Справа № 420/1190/20
15 червня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Орленко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,-
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 20.01.2020р. №67-к про звільнення ОСОБА_1 , поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління з питань дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства енергетики та захисту довкілля України, стягнення з Міністерства енергетики та захисту довкілля України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.01.2020р. по дату фактичного поновлення на роботі.
Ухвалою суду від 18.02.2020р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 16.03.2020р. зупинено провадження по справі № 420/1190/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.
Ухвалою суду від 14.05.2020р. поновлено провадження по справі.
Ухвалою суду від 04.06.2020р. ухвалено перейти до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 04.06.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 15.06.2020р., яка занесена до протоколу судового засідання, замінено відповідача на Міністерства енергетики України, у зв'язку з перейменуванням.
В обгрунтування наявності підстав для задоволення позовної заяви позивач зазначила, що за результатами конкурсу ОСОБА_1 , 11 жовтня 2016 року було призначено на посаду начальника управління з питань оцінки впливу на довкілля та дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України, яке з 03.09.2019р. перейменовано в Міністерство енергетики та захисту довкілля України. 18 листопада 2019 року працівниками управління роботи з персоналом апарату міністерства було передано ОСОБА_1 попередження про наступне вивільнення, припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, у зв'язку з введенням в дію 01 листопада 2019 року структури та штатного розпису Міністерства енергетики та захисту довкілля України на 2019 рік та скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців та наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 20 січня 2020 року №67-к ОСОБА_1 звільнено з займаної посади відповідно до пункт 1 частини тершої статті 87 Закону України «Про Державну службу». Позивач зазначила, що вважає вказаний наказ неправомірним та таким, що прийнятий з порушенням норм матеріального права посилаючись на те, що в отриманому позивачем попереджені про наступне вивільнення, припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення була відсутня пропозиція іншої роботи на тому самому підприємстві, установі, організації чим порушено приписи статті 492 КЗпП України. Разом з тим, позивач зазначила, що попередження про наступне вивільнення вручене у зв'язку з введенням в дію наказом Мінекоенерго від 31 жовтня 2019 року №367 структури та штатного розпису Міністерства енергетики та захисту довкілля України і відповідно до штатного розпису Мінекоенерго, який введено в дію наказом Мінекоенерго від 31 жовтня 2019 року №367 пунктом 12.2. передбачено існування управління дозвільно-ліцензійної діяльності та посади начальника вказаного управління. Разом з тим, як зазначила позивач, вказане управління, очолюване позивачем, існувало і в попередній структурі міністерства та до його складу входило чотири відділи, а саме, відділи: дозвільно-ліцензійної діяльності та контролю, атмосферного повітря та екологічного аудиту, поводження з пестицидами і агрохімікатами та оцінки впливу на довкілля. Функціональне наповнення діяльності вказаного управління змінилося лише в частині виведення з його складу відділу з питань оцінки впливу на довкілля, інші повноваження та обов'язки, які були покладені на управління залишились без змін. Враховуючи викладене, позивач зазначила, що ні припинення структурного підрозділу ні скорочення займаної мною посади, внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу не відбулося, а відтак звільнення із посади в даному випадку є неправомірним. В свою чергу з затвердженої структури та штатного розпису Мінекоенерго вбачається, що відповідні зміни стосувалися назв департаменту та очолюваного ОСОБА_2 .В. управління. У зв'язку з викладеним, посилаючись на викладені вище обставини та практику ЄСПЛ та те, що відповідач, приймаючи наказ про звільнення з займаної посади не запропонував їй рівнозначну посаду державної служби або іншу роботу, просить суд задовольни позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивача з підстав викладених у позовній заяві підтримала позовні вимоги позивача та просила суд їх задовольнити у повному обсязі.
