Справа № 2а-623/10
Іменем України
31.03.2010р. Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого - судді Масенко Д.Є.,
при секретарі - Філатовій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, -
встановив:
У вересні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому зазначив наступне.
21.07.2009р. він отримав листа з Луганського обласного військового комісаріату з відповіддю Департаменту фінансів МО України якою йому було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, що передбачена ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з посиланням на п. 1 телеграми Міністра оборони України від 01.07.2008р. № НР 248/6/С/769-д у якому зазначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення, (контузії, травми або каліцтва) та інвалідності здійснюється тільки особам, звільненим з військової служби після 31.12.2006р.
Позивач не згоден з цими діями посадових осіб відповідача, вважає їх неправомірними оскільки, телеграма Міністра оборони є документом для внутрішнього користування та не може змінювати положення встановлені Законодавством.
З огляду на викладене позивач просить визнати неправомірними дії посадових осіб відповідача та зобов'язати їх розглянути його заяву від 21.08.2008р., яку він подав до Ленінського районного військкомату м. Луганська у місячний термін.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав відповідні пояснення.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, надав письмові пояснення в яких зазначив наступне.
Згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей було передбачено державне страхування і виплата в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності військовослужбовців Збройних сил України, інших військових формувань та призваних на збори військовозобов'язаних.
Відповідно до статті 16 вказаного Закону (чинної до 1 січня 2007 року) військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягали державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузій травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання згаданого закону постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488 затверджено Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум.
Державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, признаних на збори, проводилося Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони. Національній гвардії. Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки. Службі зовнішньої розвідки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України.
Законом України від 3 листопада 2006 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовці, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»,( який набрав чинності з 1 січня 2007 року), ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «Стаття 16 «Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори». У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Тобто, з 1 січня 2007 року набула чинності нова редакція статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців замінено на одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Тобто військовослужбовцям або особам, звільненим з військової служби, яким МСКК встановила втрату працездатності після 1 січня 2007 року, страхові суми не виплачуються.
Таким чином, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".
Тому в разі наявності права на виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, вони мають право лише на одну з них.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У зв'язку з тим, що закон не мас зворотної дії в часі, а позивач був звільнений з військової служби у грудні 1992 року відсутні правові підстави поширення нової редакції (яка набула чинності з 1 січня 2007 р.) статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на позивача.
На момент, коли позивача визнано інвалідом другої групи 31.07.08, він уже не був військовослужбовцем. А згідно із статтею 16 Закону одноразова грошова допомога виплачується у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому. Тому довідка МСЕК видана 31.07.08 щодо визнання позивача інвалідом другої групи немає причинного зв'язку між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки на момент звільнення позивача з військової служби згадана грошова допомога чинним законодавством передбачена не була, а сам він підлягав державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі (смерті) або поранення (контузії, травми або каліцтва), тому виплата згаданої одноразової грошової допомоги позивачам буде суперечити чинному законодавству.
З огляду на зазначене, Міністерство оборони України вважає що позовні вимоги є необґрунтованими і безпідставними, та не можуть підлягати задоволенню, а тому в задоволенні позову просили відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Як встановлено в судовому засіданні 21.08.2009р. позивач звернувся до Ленінського районного військкомату м. Луганська з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності від захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надав необхідні документи.
Листом від 05.09.2009р. Луганський обласний військовий комісаріат відмовив йому у виплаті грошової допомоги.
12.01.2009р. постановою Луганського Окружного Адміністративного суду Луганський ОВК був зобов'язаний направити документи позивача до Департаменту Фінансів МО України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності від захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
21.07.2009р. він отримав листа з Луганського обласного військового комісаріату з відповіддю Департаменту фінансів МО України якою йому було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, що передбачена ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з посиланням на п. 1 телеграми Міністра оборони України від 01.07.2008р. № НР 248/6/С/769-д у якому зазначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення, (контузії, травми або каліцтва) та інвалідності здійснюється тільки особам, звільненим з військової служби після 31.12.2006р. Зазначені обставини підтверджуються копіями документів (а.с.7-20) та проти цього не заперечує відповідач.
Згідно ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але в наслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах визначених КМУ.
Постановою КМУ № 499 від 28.05.2008р. затверджено «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».
Частиною 2 п. 7 Порядку встановлено, що Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулись за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Виходячи з аналізу зазначених норм права суд вважає, що дії посадових осіб відповідача не в повному обсязі відповідають вимогам закону. Так 21.08.2008р. позивач, відповідно до вимог п.3 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 499 від 28.05.2008р. подав заяву та встановлений перелік документів. Листом від 05.09.2008р. Луганський обласний військовий комісаріат відмовив йому у виплаті одноразової допомоги. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.01.2009р. зобов'язав Луганський ОВК направити документи ОСОБА_1 до Департаменту фінансів МО України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги, однак посадовими особами Департаменту фінансів відповідача не було прийнято рішення про надання або відмову у виплаті одноразової допомоги, як це передбачено ч.2 п.7 Порядку, а подані документи повернуті листом, з посиланням на невідповідність п.1 телеграми Міністра оборони України.
Крім цього, неприйняття посадовими особами відповідача рішення порушують право позивача на його оскарження в разі незгоди з ним.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 6, 11, 17, 99, 100, 159-163 КАС України, Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою КМУ № 499 від 28.05.2008р. про затвердження «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», суд -
постановив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати неправомірними дії посадових осіб Департаменту Міністерства оборони України по неприйняттю рішення за його заявою від 21.08.2009р. та зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти у місячний термін відповідне рішення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Головуючий: