Дата документу 26.06.2020 Справа № 321/522/19
Справа № 22-ц/807/1946/20 Головуючий у 1-й інстанції: Кравченко Н.О.
Є.У.№ 321/522/19 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
26 червня 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Дашковської А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 березня 2020 року,
У квітні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 22.02.2011 р., за умовами якого останній було надано кредит у розмірі 10 400 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв'язку із порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором станом на 06.02.2019 остання має заборгованість на суму 56 799,39 грн., із яких: 25 457,27 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12 164,62 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахування відсотками; 15 496,58 грн. - пеня за прострочене зобов'язання; 500 грн. - нарахована пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. штраф (фіксована складова); 2680.92 грн. штраф (процентна складова). Посилаючись на вказані обставини, просив про задоволення позову.
Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 березня 2020 року відмовлено у задоволені позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Банком не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову Банк зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає помилковими висновки суду про недоведеність позовних вимог, оскільки крім анкети-заяви позичальник підписала довідку про умови кредитування, в якій містяться всі суттєві умови укладеного сторонами кредитного договору. Поза увагою суду залишилася та обставина, що позичальник користувалася кредитними коштами, вносила періодичні платежі на погашення кредиту, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо умов кредитування і порядку погашення кредиту.
Копія апеляційної скарги і ухвала про відкриття апеляційного провадження отримані відповідачем 06.05.2020 року. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами1, 2, 5 ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.
Відмовляючи у задоволені позову АТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов із порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними погодитися не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Встановлено, що 22 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір про надання банківських послуг, згідно з умовами якого позичальник отримала кредит розміром 10 400,00 грн. у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковому рахунку шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
У заяві-анкеті є відмітка про те, що відповідач згодний з тим, що вказана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Довідка була підписана відповідачем (а.с.11), що дає підстави для висновку про обізнаність відповідачки щодо умов використання кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».
Відповідно до вказаної довідки, яка підписана позичальником, позичальник зобов'язалася вносити щомісячні платежі на погашення кредиту у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн., строк внесення платежів - до 25 числа; базова відсоткова ставка за кредитом 3% на місяць або 36% на рік на залишок простроченої заборгованості; за порушення строків погашення кредиту нараховується пеня за формулою: пеня - це базова відсоткова ставка по договору :30 + пеня 2 - це 1% від заборгованості але не менше 30 грн., щомісячно; штрафні санкції - 500 грн. +5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахування нарахованих відсотків і комісії (а.с.11).
На виконання своїх зобов'язань протягом 2011-2017р.р. Банк, після відкриття карткового рахунку і встановлення кредитного ліміту надав позичальнику три картки, остання із яких була видана 26.04.2017 зі строком дії - останній день березня 2021 року (а.с.51).
Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 5-9) станом на 06.02.2019 ОСОБА_1 має заборгованість - 56 799,39 грн., із яких: 25 457,27 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12 164,62 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 15 495, 58 грн. пені; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2680,92 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.5-9).
Аналогічні відомості щодо розміру поточної заборгованості за кредитом містяться і у виписці з карткового рахунку позичальника (а.с.51-56).
Детальний аналіз вказаного розрахунку заборгованості свідчить про те, що позичальник активно користувалася кредитними коштами, періодично вносила платежі на їх погашення, останній із яких було внесено 28.09.2018 на суму 1 700 грн. Банк неодноразово збільшував кредитний ліміт, проти чого позичальник не заперечувала.
За вказаних обставин висновки суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог не ґрунтуються на зібраних у справі доказах і суперечать фактичним обставинам справи.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Тобто, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Заява - анкета позичальника від 22 лютого 2011 року не містить відомостей стосовно визначеної процентної ставки, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Проте, довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана позичальником, підтверджує згоду останньої на використання кредитних коштів саме на тих умовах, з якими вона була ознайомлена в момент підписання договору, а саме: внесення щомісячних платежів на погашення кредиту у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн., строк внесення платежів - до 25 числа; базова відсоткова ставка за кредитом 3% на місяць або 36% на рік на залишок простроченої заборгованості; за порушення строків погашення кредиту нараховується пеня за формулою: пеня - це базова відсоткова ставка по договору :30 + пеня 2 - це 1% від заборгованості але не менше 30 грн., щомісячно; штрафні санкції - 500 грн. +5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахування нарахованих відсотків і комісії (а.с.11).
Відповідно до частин 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що за кредитним договором №б/н від 22.02.2011, укладеним з ПАТ КБ «Приватбанк», позичальник ОСОБА_1 станом на 06.02.2019 має заборгованість на загальну суму 56 799,39 грн., із яких: 25 457,27 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12 164,62 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахування відсотками; 15 496,58 грн. - пеня за прострочене зобов'язання; 500 грн. - нарахована пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. штраф (фіксована складова); 2 680.92 грн. штраф (процентна складова).
Заяву про застосування позовної давності ні відповідач, ні її представник адвокат Самофал Ю.В. у суді першої інстанції не заявляли, їх заперечення зводилися до незгоди із розрахунком заборгованості, проте свого розрахунку останні суду першої інстанції не надавали, у чому полягає неправильність визначення розміру боргу суду не пояснювали.
Зважаючи на те, що позичальник, отримавши кредитні кошти, з жовтня 2018 року припинила вносити щомісячні платежі на погашення кредиту, належних і допустимих доказів на спростування розміру заборгованості за тілом кредиту і пенею суду не надала, заяву про застосування позовної давності за вимогами про стягнення пені на заявляла вимоги Банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту на суму 25 457, 27 грн., простроченим тілом - на суму 12 164,62 грн. і пенею на суму 15 496, 58 грн., а всього на суму 53 118, 47 грн. є такими, що ґрунтуються на вимогах закону і зібраних у справі доказах.
Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим на підставі статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового -про часткове задоволення позову і стягнення з позичальника на користь Банку 53 118, 47 грн. заборгованості.
Вимоги Банку про стягнення з позичальника судових штрафів у розмірі 3 680 грн. задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15.
Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
За вказаних обставин вимоги Банку про стягнення з ОСОБА_1 3 680, 92 грн. судових штрафів є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інтонації, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги Банку - частковому задоволенню, з позичальника на користь Банку підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у суді першої і апеляційної інстанцій пропорційно частці задоволених позовних вимог на загальну суму 4 490, 30 грн.
02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX).
За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Керуючись ст.ст. 374,376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 березня 2020 по цій справі скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь АТ КБ «Приватбанк» (МФО:305299, ЄДРПОУ:14360570, юридична адреса:49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50) заборгованість за кредитним договором №б/н від 22 лютого 2011 року, розмір якої станом на 06 лютого 2019 року становить 53 118, 47 гривень (п'ятдесят три тисячі сто вісімнадцять гривень 47 коп.), із яких: заборгованість за тілом кредиту - 25 457, 27 грн., за простроченим тілом - 12 164,62 грн., за пенею 15 496, 58 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь АТ КБ «Приватбанк» (МФО:305299, ЄДРПОУ:14360570, юридична адреса:49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50) компенсацію судового збору у розмірі 4 490, 30 гривень (чотири тисячі чотириста дев'яносто гривень 30 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Головуючий: І.В. Кочеткова
Судді: А.В. Дашковська
О.М. Кримська