17.03.2020р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому Міністерство зазначило, що заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі. Представник відповідача зазначив, що 11.11.2019р. Міністерством видано позивачу попередження про наступне вивільнення, припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, яке отримано ОСОБА_1 18.11.2020р. та 20.01.2020р. ОСОБА_1 звільнено з займаної посади відповідно до пункту першого частини 1 та частини 4 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу та виплачено вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати. На думку представника відповідача, посилання позивача на роз'яснення Національного агентства з питань державної служби від 14.02.2018р. не заслуговує на увагу, оскільки воно не має нормативно-правового характеру та не зареєстровано в Міністерстві юстиції України. Щодо застосування норм Кодексу законів про працю, відповідач зазначив, що процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення наразі врегульована Законом України «Про державну службу» та не потребує застосування положень КЗпП. В свою чергу, на час звільнення позивач обіймала посаду начальника управління з питань оцінки впливу на довкілля та дозвільно-ліцензійної діяльності Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності, водночас згідно структури та штатного розпису апарату Мінекоенерго на 2019 рік (наявна в матеріалах справи), відповідно до наказу Міністерства від 31.10.2019 № 367 вказана посада була відсутня. Окрім того, наказом Мінекоенерго від 11.02.2020 № 83 затверджено нову структуру Міністерства, зокрема введено посади державних експертів, керівників експертних груп у складі відповідних директоратів, що в свою чергу унеможливлює поновлення позивача на попередній посаді. При цьому, відповідач зазначав, що 19.09.2019р. було прийнято Закон України №117-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», який дозволив спростити порядок прийняття на державну службу та звільнення з неї. Отже, як зазначив відповідач, з урахуванням змін до законодавства про державну службу та прийняття Закону від 19.09.2019р. № 117-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» розширено повноваження суб'єкта призначення щодо звільнення державних службовців, при цьому обмежено дію законодавства про працю, а відповідні правовідносини тепер врегульовано нормами Закону, що виключає необхідність дотримання норм на порушення яких вказував позивач.
Представник відповідача у судовому засіданні, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
У період з 11.10.2016р. по 02.09.2019р. ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) працювала у Міністерстві екології та природних ресурсів України. З 03.09.2019р. ОСОБА_1 працювала в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України (постанова Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року №829 «Деякі питання оптимізацїї системи центральних органів виконавчої влади», якою Міністерство екології та природних ресурсів України перейменовано в Міністерство енергетики та захисту довкілля України) на посаді заступника директора Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності-начальника управління з питань оцінки впливу на довкілля та дозвільно-ліцензійної діяльності, що підтверджується довідкою Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 05.12.2019р. №18/42-810 (а.с.19) та трудовою книжкою АА №343262 від 29.09.2004р. (а.с.20-23).
18.11.2019р. ОСОБА_1 була ознайомлена та отримала попередження від 11.11.2019р., яким попереджено про наступне звільнення із займаної посади, по закінченню 60 календарних днів з моменту доведення до відома цього попередження, за п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, а саме, у зв'язку з введенням в дію 01.11.2019р. структури та штатного розпису апарату Міністерства енергетики та захисту довкілля України на 2019 рік, відповідно до наказу Мінекоенерго від 31 жовтня 2019 року №367 «Про введення в дію структури та штатного розпису Міністерства енергетики та захисту довкілля України», відповідно до частини 3 ст.5 та частини 1 ст.87 Закону України «Про державну службу»(а.с.24).
Наказом в.о. державного секретаря Міністерства енергетики та захисту довкілля України №67-к від 20.01.2020р., відповідно до пункту 1 ч.1 та ч.4 ст.87, ст.89 Закону України «Про державну службу», статті 24 Закону України «Про відпустки» звільнено ОСОБА_1 20.01.2020р. з посади заступника директора Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності-начальника управління з питань оцінки впливу на довкілля та дозвільно-ліцензійної діяльності (а.с.18).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, п.4 ч.1 ст.83 якого визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення відповідно до ст.87, 87-1 вказаного Закону.
Пунктом 1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» визначено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Під час з'ясування офіційних обставин справи судом встановлено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади стало введення в дію наказу Мінекоенерго від 31 жовтня 2019 року № 367 структури та штатного розпису Міністерства енергетики та захисту довкілля України.
Як вбачається з п.12.2 штатного розпису на 2019 рік апарату Міністерства енергетики та захисту довкілля України, прийнятого на підставі наказу Мінекоенерго від 15.10.2019р. №345(а.с.25-54), вказаним штатним розписом передбачено такий структурний підрозділ апарату Міністерства енергетики та захисту довкілля України, як «управління з питань дозвільно-ліцензійної діяльності»
В свою чергу, суд враховує, що спірним наказом було звільнено ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань оцінки впливу на довкілля та дозвільно-ліцензійної діяльності.
Таким чином, за результатами вищезазначених змін структури та штатного розпису Міністерства, було виведено зі складу управління з питань оцінки впливу на довкілля та дозвільно-ліцензійної діяльності - відділ з питань оцінки впливу на довкілля, що призвело до виключення складової вказаного управління. Посада начальника управління з питань дозвільно-ліцензійної діяльності визначена вказаним штатним розписом на 2019 рік
Враховуючи вищевикладене та те, що фактично посада, яку обіймала ОСОБА_1 до введення в дію 01.11.2019р. структури та штатного розпису апарату Міністерства енергетики та захисту довкілля України на 2019 рік, відповідно до наказу Мінекоенерго від 31 жовтня 2019 року №367 «Про введення в дію структуру та штатного розпису Міністерства енергетики та захисту довкілля України», не скоротилась, доказів зворотнього відповідачем до суду не надано, та зазначене управління також міститься у штатному розписі на 2019 рік, суд приходить до висновку про безпідставність звільнення ОСОБА_1 за п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».
При цьому, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на затвердження наказом Мінекоенерго від 11.02.2020р. №83 нової структури Міністерства, оскільки вказані зміни не були підставою для прийняття спірного наказу та відповідно судом не надається правова оцінка вказаним обставинам.
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 20.01.2020р. №67-к про звільнення ОСОБА_1 , є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Поряд з цим, підлягає задоволенню вимога позивача про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління з питань дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства енергетики та захисту довкілля України, оскільки дана вимога є похідною від заявленої позивачем позовної вимоги про скасування наказу, яка задоволена з вищенаведених підстав.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на день ухвалення постанови, судом встановлено наступне.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100.
Частиною 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. ( Абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1398 ( 1398-99-п ) від 30.07.99 )
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Пунктом 3 вказаного порядку №100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Згідно довідки Міністерства енергетики та захисту довкілля України №48 від 27.05.2020р., заробітна плата ОСОБА_1 у листопаді 2019року склала 27931,96грн., у грудні 2019 року -49879,84грн.(а.с.237). Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1852,66грн. ( 77811,80 (27931,96+49879,84)/42 ).
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 20.01.2020р. по 15.06.2020р. складає 187 118,66грн. (101 робочий день* 1852,66грн.)
Враховуючи вищевикладене та те, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, суд вважає, що підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.01.2020р. по 15.06.2020р. у розмірі 187 118,66 грн.
Поряд з цим п.2, 3 ч.1 ст.371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
У зв'язку з викладеним, керуючись положеннями ст. 371 КАС України, суд вважає за можливе, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління з питань дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства енергетики та захисту довкілля України(перейменовано в Міністерство енергетики України) і в частині стягнення з Міністерства енергетики України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць у розмірі 38905,86 грн.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 20.01.2020р. №67-к про звільнення ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління з питань дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства енергетики та захисту довкілля України (перейменовано в Міністерство енергетики України).
Стягнути з Міністерства енергетики України (код ЄДРПОУ 37552996, м.Київ, вул. Митрополита Василя Липківського 35) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.01.2020р. по 15.06.2020р. у розмірі 187 118,66 грн.(сто вісімдесят сім тисяч сто вісімнадцять гривень шістдесят шість копійок).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління з питань дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства енергетики та захисту довкілля України(перейменовано в Міністерство енергетики України).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Міністерства енергетики України (код ЄДРПОУ 37552996, м.Київ, вул.Митрополита Василя Липківського 35 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за один місяць у розмірі 38905,86 грн. (тридцять вісім тисяч дев'ятсот п'ять гривень вісімдесят шість копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 25.06.2020р.
Суддя К.О. Танцюра
.