ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/29216.12.09
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСТ"
про стягнення 301 922,24 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
позивача:Лахтарін А.А.
відповідача:Столяренко Т.П., Самойленко В.В.
В судовому засіданні 14.12.2009 р. оголошено перерву до 16.12.2009 р. для виготовлення повного тексту судового рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" (надалі -ТОВ "Гіфтек-Україна") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСТ" (надалі -ТОВ "ЮСТ") в якому просить стягнути 379 144,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 18.09.2007 р. укладено договір №2006-09/18. Протягом 2007-2008 років позивач передав у власність відповідача світловідбиваючу плівку, а відповідач розрахувався не в повному обсязі, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 187 761,88 грн. Крім того, позивач просить стягнути курсову різницю (збитки) у розмірі 88 215,87 грн. згідно п.п. 2.3, 3.3 договору та пеню у розмірі 103 166,89 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2009 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16.11.2009 р.
В судове засідання 16.11.2009 р. представники сторін з'явилися, вимоги ухвали суду від 28.10.2009 р. виконали частково. В судовому засіданні оголошено перерву до 23.11.2009 р. з метою надання представнику відповідача часу для підготовки відзиву на позовну заяву.
17.11.2009 р. через канцелярію суду надійшла заява ТОВ "Гіфтек-Україна" про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 135 489,73 грн., пеню у розмірі 47 030,40 грн., суму курсової різниці (збитків) у розмірі 119 402,11 грн., а також судові витрати. Заява мотивована тим, що відповідач частково погасив заборгованість, сплативши 15.09.2009 р. -15 000,00 грн., 01.10.2009 р. -7 272,12 грн., 16.10.2009 р. -5 000,00 грн., 23.10.2009 р. -5 000,00 грн., 02.11.2009 р. -10 000,00 грн., 09.11.2009 р. -10 000,00 грн.
В судове засідання 23.11.2009 р. представники сторін з'явилися, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити повністю.
З метою надання часу для проведення сторонами звірки розрахунків судом оголошувалася перерва з 23.11.2009 р. до 07.12.2009 р. та з 07.12.2009 р. до 09.12.2009 р.
07.12.2009 р. через канцелярію суду надійшла заява позивача про забезпечення позову з проханням накласти арешт на грошові кошти відповідача та заборонити відповідачеві відчужувати майно та активи.
В судове засідання 09.12.2009 р. представники сторін з'явилися, представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача позовні вимоги по основному боргу визнав, пеню в частині подвійної облікової ставки НБУ визнав, а проти курсової різниці заперечив.
Відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою бухгалтера, що позбавляє можливості відповідача провести звірку розрахунків.
Судом в задоволенні клопотання відмовлено.
Суд зобов'язав позивача надати детальний період за який стягується пеня, а також докази надходження коштів від відповідача в якості оплати отриманого товару у зв'язку із чим в судовому засіданні оголошено перерву до 14.12.2009 р.
В судове засідання 14.12.2009 р. представники сторін з'явилися, представник позивача на виконання вимог суду надав документи по справі, представники відповідача надали відзив на позов.
Представник позивача надав розрахунок пені з уточненням нарахування пені в якому визначив конкретні періоди нарахування пені.
В відзиві ТОВ "ЮСТ" позов в частині основного боргу визнало, в частині пені просить вимоги відхилити, а в частині курсової різниці - переглянути.
Відзив обґрунтовано тим, що пеня нарахована за ставкою, більшою подвійної облікової ставки НБУ, що суперечить Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Вимоги в частині курсової різниці, на думку відповідача, перевищують розмір реальних збитків позивача, а тому мають бути зменшені судом.
Представники відповідача в судовому засіданні вказують, що умовами договору не передбачено визначення ціни товару в іноземній валюті, а тому підстав для стягнення курсової різниці немає.
Судом в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.
В судовому засіданні 16.12.2009 р. оголошено повний текст судового рішення.
У судових засіданнях складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
18.09.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮСТ" (покупець) укладено договір №206-09/18 (надалі - "Договір").
Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Приписами п. 2.1 Договору сторони визначили, що асортимент, кількість та ціна товару визначається сторонами при формуванні замовлення на кожну партію товару шляхом складання заявки на поставку товару та зазначається в рахунках-фактурах постачальника, а також в товаросупроводжувальних документах (накладних).
Накладною №744818/1/1 від 10.01.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв світловідбиваючу плівку на суму 31 153,44 грн., накладною №747750/1/1 від 01.04.2008 р. -на суму 37 384,13 грн., накладною №747355/2/1 від 13.05.2008 р. -на суму 137 272,12 грн., накладною №749341/1/1 від 16.05.2008 р. -на суму 35 489,76 грн., накладною №742386/1/1 від 06.11.2007 р. -на суму 19 997,57 грн.
Факт поставки товару за вказаними накладними саме на виконання умов Договору не заперечується сторонами та додатково підтверджується листуванням сторін (претензія-вимога №26075 від 13.07.2009 р., відповідь на претензію №01/29-07 від 29.07.2009 р.)
Накладні містять асортимент товару, кількість та ціну, прийняті від імені ТОВ "ЮСТ" уповноваженим представником на підставі довіреностей (ЯОУ №217037, ЯОУ №217127, ЯОУ №217164, ЯНХ №031709, ЯОУ №217158), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §3 Глави 54 Цивільного кодексу України -поставка.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач передав у власність відповідача товар -світловідбиваючу плівку на загальну суму 261 297,02 грн.
В той же час, ТОВ "ЮСТ" розрахувалося за поставлений товар частково, сплативши 125 807,26 грн., що підтверджується платіжними документами.
Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар згідно Договору та вказаних накладних на момент розгляду справи становить 135 489,76 грн.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами п.3.2 Договору сторони визначили, що повна оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів від дати поставки товару, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зміст накладних, за якими відбувалася передача товару у власність відповідача, свідчить про те, що строк виконання грошового зобов'язання за Договором настав, а відповідач взяті на себе грошові зобов'язання в повному обсязі не виконав, доказів на спростування викладеного не надав.
Позивач просить суд стягнути заборгованість у розмірі 135 489,73 грн., що на 0,03 грн. менше розміру заборгованості, визначеної судом.
Відповідач розмір основного боргу визнав у відзиві на позов.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 135 489,73 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про стягнення із відповідача 119 402,11 грн. курсової різниці (збитків) суд відзначає наступне.
Позивач вказує, що оскільки відповідачем своєчасно не виконано грошові зобов'язання по оплаті отриманого товару, то згідно п.п. 2.3, 3.3 Договору підлягає стягненню курсова різниця (збитки) у сумі 119 402,11 грн.
Тобто, підставою для стягнення з відповідача курсової різниці (збитків) позивачем визначено положення п.п. 2.3 та 3.3 Договору.
Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Згідно із ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Згідно із п. 2.1 Договору асортимент, кількість та ціна товару визначається сторонами при формуванні замовлення на кожну партію товару шляхом складання заявки на поставку товару та зазначається в рахунках-фактурах постачальника, а також в товаросупроводжувальних документах (накладних).
В рахунках-фактурах та накладних за якими здійснювалася поставка товару, сторони визначали ціну товару, яка зазначена в гривні.
Згідно із п.5.10 Договору право власності на товар переходить безпосередньо від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару з оформленням відповідної накладної.
Тобто, в момент підписання накладної, відповідач набув право власності на товар, за ціною, яка вказана в накладній.
Відповідно до п. 2.3 Договору з метою захисту постачальника від інфляційних процесів сторони прийшли до згоди, і покупець надає постачальнику право змінити ціну відвантаженого, але не сплаченого товару.
Порядок реалізації механізму, закріпленому в пункті 2.3 Договору визначений в п. 2.4 Договору, а саме: покупець має право протягом 2 банківських днів з моменту повідомлення про збільшення ціни, оплатити, отриманий товар повністю або частково. Неоплачений товар повинен бути перерахований по новим цінам. У випадку непогодження покупця з новою зміненою ціною товару, неоплачений/частково оплачений товар підлягає поверненню на склад поставщика в м. Києві силами, коштами покупця чи за його рахунок протягом 7 днів після повідомлення про зміну ціни товару.
Позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про збільшення ціни, а представник позивача вказує, що повідомлення згідно п.2.4 Договору не робилися.
Крім того, суд відзначає, що відповідно до вказаних умов договору наслідком непогодження покупця зі зміненою ціною (у випадку належного повідомлення про збільшення ціни) є повернення товару, а не його оплата за збільшеною ціною.
