"30" березня 2010 р. м. Київ К-35230/06
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.
суддів Білуги С.В.
Гаманка О.І.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Маркосян А.В.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області на постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 25 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області про перерахунок пенсії, -
У лютому 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області про перерахунок пенсії. У позові зазначав, що в лютому 2003 року йому при призначенні пенсії було незаконно обмежено розмір заробітку межами максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з яких справляються страхові внески до соціальних фондів. Позивач вважав таке обмеження незаконним, просив суд зобов'язати відповідача провести перерахунок його пенсії, починаючи з 11 жовтня 2005 року із заробітної плати ОСОБА_4 без будь-яких обмежень.
Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 25 квітня 2006 року позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня 2006 року постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 25 квітня 2006 року в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі на користь держави судового збору в розмірі 3,4 грн. виключено, в іншій частині постанову залишено без змін.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення у справі.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог частини 3 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови суду повинна зазначати: встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.
Ці вимоги закону при розгляді справи судом першої інстанції порушені, а судом апеляційної інстанції не враховані та не виправлені.
Задовольняючи позов, суди, не посилаючись на встановлені обставини справи, виходили лише з того, що Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення абзацу третього пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2007 року, яким встановлено, що при призначенні пенсії відповідно до зазначених в абзацах першому і другому цього пункту законодавчих актів, заробітна плата для обчислення пенсії враховується в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку.
Всупереч вимог статей 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суди не встановили фактичні обставини у справі, жодних доказів не досліджували, не з'ясували яка саме пенсія була призначена позивачу і якими нормами права регулюються правовідносини, що склалися між позивачем і відповідачем щодо призначення і перерахунку пенсії.
Суди першої та апеляційної інстанцій в описових частинах своїх рішень навели лише зміст позовних вимог і позиції відповідача та не дослідили їх, мотивувальна частина цих рішень не має посилань на встановлені судом обставини та відповідні докази, пенсійна справа позивача не досліджувалась і не було встановлено у яких розмірах і з якого розрахунку заробітної плати, у відповідності до яких саме законів України була призначена пенсія ОСОБА_4: згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як стверджує позивач, чи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як стверджує відповідач.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області задовольнити.
Постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 25 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області про перерахунок пенсії скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В.І.
Судді Білуга С.В.
Гаманко О.І.
Загородній А.Ф.
Заїка М.М.