16.12.09 Справа № 11/263-09.
за позовом: Сумського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі
Державної екологічної інспекції в Сумській області
до відповідача Комунального підприємства Виробничого управління водопровідно-
каналізаційного господарства, м. Конотоп
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача - Конотопська міська рада
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
позивача - Державне управління охорони навколишнього природного середовища
в Сумській області
про стягнення 133 461 грн. 72 коп.
СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
Представники сторін:
Від позивача - Панченко О.М. довіреність № 1790/03 від 29.09.2009 року
Від відповідача - Нємцев В.А., Проценко Я.Ю.
Треті особи - 1. Русіна І.В. довіреність № 119/1194 від 26.11.2009 р.
2. не прибув
Прокурор - Тимошенко М.В.
За участю секретаря судового засідання Волохової Н.В.
Суть спору: прокурор просить суд стягнути з відповідача 133 461 грн. 72 коп. збитків, завданих за самовільне водокористування, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не визнає позовних вимог і просить відмовити в задоволенні позову.
Представники позивача, відповідача, третьої особи та прокурор заявили клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.
Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Представникам сторін та прокурору роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до вимог ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази що мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного:
Статтею 66 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2005 року № 1842/2005, дане міністерство є спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відходами, геологічного вивчення надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності, є головним (провідним) органом у системі центральних органов виконавчої влади у зазначеній сфері.
Мінприроди здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи, яким є позивач.
Державна екологічна інспекція (Держекоінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінприроди і йому підпорядковується. Державна екологічна інспекція в Сумській області здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами. А тому Державна екологічна інспекція в Сумській області є тим органом, який виступає в спірних правовідносинах при самовільному використанні природних ресурсів, у тому числі водних ресурсів.
Статтею 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального та спеціального використання.
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Відповідно до вимог ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, виданого в установленому порядку за клопотанням водокористувача, в якому визначаються ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин.
Статтею 44 Водного кодексу України закріплено, що водокористувач може здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Прокурор в своїй позовній заяві зазначає, що дія дозволу на спецводокористування (використання підземних вод) відповідачем - КП Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Конотоп закінчилась 31.12.2008 року.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги прокурор посилається на те, що в порушення вимог чинного законодавства відповідач з 01.01.2009 року та протягом січня-березня 2009 року, а саме до 16.03.2009 року здійснював спеціальне водокористування без відповідного дозволу. Згідно з даними звітності форми 2ТП (водгосп) відповідачем за вказаний період було забрано з підземних горизонтів 702,8 тис. куб. метрів підземних вод.
Відповідно до ст. 68 Закону, роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.06.01 № 02-5/744 із змінами, підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у тому числі і самовільному спеціальному використанні природних ресурсів в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно з Методикою розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінекобезпеки України від 18.05.95 № 37 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01.06.1995 за № 162/698, сума збитків, які були заподіяні державі внаслідок самовільного використання підземних вод відповідачем згідно з розрахунком складає 133 461 грн. 72 коп.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» дія цього Закону поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» питною є вода, яка використовується для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб. І тому відповідач є підприємством, яке здійснює постачання питної води. Згідно ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів. Вказаний закон не містить однозначних положень стосовно того, чи це повинні бути дозволи на спеціальне водокористування, чи спеціальні дозволи на користування надрами, і тому наявний у відповідача спеціальний дозвіл на користування надрами № 4466 від 23.10.2007 року з терміном дії 20 років, є належним дозволом, який дає відповідачеві право на здійснення господарської діяльності із питного водопостачання, у т.ч. і забору води з джерел питного водопостачання.
Окрім цього, відповідач зазначив, що в зв'язку з закінченням терміну дії Дозволу № УКР-2804-СУМ (термін дії з 26.12.2005 року по 01.01.2009 року) він звертався до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Сумській області з клопотанням про видачу нового Дозволу, який отримав 16.03.2009 року за № УКР 3295 СУМ.
Відповідач в своєму відзиві посилається на те, що відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, тобто до 08.08.2009 року, а позов подано 17.09.2009 року.
Суд не може погодитися з такими доводами відповідача, оскільки, як встановлено матеріалами справи, КП Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства створене Конотопською міською радою та має спеціальний дозвіл на користування надрами № 4466 від 23.10.2007 року з терміном дії 20 років.
Відповідно до ст. 78 Господарського кодексу України статутний фонд комунального підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Отже, відповідач в своїй діяльності, яка спрямована на забезпечення мешканців міста питною водою, збирання та очищення питних вод, є самостійним суб'єктом господарювання, метою якого є отримання прибутку.
Дозвіл на користування надрами є ліцензією, яка дає право суб'єкту господарювання видобувати корисні копалини із родовищ, що мають загальнодержавне значення (питна вода) та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 року «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» підземні питні води віднесені до корисних копалин загальнодержавного значення. За діяльність без ліцензії настає кримінальна відповідальність, яка передбачена ст. 240 КК України.
В позовній заяві прокурором чітко зазначено, що згідно з вимогами ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, виданого в установленому порядку за клопотанням водокористувача, в якому визначаються ліміти забору воду та скидання забруднюючих речовин. Статтею 44 Водного кодексу України закріплено, що водокористувач може здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Тобто, дозвіл на спец водокористування - це порядок визначення лімітів забору води та скидання забруднюючих речовин. Законом прямо передбачено, що спеціальне водокористування можливе лише за наявності дозволу. Отже, ліцензія на видобування корисних копалин і дозвіл на спец водокористування - це різні дозвільні документи.
У відзиві відповіч погоджується з тим фактом, що в період з 01.01.2009 р. по 16.03.2009 року, здійснював самовільне водокористування без відповідного дозволу, посилаючись на той факт, що що 28.11.2008 року він звернувся до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Сумській області з клопотанням про видачу Дозволу. Проте, в матеріалах справи є лист Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Сумській області № 694/06 від 10.04.2009 року про надання інформації щодо продовження та видачі дозволів на спеціальне водокористування за період часу з 10.03.2009 року по 10.04.2009 року. В даній відповіді міститься інформація щодо видачі саме 16.03.2009 р. дозволу, а інформації щодо продовження дозволу не зазначено.
Крім того, з пояснень представника Державної екологічної інспекції в Сумській області вбачається, що вона не отримувала жодного клопотання чи звернення від відповідача про неможливість отримати в строк відповідний дозвіл до проведення перевірки.
Як свідчить з матеріалів справи, в період з 03 по 09 лютого 2009 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Сумській області Литвином В.М., Осьмаковим П.В., в присутності посадових осіб відповідача: головного інженера Мищенко В.М. та заступника директора з водопостачання та водовідведення Рибалова Ю.М., була проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства. Під час перевірки встановлено, що відповідач здійснював самовільне водокористування без відповідного дозволу. Факт підтверджується Актом перевірки від 03-09.02.2009 р.
Відповідно до постанови КМУ № 464 від 15.01.2009 р. «Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства» п. 1.4 передбачає, що Акт перевірки - є документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України, яка передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодовувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством.
Суд також не погоджується із твердженням відповідача щодо строку застосування санкцій та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, яка передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення чим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Суд вважає правомірним застосування позивачем Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року № 37, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 червня 1995 року за № 162/698 щодо визначення розміру збитків, оскільки на момент проведення перевірки та встановлення розміру збитків вищезазначена Методика була діючою.
Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.
Згідно зі ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Надавши правову оцінку наданими сторонами доказами по справі та зважаючи на те, що факт самовільного водокористування відповідачем встановлено під час судового розгляду, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і правомірними.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Генерала Тхора, 31, код 03352716) на користь держави (р/р 31514921700008 місцевий бюджет в м. Конотоп, МФО банку 837013, код 23635072, код платежу 24062100 отримувач ГУДКУ у Сумській області) 133 461 грн. 72 коп. збитків, за самовільне водокористування.
3. Стягнути з Комунального підприємства Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Генерала Тхора, 31, код 03352716) в доход державного бюджету України ((№ р/р 31115095600002 одержувач - Держбюджет м. Суми код ЕДРПОУ - 23636315 банк одержувача - ГУДКУ у Сумській області МФО 837013) 1 334 грн. 62 коп. державного мита.
4. Стягнути з Комунального підприємства Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Генерала Тхора, 31, код 03352716) в доход державного бюджету (№ р/р 31215259700002 одержувач - Держбюджет м. Суми код ЕДРПОУ - 23636315 банк одержувача - ГУДКУ у Сумській області МФО 837013) 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Повний текст рішення підписаний 18.12.2009 р.
Суддя