ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 червня 2020 року м. Київ № 826/1090/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Чудак О.М., суддів Пащенка К.С., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника позивача Стретовича П.І., представника відповідача Крилевець М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 про перегляд рішення суду від 18.09.2019 за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, матеріальної та моральної шкоди, поновлення права на отримання матеріальної допомоги, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач, МОН України) про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, матеріальної та моральної шкоди, поновлення права на отримання матеріальної допомоги, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ МОН України від 04.01.2016 №2-а про звільнення ОСОБА_1 , поновлено позивача на посаді головного спеціаліста відділу міжнародних освітніх проектів, взаємодії з міжнародними організаціями управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції МОН України з 05.01.2016, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 157488,03 грн. (без врахування податків та інших обов'язкових платежів, що підлягають утриманню), а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
22.04.2020 представником позивача до суду подано заяву (т. 2 а.с. 285-287) про перегляд рішення суду від 18.09.2019 за нововиявленими обставинами, в якій він просив частково змінити рішення, а саме:
стягнути з МОН України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.01.2016 до дня поновлення на роботі з урахуванням підвищень тарифної ставки та посадового окладу;
стягнути з МОН України на користь позивача моральну шкоду, завдану внаслідок незаконного звільнення, у розмірі 50 000 грн.;
стягнути з відповідача недоплачену заробітну плату за грудень 2015 року та січень 2016 року з урахуванням того, що посадовий оклад збільшено до 2231 грн.;
у частині визнання наказу про звільнення неправомірним, його скасування та поновлення позивача на роботі залишити рішення без змін.
Водночас, вказана заява мотивована тим, що 16.04.2020 відповідачем направлено позивачу лист №16/78-20 (т. 2 а.с. 288), в якому вказано, шо посадовий оклад головного спеціаліста МОН України станом на: 01.12.2015 складав 2231 грн.; станом на 01.01.2016 - 2231 грн.; 05.01.2016 - 2231 грн.
Таким чином, на думку представника позивача, інформація у вказаному листі є нововиявленою обставиною, адже є доказом того, що посадовий оклад головного спеціаліста МОН України з 01.12.2015 дійсно збільшено до 2231 грн., а тому відповідачем недоплачена позивачу заробітна плата за грудень 2015 року і січень 2016 року та, відповідно, неправильно пораховано середній заробіток за останні два місяці роботи, що потягнуло за собою недоплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні представник позивача заяву підтримав, просив її задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення заяви заперечувала.
Суд, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, зазначає наступне.
Відповідно до статті 362 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду (частина 2 статті 361 КАС України).
Відповідно до частини 4 статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Отже, за змістом наведеної норми процесуального права, до нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи, тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке прийняте.
Відтак, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
В той же час, не належать до нововиявлених обставин нові докази або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову, спрямоване на переоцінку встановлених судом обставин.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Наведене дає підстави для висновку, що нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Не є нововиявленими обставинами: ті, які виникли після ухвалення рішення (не існували на той момент); ті, на які посилалися як на докази сторони, або об'єктивно могли бути долучені як докази; невчасно подані сторонами докази; офіційні тлумачення Конституційного Суду України тощо.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, №3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03.04.2008).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, №69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18.11.2004)
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 30.04.2020 у справі №815/6721/16 (адміністративне провадження №К/9901/51932/18), від 15.05.2020 у справі №820/4725/17 (адміністративне провадження №К/9901/20243/19).
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Проаналізувавши наведені у заяві обставини в контексті наведених правових норм та зважаючи на вказані правові позиції Верховного Суду, суд вважає, що у даному випадку обставина, на яку посилається позивач та про яку зазначено у листі від 16.04.2020 №16/78-20, як на нововиявлену, не відповідає наведеним процесуальним ознакам з огляду на те, що вона існувала на момент розгляду справи, була відома позивачу, проте докази на її підтвердження не були своєчасно подані.
Крім того, вказаний лист фактично є доказом, який не оцінювався судом, стосовно обставин, що вже були встановлені судом.
Стосовно перегляду рішення за нововиявленими обставинами в частині стягнення з МОН України на користь позивача моральної шкоди, суд виходить з того, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань на підтвердження існування будь-яких нововиявлених обставин та, відповідно, доказів, що їх підтверджують, з метою перегляду рішення в цій частині.
Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність належних правових підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, а відтак у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 361, 368, 369 КАС України,
ухвалив:
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, матеріальної та моральної шкоди, поновлення права на отримання матеріальної допомоги, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст ухвали складено 24.06.2020.
Головуючий суддя О.М. Чудак
Суддя К.С. Пащенко
Суддя Т.І. Шейко