Умовами п. 3.3 Договору визначено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем в національній валюті та за вимогою постачальника множиться на коефіцієнт зміни курсу гривні по відношенню до Євро.
Положення ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України визначають можливість зміни ціни після укладення договору у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Частиною 3 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.
Тобто, ст. 632 Цивільного кодексу України передбачає можливість зміни ціни після укладання договору, але до моменту його виконання, а приписи ч. 3 ст. 691 Цивільного кодексу України допускають зміну ціни за встановленою формулою також до моменту його передання покупцю.
Наведені норми не передбачають можливості зміни (індексації) погодженої сторонами в момент передачі товару ціни, вираженої в гривні, після передачі товару покупцю.
В той же час, судом встановлено, що ціна погоджена сторонами в накладних, а право власності на товар перейшло в момент підписання накладних. При цьому, в позові позивач вказує про збільшення ціни, яке відбулося після передачі товару відповідачу.
Тобто, умовами п. 2.3 та п. 3.3 Договору сторони визначили можливість зміни ціни після передачі товару та набуття його у власність відповідачем, і така зміна не пов'язана з підставами, визначеними ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України.
Суд відзначає, що відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Разом із цим, згідно із п.2.2 Договору ціна на товар встановлюється в національній валюті, що також підтверджується видатковими накладними, за якими передавався товар. Будь-яких посилань на погодження сторонами ціни в іноземній валюті (в т.ч. Євро) рахунки-фактури та видаткові накладні не містять.
Отже, в даному випадку грошове зобов'язання виражене не як грошовий еквівалент іноземної валюти, а в гривні, що виключає можливість застосування ч.2 ст. 533 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.
Приписами ч.3 ст. 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Таким чином, положення п. 2.3 та п.3.3 Договору суперечать ч.3 ст. 632, ч.3 ст. 691 Цивільного кодексу України, а тому суд застосовує до спірних правовідносин відповідні положення чинного законодавства.
Посилання про можливість заміни ціни товару після передачі товару у зв'язку із необхідністю захисту інтересів постачальника від інфляційних процесів не спростовує висновку суду про невідповідність такої умови Договору положенням ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України, а механізм захисту прав кредитора у разі порушення грошового зобов'язання встановлений в т.ч. ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Вимоги про стягнення втрат від інфляції згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем не заявлено.
Крім того, як встановлено судом, позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про збільшення ціни в порядку, визначеному п.2.4 Договору, а обраний позивачем спосіб захисту права (стягнення курсової різниці (збитків)) у випадку збільшення ціни не ґрунтується на положеннях п.2.4 Договору.
Також судом приймає до уваги, що позивачем не надано документальних доказів понесення витрат або неотримання доходів, у зв'язку із якими приписи ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України пов'язують можливість стягнення збитків.
Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача курсової різниці (збитків) у сумі 119 402,11 грн. відсутні, а тому в цій частині в задоволенні позову суд відмовляє.
Стосовно заявленої до стягнення суми пені суд відзначає наступне.
Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання якщо це встановлено договором або законом може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Пунктом 7.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати вартості товару згідно ст. 3 цього Договору покупець, за вимогою постачальника, сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 47 030,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за поставлений товар. Згідно із розрахунком з уточнення періодів нарахування пені, який подано 14.12.2009 р., позивач нараховує пеню за ставкою 0,1% за день, за такі періоди:
накладна №744818/1/1 від 10.01.2008 р. за період з 09.02.2008 р. по 11.08.2008 р.,
накладна №747750/1/1 від 01.04.2008 р. за період з 01.05.2008 р. по 03.11.2008 р.,
накладна №747355/2/1 від 13.05.2008 р. за період з 12.06.2008 р. по 15.12.2008 р.,
накладна №749341/1/1 від 16.05.2008 р. за період з 15.06.2008 р. по 18.12.2008 р.,
накладна №742386/1/1 від 06.11.2007 р. за період з 06.12.2007 р. по 06.06.2008 р.
По-перше, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З урахуванням того, що грошове зобов'язання по оплаті товару згідно п. 3.2 Договору повинно було виконане протягом 30 календарних днів, то нарахування штрафних санкцій по накладним припинилося відповідно (30 календарних днів + 6 місяців від дати накладної), а пеня нараховується за наведені періоди:
НакладнаДень, коли зобов'язання мало бути виконанеПеріод нарахування пені
накладна №744818/1/1 від 10.01.2008 р.11.02.2008 р. (30-тий день припадає на 09.02.2008 р - вихідний, а тому відповідно до ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України строк переноситься на перший робочий день)12.02.2008 р - 11.08.2008 р.
накладна №747750/1/1 від 01.04.2008 р.05.05.2008 р. (30 -тий день припадає на 1 травня 2008 р. -святковий день, 02.05.2008 р. -святковий, 03-04.05.2008 р. -вихідні, а тому відповідно до ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України строк переноситься на перший робочий день)06.05.2008 р. -05.11.2008 р.
накладна №747355/2/1 від 13.05.2008 р.12.06.2008 р.13.06.2008 р. -12.12.2008 р.
накладна №749341/1/1 від 16.05.2008 р.16.06.2008 р. (30-тий день припадає на 15.06.2008 р - вихідний, а тому відповідно до ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України строк переноситься на перший робочий день)17.06.2008 р. -16.12.2008 р.
накладна №742386/1/1 від 06.11.2007 р.06.12.2007 р.07.12.2007 р. -06.06.2008 р.
По-друге, відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальний строк позовної давності в один рік. Аналогічна норма міститься в п. 7.6 Договору.
Позовна заява у даній справі подана до суду 26.10.2009 р., а тому вимоги про стягнення пені, нарахованої до 26.10.2008 р. (включно) заявлено з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідачем, ні письмово, ні усно, не зроблено заяву про застосування судом строку позовної давності, а тому підстав для застосування судом позовної давності немає.
З урахуванням наведеного шестимісячного строку нарахування пені та беручи до уваги визначений позивачем в розрахунку період, пеня за порушення грошового зобов'язання підлягає стягненню за такі періоди:
накладна №744818/1/1 від 10.01.2008 р. -з 12.02.2008 р. по 11.08.2008 р.,
накладна №747750/1/1 від 01.04.2008 р. -з 06.05.2008 р. по 03.11.2008 р.,
накладна №747355/2/1 від 13.05.2008 р. -з 13.06.2008 р. по 12.12.2008 р.,
накладна №749341/1/1 від 16.05.2008 р. -з 17.06.2008 р. по 16.12.2008 р.,
накладна №742386/1/1 від 06.11.2007 р. -з 07.12.2007 р. по 06.06.2008 р.
По-третє, позивач просить стягнути пеню, яка розрахована за ставкою 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
Разом із цим, відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Часткове погашення боргу здійснювалося після періоду за який стягується пеня, а тому сума простроченого грошового зобов'язання відповідає сумі поставленого товару.
Таким чином, розмір пені, заявленої до стягнення позивачем згідно Договору, обчислюється судом виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.
Сума, грн. Період нарахування пені, днів Розмір подвійної облікової ставки НБУСума пені, грн.
накладна №744818/1/1 від 10.01.2008 р31 153,4418224%3 728,17
накладна №747750/1/1 від 01.04.2008 р.37 384,1318224%4 473,80
накладна №747355/2/1 від 13.05.2008 р.137 272,1218324%16 517,78
накладна №749341/1/1 від 16.05.2008 р.35 489,7618324%4 270,44
накладна №742386/1/1 від 06.11.2007 р.19 997,5718324%2 406,28
Отже, з урахуванням строків нарахування пені та визначеного законодавством максимального розміру пені, суд вважає, що загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 31 396,47 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "ЮСТ" на користь ТОВ "Гіфтек-Україна" заборгованості у розмірі 135 489,73 грн. та пені у розмірі 31 396,47 грн.
В задоволенні позову в частині стягнення 119 402,11 грн. курсової різниці (збитків) та пені в частині 15 633,93 грн. необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом приймається до уваги те, що позивачем після подання позову зменшено розмір позовних вимог, а відтак пропорційний розмір судових витрат, які покладають на відповідача, обчислюється виходячи із ціни позову згідно заяви позивач про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог. Підстави покладення на відповідача судових витрат, які сплачені за подачу позову в частині, на яку позивач самостійно зменшив розмір позовних вимог, у суду відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСТ" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7а; ідентифікаційний код 30439872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" (03058, м. Київ, вул. Гарматна, 39в; ідентифікаційний код 32820750) заборгованість у розмірі 135 489,73 грн., пеню у розмірі 31 396,47 грн., державне мито у розмірі 1 668,86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 130,45 грн. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Р.В.Бойко