Рішення від 17.12.2009 по справі 18/205-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ

17.12.09 Справа № 18/205-09.

За позовом: Сумського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі Державного підприємства Сумської виправної колонії №116 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Сумській області

до відповідача: Сумської виправної колонії №116

про стягнення 50 107 грн. 64 коп.

Суддя ЗАЄЦЬ С.В.

Представники:

Від позивача не з'явився.

Від відповідача Брага Ю.О., довіреність № 15/3990 від 07.09.2009 року

Прокурор Дехтяр В.В.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Гордієнко Ж.М.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача 50 107 грн. 64 коп. заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між позивачем і відповідачем договору №4 про надання послуг по теплопостачанню від 13.01.2006 р., а також стягнути судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Представник відповідача 16.12.2009 року подав до суду письмовий відзив №15/5653 від 14.12.2009 р. зазначив, що визнає позовні вимоги у повному обсязі та підтверджує факт неоплати поставленої теплової енергії, яка надавалась установі в сумі 50 107 грн. 64 коп..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, дослідивши наявні докази по справі, суд встановив:

13 січня 2006 р. між Сумською виправною колонією №116 та Підприємством Сумської виправної колонії №116 був укладений договір №4 про надання послуг по теплопостачанню (далі за текстом - «Договір»), згідно з умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання по постачанню відповідачу теплової енергії в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 6.2. розрахунковим періодом є календарний місяць.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання по договору та надав відповідачу обумовлені договором послуги, але заборгованість відповідачем не сплачена і становить 50 107 грн. 64 коп. та визнається відповідачем в повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

02.11.2009 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за №15/5347 про сплату заборгованості, але у відповіді на претензію № 15/5359 від 05.11.2009 року відповідач зазначив про неможливість сплати заборгованості в даний час у зв'язку з недостатнім фінансуванням з Державного бюджету, а також повідомив, що визнає її у повному обсязі.

Таким чином, відповідач не подав суду доказів сплати боргу в сумі 50 107 грн. 64 коп., проте подав до суду відзив на позовну заяву в якому визнає позовні вимоги в повному обсязі, тому вимоги прокурора і позивача правомірні, обґрунтовані, і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви прокурор звернувся до господарського суду Сумської області з вимогою про застосування заходів щодо забезпечення позову в порядку ст. 66 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор не надав суду належних доказів необхідності застосування до відповідача заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника.

Оцінивши викладене, суд враховує, що статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Разом з тим, як вбачається з вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає, що прокурором не доведено наявності фактичних обставин, із якими пов'язується застосування вищевказаних заходів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідних доводів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно прокурор не наводить.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, змістом якої є накладення арешту на майно відповідача, є необґрунтованою та порушує збалансованість інтересів сторін.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та судово-інформаційні-витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сумської виправної колонії №116 (40002, м. Суми, вул. Роменська, 110, код. 08565115) на користь Державного підприємства Сумської виправної колонії №116 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Сумській області (40002, м. Суми, вул. Роменська, 110, код 08680796) 50 107 грн. 64 коп. заборгованості.

3. Стягнути з Сумської виправної колонії №116 (40002, м. Суми, вул. Роменська, 110, код. 08565115) в доход державного бюджету м. Суми (р/р 31112095700002 в УДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315, код 22090200, символ 095) 501 грн. 08 коп. державного мита.

4. Стягнути з Сумської виправної колонії №116 (40002, м. Суми, вул. Роменська, 110, код. 08565115) в доход державного бюджету м. Суми (р/р 31215259700002 в ГУДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315) 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

5. У задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову - відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. ЗАЄЦЬ

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 21.12.2009 р.

Суддя

Попередній документ
9008573
Наступний документ
9008575
Інформація про рішення:
№ рішення: 9008574
№ справи: 18/205-09
Дата рішення: 17.12.2009
Дата публікації: 22.04.2010
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Сумської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію