ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 червня 2020 року м. Київ № 640/12004/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1) Служби безпеки України
2) Департаменту оперативного документування Служби безпеки України
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення
середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Служби безпеки України (далі по тесту - відповідач 1, СБУ), Департаменту оперативного управління Служби безпеки України (далі по тексту - відповідач 2, Департамент) з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ СБУ від 31 травня 2019 року №696-ОС в частині звільнення капітана ОСОБА_1 у запас СБУ з виключенням зі списків особового складу СБУ;
- поновити на військовій службі капітана ОСОБА_1 на раніше займаній посаді у списках особового складу СБУ та на раніше займаній осаді, а, у випадку неможливості поновлення на вищевказаній посаді - призначити на рівну, або нижчу, але не більш ніж на один ступінь посаду з урахуванням висновків ЦВЛК ВМУСБУ;
- зобов'язати відповідача розрахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06 червня 2019 року по дату фактичного поновлення на посаді;
- зобов'язати СБУ розглянути питання щодо укладання з позивачем нового контракту про проходження військової служби за формою, встановленою Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ строком на 5 років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача протиправно звільнено із займаної посади та не запропоновано рівнозначну посаду, у тому числі з пониженням посади відповідно до медичного висновку за графою 3 або 4, хоча позивачем подано рапорт, яким повідомлено відповідача про готовність продовжувати службу. Крім того, відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено обмеження щодо звільнення військовослужбовців в умовах триваючого воєнного конфлікту. Положеннями законодавства визначено порядок звільнення військовослужбовців у зв'язку із закінченням терміну дії контракту лише за їх бажанням. Пошук вакантної посади для позивача був здійснений формально.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем 1 подано особову справу позивача та відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки відповідачем вжито всіх необхідних заходів для пошуку позивачу вакансій, проте, у зв'язку з відсутністю таких, відповідачем прийнято оскаржуваний наказ. Крім того, у поданому рапорті позивачем не зазначено, що він готовий продовжувати службу на нижчій посаді.
Відповідачем 2 відзиву на позовну заяву не подано.
У відповіді на відзив позивачем зазначено, що він готовий був продовжити військову службу в тому числі і з пониженням посади відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ.
Відповідачем подано заперечення, в яких повторно зазначено про правомірність звільнення позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до контракту про проходження військової служби у СБУ від 07 травня 2014 року проходив військову службу; контракт укладено на п'ять років з 05 червня 2014 року до 05 червня 2019 року.
Наказом СБУ «По особовому складу» від 31 травня 2019 року №696-ОС відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 61, підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку дії контракту) пункту 2 частини пятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас СБУ капітана ОСОБА_1 , виключивши його зі списків особового складу з урахуванням часу на здавання посади з 5 червня 2019 року.
Відносини щодо звільнення з військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 №2229-ХІІ, Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
Згідно частини першої статті 20 цього Закону, умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.
Нормами спеціального законодавства є, зокрема, Закон України від 25.03.1992 р. №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджене Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262/2007 (далі по тексту - Положення).
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII від 25.03.1992 р., порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Так, згідно частини першої статті 2 цього Закону, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено перелік підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, зокрема під час дії особливого періоду. При цьому зазначений перелік є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) у зв'язку із закінченням строку контракту.
Пунктом 9 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України визначено, що контракт про проходження військової служби в СБУ - це письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Служба безпеки України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби, підписується особою, яка вступає на військову службу, і відповідною особою Служби безпеки України, скріплюється гербовою печаткою і зберігається кожною із сторін.
Пунктом 13 Положення визначено, що перший контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України укладається на такі строки в календарному обчисленні, зокрема, з громадянами, які приймаються на військову службу за контрактом на посади сержантського і старшинського складу, - від 3 до 5 років.
Відповідно до пункту 14 Положення новий контракт укладається не пізніш як за 2 місяці до закінчення строку чинного контракту і діє з дня, наступного після дня закінчення попереднього контракту. Строк проходження військової служби може бути продовжено за новим контрактом до досягнення граничного віку перебування на військовій службі для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах сержантського і старшинського складу, - на строк від 3 до 5 років.
Згідно з пунктом 15 Положення дія контракту припиняється: у день закінчення його строку - у разі продовження військовослужбовцю Служби безпеки України військової служби за новим контрактом; у день набрання чинності контрактом про проходження іншого виду військової служби; у день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця Служби безпеки України зі списків особового складу Служби безпеки України.
Відповідно до пункту 44 Положення переміщення по службі військовослужбовців Служби безпеки України здійснюється, зокрема, на нижчі посади - на підставах, передбачених пунктом 46 цього Положення.
Пунктом 46 Положення визначено, що переміщення військовослужбовців Служби безпеки України з вищих посад на нижчі здійснюється, зокрема, за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії.
Відповідно до пункту 61 Положення звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у запас Служби безпеки України - осіб офіцерського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування у запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час.
Пунктом 62 Положення визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
З наведених положень законодавства вбачається, що підставою для звільнення з військової служби є, зокрема, закінчення строку дії контракту.
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та СБУ 07 травня 2014 року укладено контракт про проходження військової служби у СБУ відповідно до пунктів 9 - 16 Положення строком на п'ять років з 05 червня 2014 року по 05 червня 2019 року. Пунктом 6 контракту визначено, що не пізніше, ніж за 2 місяці до закінчення строку дії цього контракту сторони зобовязуються повідомити одна одну про намір щодо укладання нового контракту.
Рапортом від 08 квітня 2019 року позивач просив продовжити термін проходження військової служби в СБУ відповідно до Положення за контрактом осіб офіцерського і начальницького складу строком на п'ять років.
При цьому, відповідно до Витягу із свідоцтва про хворобу №16/349 від 30 січня 2019 року, виданого Військово-лікарською комісією центрального госпіталю ВМУ СБУ позивача визнано обмежено придатним до військової служби: до служби за графою ІІ непридатний; захворювання, так, пов'язані з військовою службою.
З метою визначення ступеня придатності до військової служби позивачу 14 лютого 2019 року видано направлення для проходження ЦВЛК відповідно до запису в Журналі реєстрації та обліку направлень на ЦВЛК ВМУ СБУ.
Відповідно до довідки ЦВЛК ВМУ СБУ №189 при медичному огляді 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби: до служби за графою ІІІ, ІV придатний.
Відповідно до висновку атестації за період з квітня 2014 року по квітень 2019 року позивач гідний продовження військової служби на посадах неоперативного складу; у разі відсутності можливості призначення ОСОБА_1 на посади за графою ІІІ, ІV, доцільно звільнити з військової служби у зв'язку із закінченням строку дії контракту.
З метою пошуку вакантних посад для позивача відповідачем направлено запити начальнику Управління роботи з особовим складом СБУ від 26 березня 2019 року №7/6/469ДСК, на який отримано відповідь від 08 квітня 2019 року №11/1/1-3104 надіслано список наявних вакантних посад, серед яких були наявні посади в Управлінні СБУ у Дніпропетровській області, Управлінні СБУ у Львівській області, Управління СБУ в Одеській області. При цьому, відповідно до довідки для узагальнення від 01 квітня 2019 року єдиною вакантною посадою для призначення позивача є офіцер-інструктор кафедри №7 центру підвищення кваліфікації особового складу підрозділів оперативного документування СБУ Навчально-наукового інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів СБУ НА СБУ.
Листами від 22 квітня 2019 року №33/3085ДСК Штабом антитерористичного центру при СБУ повідомлено про відсутність можливості призначення позивача; від 02 квітня 2019 року №5/7661 Департаментом захисту національної державності СБУ повідомлено про неможливість призначення співробітників; від 24 квітня 2019 року №366/1-8 Апаратом голови СБУ повідомлено про відсутність підрозділів та посад, які передбачають діяльність, що відповідає освіті, зокрема, позивача, а отже вирішити питання щодо можливого його призначення не вбачається можливим; від 11 травня 2019 року №29/18-5738/дск Національною академією СБУ повідомлено про відсутність вакантних посад; від 13 травня 2019 року №19/14-1969 Департаментом господарського забезпечення СБУ повідомлено про відсутність посад відповідного рівня.
