Справа № 2-516/10
Іменем України
14.04.2010р. Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого - судді Масенко Д.Є.
при секретарі - Гусевій К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в Луганській області про відшкодування шкоди, -
встановив:
У жовтні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши наступне.
Рішенням Кам'янобрідського районного суду від 11 серпня 1992 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 85182 руб. 90 коп. були задоволені.
7 червня 1985 року ОСОБА_2, будучи неповнолітнім, скоїв злочин, а саме викрав автомобіль Москвіч-2140, державний номер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_1 При викраданні ОСОБА_2 допустив перекинення автомобіля, внаслідок якого були спричинені механічні ушкодження автомобіля. Постановою від 28.06.1988 року кримінальна справа у відношенні ОСОБА_2 була закрита.
Матеріальна шкода, завдана майну ОСОБА_1 злочинними діями ОСОБА_2 була частково відшкодована батьком ОСОБА_2 безпосередньо після скоєння злочину. Однак, завдана йому шкода, становить суму значно більшу за ту, яку було сплачено батьком ОСОБА_2 Оскільки ОСОБА_2 переховувався та встановити його місцезнаходження було неможливо - судом було прийнято рішення за його відсутності. В своєму рішенні суд посилався на матеріали кримінальної справи з яких вбачається, що після аварії батько відповідача не відмовлявся відшкодувати збитки ОСОБА_1, оскільки його син був неповнолітнім.
Оскільки Рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська оскаржено не було - воно набрало законної сили. 11 серпня 1992 року було видано виконавчий лист, який не було виконано.
З цього часу позивач звертався до різних установ з проханням здійснити сприяння на виконання рішення суду. Позивачу відомо, що для пошуку відповідача було вжито деякі міри, але місцезнаходження відповідача так і не було встановлено, виходячи з цього рішення суду виконано не було.
03.07.2009 року Артемівським відділом державної служби Луганського міського управління юстиції була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження з причини того, що не вказано адресу проживання боржника.
До теперішнього часу шкода, завдана злочинними діями ОСОБА_2, не відшкодована.
Гадаючи, що контроль за своєчасністю та повнотою виконання судових рішень здійснюється територіальними підрозділами державної виконавчої служби, що знаходяться у підпорядкуванні органів юстиції, він неодноразово звертався до судового виконавця з заявою про виконання рішення суду, однак, конкретної відповіді, чому ж рішення суду не виконується, так і не отримав.
Позивач вважає, що в даному випадку шкода, завдана злочинними діями ОСОБА_2, повинна бути відшкодована державою на підставі ст. 1177 ЦК України
Згідно довідки ВАТ «Державний Ощадний банк України» від 11.09.2009 року № 57-021/1407 курс гривні до російського рубля станом на 11.09.2009 рік становив 2,5884 грн. за десять одиниць. Таким чином, сума в 85182 рубля у відношенні до гривні становить 22048 грн. 50 коп.
Позивач вважає, що відповідач, в особі держави, повинен виплатити йому матеріальну шкоду в розмірі 22048 грн. 50 коп.
Оскільки він впродовж всього часу, починаючи з 1992 року, намагався відновити справедливість, добиваючись виконання рішення суду позасудовим шляхом пропустив строк для звернення до суду за відновленням його порушеного права. І тільки після звернення до начальника Управління кримінального розшуку УМВС України в Луганській області йому було роз'яснено його право звернутися до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди за рахунок державних коштів.
З огляду на зазначене позивач просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, завдану злочинними діями ОСОБА_2 в сумі 22048 грн. 50 коп.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав відповідні пояснення.
Представник відповідача позов не визнав, пославшись на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Позивач, використовуючи це право звертається до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 22048 грн. 50 коп. Сума позову - це розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_2, яка підлягала стягненню відповідно до рішення Кам'янобрідського районного суду від 11 серпня 1992 року. У зв'язку з тривалим невиконанням вказаного рішення суду позивач, посилаючись на ст. 1177 ЦК України вважає, що дана матеріальна шкода повинна бути відшкодована державою. Але будь-який обґрунтований взаємозв'язок між вимогою позивача про стягнення коштів з держави та пред'явлення позову до Головного управління юстиції у Луганській області у якості відповідача відсутній. Крім того, позивачем не зазначено які саме його права та яким способом були порушені відповідачем по справі.
Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Але будь-яких фактичних даних, які б свідчили про порушення або обмеження прав позивача з боку Головного управління юстиції у Луганській області в ході виконання ним повноважень, передбаченим чинним законодавством України, позивачем не вказано.
Крім того, відповідно до ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Позивач посилається на те, що протягом всього часу, починаючи з 1992 року він звертався до різних установ з метою отримати сприяння у вирішенні питання щодо виконання рішення суду. Документи, які були додані до позовної заяви, свідчать про вчинення зазначених дій лише з грудня 2008 року. Будь-яких документальних підтверджень вчинення таких дій у період з 1992 року до 2008 року та порушення при цьому прав позивача з боку відповідача - надано не було.
Третя особа Головне управління державного казначейства України в Луганській області свого представника в судове засідання не направив, просив розглянути справу за його відсутності та надав письмові пояснення в яких послався на наступне. ГУ ДКУ до процесуальних стосунків з позивачем не мало, діями або бездіяльністю права позивача не порушувало.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.
Як встановлено в судовому засіданні 7 червня 1985 року ОСОБА_2, будучи неповнолітнім, скоїв злочин, а саме викрав автомобіль Москвіч-2140, державний номер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_1 При викраданні ОСОБА_2 допустив перекинення автомобіля, внаслідок якого були спричинені механічні ушкодження автомобіля. Постановою від 28.06.1988 року кримінальна справа у відношенні ОСОБА_2 була закрита. Рішенням Кам'янобрідського районного суду від 11 серпня 1992 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 85182 руб. 90 коп. були задоволені. Зазначене підтверджується копією рішення суду (а.с.9), копією виконавчого листа (а.с.8) та проти цього не заперечують сторони.
03.07.2009р. відповідачем було відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження з підстав невідповідності виконавчого документа вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не вказана адреса мешкання боржника, що підтверджується копією постанови (а.с.5) та проти цього не заперечують сторони.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України:
1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
3. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом
Згідно ст. 1177 ЦК України:
Майнова шкода, завдана майну фізичної особи наслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.
Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом.
Виходячи з аналізу зазначених норм права вбачається, що відшкодування майнової шкоди за рахунок держави передбачено у випадках не встановлення особи або її неплатоспроможності. Однак, в судовому засіданні доказів цього не встановлено.
Так, з рішення Кам'янобрідського районного суду від 11 серпня 1992 року вбачається, що особа, яка заподіяла майнову шкоду встановлена - це ОСОБА_2, а з постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження вбачається, що підставою для відмови була відсутність адреси мешкання боржника, а не його неплатоспроможність.
Крім того, позивачем не оскаржувалась постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, як це передбачено ст. 383 ЦПК України та вона набрала законної сили.
Таким чином судом не встановлено підстав для задоволення позову.
Стосовно заяви позивача щодо поновлення строку на звернення до суду встановлено, що дійсно позивач починаючи з 1992р. прикладав зусиль для відшкодування заподіяної йому шкоди шляхом звернення до відповідних досудових інстанцій і тільки у грудні 2008р. йому було роз'яснено право на звернення до суду з цього приводу, що підтверджується копією листа (а.с.7). З огляду на зазначене суд вважає, що позивачем не було пропущено встановлений законом строк звернення до суду.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 1166,1177 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
вирішив:
В задоволені позову ОСОБА_1 - відмовити за необґрунтованістю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: