на яких правових підставах, що є порущенням п. 6.1. договору. Відповідач також звертає увагу, що пунктом 9.4. договору поставки встановлено відповідальність покупця за несвоєчасне виконання зобов'язання оплатити товар та встановлено пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення на момент реєстрації позовної заяви по факту заборгованості. Тобто, момент виникнення права у позивача нарахувати пеню виникає з моменту реєстрації позовної заяви в суді. За таких обставин, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з нього заборгованості.
У судовому засіданні 24.11.2009р. оголошувалась перерва до 09 год. 30 хв. 11.12.2009р. з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник позивача у судовому засіданні надав суду заперечення на відзив відповідача згідно з яким, позивач вважає, що доводи викладені у відзиві відповідача є безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Матеріали справи свідчать, що між позивачем - спільним Українсько-Польським підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "Етрус" та відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "Траффік Компані" виникли цивільно-правові зобов'язання на підставі ст. 11 ЦК України.
24.03.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 17-Е.
Згідно умов розділу 1 та 2 даного договору сторони погодили його предмет, вартість продукції, асортимент та кількість.
Відповідно до умов п.7.3. даного договору покупець повинен здійснити оплату поставленої партії продукції протягом двадцять одного календарного дня, з моменту її поставки.
На виконання умов договору поставки, позивач (постачальник) поставив відповідачу (покупець) товар на загальну суму 220711,78 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. 15-23).
Відповідач в свою чергу неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором, розрахувався з позивачем лише за частину поставленого йому товару, на суму 161113,68 грн.
Також відповідачем було здійснено повернення частини поставленого йому товару на загальну суму 19663,02 грн., що підтверджується накладними на повернення (а.с. 26-29).
Станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить 39935,08 грн.
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 39935,08 грн. відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 39935,08 грн., є доведеними і обґрунтованими.
Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків, пені та 3-х % річних, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку, відповідає таким даним.
Пунктом 9.4. договору поставки сторони погодили, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, на момент реєстрації позовної заяви по факту заборгованості.
Однак, відповідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р., розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків у розмірі 1620,01 грн., пені у розмірі 6033,49 грн. та 3-х % річних у розмірі 773,55 грн., підлягають задоволенню, оскільки вони погоджені в установленому законом порядку.
Доказів сплати штрафних санкцій відповідачем суду не надано.
Згідно положень ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до положень ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд відхиляє заперечення відповідача, які викладені ним відзиві на позовну заяву, оскільки вони є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наявними документальними доказами у справі.
Також суд відхиляє доводи відповідача, що момент виникнення права у позивача нарахувати пеню виникає з моменту реєстрації позовної заяви в суді, оскільки пункт 9.4. договору поставки №17-Е передбачає, що нарахування пені відбувається з моменту коли у відповідача виникла заборгованість по даному договору і до моменту подання позовної заяви до суду.
Оскільки спір доведений до суду з вини відповідача, з останнього на користь позивача стягуються витрати по сплаті держмита в сумі 483,62 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, та повідомлено про дату та час виготовлення рішення у повному обсязі.
На підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 692, 712 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Траффік Компані" (73039, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 2, корп. 4, кв. 89, код ЄДРПОУ 31848796, р/р 26005870817621 в ХФ АКБ “Укрсоцбанк” м. Херсон, МФО 352015) на користь спільного Українсько-Польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Етрус" (80381, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Львівська, 11, код ЄДРПОУ 23270759, р/р 26007301414373 в Сихівському БВ філії “Львівське УВ ПІБ”, МФО 325633) суму основного боргу у розмірі 39935,08 грн., суму інфляційних збитків у розмірі 1620,01 грн., суму пені у розмірі 6033,49 грн., суму 3-х % річних у розмірі 773,55 грн., 483,62 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. Копію рішення надіслати сторонам по справі.
4. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.В. Ребриста
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України,
17 грудня 2009 року.