Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1353/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149; код ЄДРПОУ: 00131954)
до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" (61050, м. Харків, вул. Набережна гімназійна, 2; код ЄДРПОУ 00114092)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
04 травня 2020 Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 2 408,73 грн., з яких: пеня у розмірі 1 577,75 грн., 3% річних у розмірі 356,49 грн., індекс інфляції у розмірі 474,49 грн., а також стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн.
В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання електричної енергії №4-1044С від 18 травня 2007 року в частині своєчасного розрахунку за надані послуги з розподілу електричної енергії.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1353/20. Визначено, що розгляд справи №922/1353/20 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України) з урахуванням п.4 Прикінцевих положень ГПК України. Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.
Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут "Укренергомережпроект" своїм правом, наданим відповідно до ст.251 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав.
Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05 травня 2020 року була направлена на адресу відповідача - 61050, м. Харків, вул. Набережна гімназійна, 2, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреса місцезнаходження юридичної особи, повернулась до суду без доказів вручення відповідачеві з відміткою пошти "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".
Згідно із ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
25 травня 2020 року секретарем судового засідання було оформлено телефонограму щодо порушення провадження у справі №922/1353/20 на номер телефону відповідача, вказаний позивачем в позовній заяві як засіб зв'язку з відповідачем, в результаті чого було встановлено, що даний номер телефону не існує.
Разом з тим, 25 травня 2020 року судом було повторно направлено на адресу відповідача (61050, м. Харків, вул. Набережна гімназійна, 2) ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 05 травня 2020 року, яку, як свідчить поштове повідомлення, останнім було отримано 03.06.2020.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Проте, станом на 30.06.2020 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
18 травня 2007 року між Акціонерним товариством "Харківобленерго" (постачальник) та Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 4-1044С (надалі - Договір) (а.с.13-19 т.1).
19 листопада 2018 року відповідачем було підписано заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (а.с.33 т.1).
Як свідчать матеріали справи, у листопаді 2019 року Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" суми заборгованості у розмірі 40299,63 грн. (де: 35432,24 грн. - вартість послуг з розподілу електричної енергії за період: 02.2019-09.2019 (29526,88 грн. - розподіл е/е та 5905,36 грн. - ПДВ 20%); 4346,20 грн. - пені за період: 01.2019-09.2019; 378,45 грн. - 3% річних за період: 01.2019-09.2019; 142,74 грн. - інфляційних за період: 04.2019-06.2019), а також просить суд стягнути з Відповідача суму судового збору.
Зазначену позовну заяву позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №4-1044С від 18 травня 2007 року в частині своєчасної оплати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09 січня 2020 року по справі № 922/3804/19 позов задоволено.
Стягнуто з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" вартість послуг з розподілу електричної енергії в розмірі 35432,24 грн., пеню в розмірі 4346,20 грн., 3% річних в сумі 378,45 грн., інфляційні втрати в розмірі 142,74 грн., а також суму судового збору у розмірі 1921,00 грн. (а.с.66-68 т.1).
05 лютого 2020 року вищезазначене рішення суду набрало законної сили, на виконання якого було видано відповідний наказ.
Як вбачається з рішення господарського суду Харківської області від 09 січня 2020 року по справі №922/3804/19, судом було встановлено наступне.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.11.2018 №1446 та положень абз. 16 п. 13 розд. XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" АТ "Харківобленерго" до 01.01.2019 здійснювало господарську діяльність з передачі електричної енергії за регульованим тарифом на підставі відповідних ліцензій та укладених договорів.
З 01.01.2019 позивач на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, виданої постановою НКРЕКП від 16.11.2018 №146 є оператором системи розподілу та здійснює діяльність з розподілу електричної енергії в межах місць провадження господарської діяльності на території Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії та не є постачальником електричної енергії.
Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між ОСР, електропостачальниками та споживачами є Закон, Кодекс системи розподілу, затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310 та Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, в яких визначені права та відповідальність сторін.
Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу надаються ОСР з 01.01.2019 усім споживачам, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР на території його діяльності на підставі публічного договору приєднання - договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається між ОСР та споживачем з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 ЦК України за типовою формою договору, що є додатком № 3 до Правил та розміщений на офіційному сайті позивача.
В період з дати отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, на виконання положень п. 4 Постанови № 312, ОСР направив поштовим відправленням всім споживачам електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР, заяву-приєднання до договору, яка формується за базами даних вертикально інтегрованого суб'єкта господарювання та містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об'єктів споживача. Направлення такої заяви-приєднання є пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про постачання електричної енергії.
Договір споживача з розподілу вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з договором споживача про розподіл та/або з дати, вказаній в заяві-приєднанні, якщо споживач протягом вказаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладання договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.
Відповідно до абз. 3 п.5 Постанови №312, з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам.
Згідно п.1.2. типового договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, умови договору розроблені відповідно до Закону та Правил та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням ст. 633, 634 ЦК України.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що за результатами розрахункового періоду споживачем визначається фактичний облік електричної енергії, що передається ОСР та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. №311 з урахуванням вимог цього договору. У відповідності до п.13 додатку №4 до договору, споживач щомісяця кожного останнього дня розрахункового періоду самостійно проводить зчитування показів лічильника та надає ОСР звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць із зазначенням фактичної дати та часу зчитування.
З урахуванням наданих відповідачем відомостей та проведених оплат, позивачем були складені акти приймання-передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії та рахунки на оплату послуги з розподілу електричної енергії. Рахунки на оплату послуги з розподілу електричної енергії були отримані уповноваженим представником Відповідача Моїсеєнко В.В.
Враховуючи те, що відповідач підписав заяву-приєднання до Договору споживача про розподіл 19.11.2018 на умовах договору про постачання електричної енергії №4-1044С від 18.05.2007 та продовжив споживання електричної енергії після 31.12.2018 вважається, що пропозиція позивача укласти публічний договір приєднання - Договір споживача з розподілу на умовах діючого на той час договору про постачання електричної енергії є прийнятою, а договір про надання послуг з розподілу електричної енергії між позивачем та відповідачем укладений 01.01.2019.
Відповідно до п.11.1. Договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 01.01.2020. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Згідно п.п.1 п.5.1.1. Правил та пп.1 п.7.1. договору, ОСР має право на отримання своєчасної оплати за надання послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України.
Оплата послуг здійснюється за тарифами (цінами), які встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи (ціни) на послуги оператора системи оприлюднюються операторами систем в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють фінансування ринку електричної енергії.
У відповідності до п.3 додатка № 4 від 01.01.2019 "Порядок розрахунків № 2" до договору, оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати, визначеної на основі фактичних значень обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичне значення обсягу розподіленої електричної енергії якого за попередній період дорівнює 0, сума авансового платежу або попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу розподіленої електричної енергії на наступний період.
Згідно п.4 Додатка №4 до договору, розрахунок суми попередньої оплати здійснюється споживачем шляхом множення чинного у розрахунковому періоді тарифу (ціни) на розподіл на фактичний обсяг розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період.
Згідно п.7 додатка № 4 до договору, рахунки за послугу з розподілу електричної енергії надаються споживачу ОСР протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах ОСР. В разі неотримання споживачем рахунків, ОСР направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. В такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Рахунки за послугу з розподілу електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.
Як зазначає позивач, на даний час вищезазначене рішення відповідачем не виконано, у зв'язку з чим, посилаючись на статті 611, 625 ЦК України та пункт 8.5. Договору, просить суд стягнути з останнього пеню, 3% річних та індекс інфляції за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.
В частині 3 статті 11 ЦК України зазначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Приписами частини 2 статті 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Так, Господарським судом Харківської області по справі № 922/3804/19 було встановлено, що Акціонерним товариством "Харківобленерго" доведено належними та допустимими доказами факт надання послуг з розподілу електричної енергії Державному проектно-вишукувальному та науково-дослідному інституту "Укренергомережпроект" за договором про постачання електричної енергії №4-1044С від 18.05.2007 на загальну суму 35 432,24 грн.
В частині 4 статті 75 ГПК України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Так, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 577,75 грн.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 8.5. Договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених додатком 4 до договору, у разі, якщо главою 5 договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює споживач безпосередньо ОСР, споживач сплачує ОСР системи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, рішенням господарського суду Харківської області від 09 січня 2020 року по справі № 922/3804/19 стягнуто з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" пеню в розмірі 4 346,20 грн. за період з січня 2019 року по вересень 2019 року.
Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 577,75 грн. за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року, надаючи детальний розрахунок нарахування пені на суму боргу за період виникнення відповідного боргу з березня 2019 року по вересень 2019 року.
Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені від простроченої суми заборгованості суд встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду належних, вірогідних чи допустимих доказів, які б спростовували наявності встановленої судом заборгованості, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення пені у розмірі 1 577,75 грн. обґрунтованою, підтвердженою доданими до матеріалів справи доказами, та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми в розмірі 356,49 грн. та індекс інфляції на суму боргу у розмірі 474,49 грн. грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору; а тому інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Таким чином, оскільки відповідач не виконав рішення суду щодо сплати заборгованості, то позивач має право на стягнення 3% річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань, як наслідок відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) за користування утримуваними боржником грошовими коштами.
Перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов у цій частині.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект"- задовольнити.
Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" (61050, м. Харків, вул. Набережна гімназійна, 2; код ЄДРПОУ 0114092) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149; код ЄДРПОУ: 00131954) пеню у розмірі 1 577 (одна тисяча п'ятсот сімдесят сім) грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 49 коп., індекс інфляції у розмірі 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 49 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, п.4 Прикінцевих положень та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "30" червня 2020 р.
Суддя Т.О. Пономаренко