Крім того 15 квітня 2019 року з позивачем проведено бесіду, оформлену довідкою щодо бесіди з капітаном ОСОБА_1 , відповідно до якої позивачу повідомлено, що на УРОС СБУ направлений запит щодо надання інформації про наявні вакантні посади у системі СБУ рівня оперативного співробітника та на один ступінь нижче; 10 квітня 2019 року на адресу Департаменту надійшла відповідь зі списком вакантних посад; 11 квітня підготовлені та направлені запити до НА СБУ, ДЗНД, Штабу АТЦ при СБУ, Апарату Голови, ДОТЗ, ДГЗ щодо розгляду можливості призначення його на вакантні посади в цих підрозділах; капітан ОСОБА_1 від розгляду запропонованих посад в регіональних органах СБУ відмовився; капітану ОСОБА_1 повідомлено про можливість самостійного пошуку відповідних посад; у зв'язку з закінченням строку дії контракту позивача його повідомлено, що у квітні поточного року відбудеться засідання атестаційної комісії ДОД СБУ; через неможливість виконання ним службових обов'язків, передбачених графою ІІ та відсутністю на теперішній час у ДОД СБУ вакантних посад відповідно до його освіти, набутого досвіду та за графою ІІІ або ІV, капітану ОСОБА_1 повідомлено, що йому до кінця квітня поточного року необхідно знайти відповідну посаду, в іншому випадку буде розглянуте питання щодо його звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку дії контракту.
З листка співбесіди з позивачем від 17 травня 2019 року вбачається, що позивачу доведено, що з 5 червня 2019 року у нього закінчується строк дії контракту про проходження військової служби в СБУ; з приводу цього він заявив, що висловлює бажання продовжити період проходження військової служби за новим контрактом строком на пять років відповідно до поданого ним рапорту, проте, Департамент відмовляє йому з незрозумілих підстав. Позивачу роз'яснено, що, беручи до уваги постанову ЦВЛК ВМУ СБУ (протокол від 05 лютого 2019 року №13), довідку ЦВЛК ВМУ СБУ (від 15 лютого 2019 року №189), довідку за результатами професійно-психологічного відбору (протокол від 03 травня 2019 року №326), отримані відповіді від структурних підрозділів, висновок засідання атестаційної комісії ДОД СБУ керівництвом СБУ прийнято рішення про недоцільність подальшого використання капітана ОСОБА_1 на військовій службі в СБУ та укладання з ним нового контракту.
Відповідно до листка співбесіди від 20 травня 2019 року, під час якої позивача ознайомлено з поданням про звільнення з військової служби в СБУ.
Так, відповідно до подання до звільнення з військової служби вбачається, що підставою до подання слугувало наступне: за результатами ЦВЛК ОСОБА_1 визнаний обмежено придатним до військової служби (придатний за графою ІІІ, ІV); з метою перепризначення було здійснено запити до структурних підрозділів, якими надано відповідь про неможливість призначення позивача; ОСОБА_1 направлявся на співбесіди до НА СБУ, СМТО та ДОДТЛ, за результатами проведення яких не було позитивного рішення щодо його призначення; керівництвом СБУ прийнято рішення про недоцільність подальшого використання позивача на військовій службі, з приводу чого з ним проведено бесіди.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем вчинялися залежні від нього заходи щодо пошуку вакантних посад для позивача та відповідач діяв в межах частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, в спростування доводів позивача про його готовність до проходження військової служби, зокрема і на нижчих посадах, суд зазначає, що позивачем не зазначено у рапорті про його готовність проходити військову службу на нижчих посадах, як і не зазначено про це під час проведення з ним бесід. Крім того, з запитів щодо надання інформації вбачається, що відповідачем запитувалась інформація про наявні вакантні посади у системі СБУ рівня оперативного співробітника та на один ступінь нижче, чим спростовується твердження позивача щодо того, що йому не було запропоновано нижчі посади.
З урахуванням викладеного суд вважає, що при прийнятті рішення про звільнення з військової служби позивача у зв'язку із закінченням строку контракту відповідач діяв в межах наданих йому повноважень відповідно до вимог законодавства, з урахуванням чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами доведено правомірність оскаржуваних дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова