Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
23 червня 2020 р. № 520/6220/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Панченко О.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Василенко А.А.,
представника позивача - Шрамко І.С. (ордер серія ЧК №115026 від 21.06.2019),
представника відповідача - Виноградова В.О. (наказ №94-0 від 04.09.2019),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 03.10.2019 року, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №00006181410 в частині нарахування штрафних санкцій на суму 453512,02 грн. та №00006191410 від 26.04.2019 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 340 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено фактичну перевірку магазину ФОП ОСОБА_1 за результатами якої складено акт, яким встановлено порушення п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України. На підставі даного акту винесені податкові повідомлення-рішення №00006181410, №00006191410 від 26.04.2018 року, з якими позивач не згоден, вважає їх протиправними, необ'єктивними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідач - Головне управління ДПС у Харківській області, позов не визнав та згідно наданого до суду відзиву зазначив, що за результатами проведення фактичної перевірки фахівцями податкової служби встановлено повторне протягом року порушення позивачем Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Таким чином, оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення є цілком обґрунтованими та законними.
Справу прийнято до розгляду суддею Панченко О.В. ухвалою від 12.03.2020 після скасування Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постановою від 03.03.2020 року попередніх судових рішень, ухвалених в даній справі.
Протокольною ухвалою суду від 23.06.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача - Шрамко І.С. (ордер серія ЧК №115026 від 21.06.2019), у судовому засіданні підтримав доводи уточненої позовної заяви, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача - Виноградов В.О. (наказ №94-0 від 04.09.2019), заперечував проти позову, з підстав, викладених у відзиві на позов, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), зареєстрована як суб'єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.08.2016 року за №10000000705761. Вид діяльності за КВЕД - 47.42. Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах.
Як платник податків та зборів перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області, Київське управління, Київська ДПІ (Київський район м.Харкова).
Судом встановлено, що на підставі наказу на проведення фактичної перевірки від 27.02.2019 року №2615, відповідно до Податкового кодексу України, Законів України від 06.07.1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", від 01.06.2000 року №1775-ІІІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", від 19.12.1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" фахівцями Головного управління ДФС у м.Києві в період з 29.03.2019 по 05.04.2019 року проведено перевірку господарської одиниці - магазина, що розташований за адресою: м.Київ, пр-т Перемоги, 26, суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1 , зареєстрованої в Київській ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з питань дотримання норм законодавства щодо порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
В наказі на проведення перевірки №2615 від 27.02.2019 (а.с.168) вказано, що метою проведення перевірки є перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника щодо дотримання норм законодавства щодо порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими працівниками).
Підставою перевірки зазначено пп.80.2.6 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України - виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3.
За наслідками проведеної перевірки прийнято акт №0714/26/15/14/3137706886 від 08.04.2019, яким встановлено порушення п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п.63.3 ст. 63 Податкового кодексу (а.с.48-51).
На підставі акту Головним управлінням ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 року:
- №00006181410, яким встановлено порушення п.1 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. "Про застосування реєстратором розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та застосовано до позивача суму штрафних санкцій у розмірі 45351,02 грн. (а.с.52);
- №00006191410, яким встановлено порушення п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України, позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 340,00 грн. (а.с.53).
Не погоджуючись зі спірними рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті , на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (пункт 80.1 та підпункт 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Фактична перевірка, що здійснюється за наявності підстави, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки.
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
За змістом пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (пункт 81.2 статті 81 ПК України).
Як передбачено пунктом 86.5 статті 86 ПК України у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
Матеріалами справи підтверджено, що 09.03.2019 року в ході фактичної перевірки проведено контрольну розрахункову операцію - придбано навушники Panasonic RP- HGE118GU-R вартістю 235,00 грн. Операція здійснена відповідачем без застосування реєстратора розрахункових операцій.
Отже, встановлене перевіркою порушення п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" дійсно мало місце на суму 235,00 грн., зазначену обставину також визнає позивач і не оскаржує рішення в цій частині.
Згідно до п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідно до п.2 ст.3 зазначеного Закону передбачено обов'язок суб'єктів господарювання особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку видавати розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) фізичними особами-підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій (п. 6 ст. 9 Закону). Вказане положення кореспондується з п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України якою закріплено, реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, зокрема, платниками єдиного податку другої - четвертої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.
Норми цього пункту не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення.
На виконання вказаного Закону постановою Кабінету Міністрів України 16.03.2017 року № 231 затверджено Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій. В ньому, зокрема, зазначено, що до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій включається група 85 "Електричні машини, обладнання та їх частини; апаратура для запису або відтворення звуку, телевізійна апаратура для запису та відтворення зображення і звуку, їх частини та приладдя".
Як визначено п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підпунктом 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
Представником відповідача зазначено, що штрафну санкцію у розмірі 453512,02 грн. розраховано на підставі даних, що містяться в обліковій книзі доходів ФО-П ОСОБА_1 за період з 20.02.2019 по 04.04.2019 року, не вказуючи при цьому на порушення позивачем порядку заповнення книги обліку чи не дотримання форми ведення даного документу.
Доказів внесення до книги обліку доходів недостовірних чи неповних даних щодо обсягу доходів від здійснених господарських операції контролюючим органом суду також не надано.
Статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).
Судом встановлено, що перевіряючими доведено виключно одне порушення позивачем наведених вимог законодавства на суму 235,00 грн., при цьому актом перевірки не встановлено який саме товар було реалізовано на суму 453535,12 грн. та не встановлено факт віднесення іншого товару до Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, враховуючи той факт, що значну частину асортименту магазину, в якому здійснює господарську діяльність позивач становить аксесуари до стільникових телефонів (захисні плівки, захисне скло, чохли, зарядні пристрої тощо). Отже вказані порушення позивача ґрунтуються виключно на припущеннях контролюючого органу.
Таким чином, відповідачем протиправно винесено податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року № 00006181410 на суму не проведених через реєстратори розрахункових операцій товарів суму 453515,02 грн.
Отже, судом не встановлено, а відповідачем не доведено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 26.04.2019 року № 00006181410 на суму 453512,02 грн.
Стосовно позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2019 року № 00006191410, суд зазначає, що позивачем як у позовній заяві так і в судовому засіданні не зазначено та не обґрунтовано обставини, за яких позивач вважає вказане податкове повідомлення незаконним, а тому, на думку суду, відсутні підстави для його скасування.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління."
З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.03.2020, яким скасовані попередні рішення судів в даній справі, суд вважає що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00006181410 від 26.04.2019 року про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 453512 (чотириста п'ятдесят три тисячі п'ятсот дванадцять) грн. 02 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 4535 (чотири тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн.12 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61002, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704).
Роз'яснити, що судове рішення буде виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлений 26 червня 2020 року.
Суддя О.В. Панченко