Дата документу 16.06.2020 Справа № 314/1627/20
ЄУН 314/1627/20 Головуючий у 1 інстанції Мануйлова Н.Ю.
Провадження №22ц/807/2102/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
16 червня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.
суддів: Крилової О.В.
Кухаря С.В.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 квітня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову,-
У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, про забезпечення позову до подачі позову.
В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_2 зазначав, що має намір протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову звернутися до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку.
Заява про забезпечення позову мотивована, тим, що на теперішній час він та ОСОБА_1 не можуть дійти згоди щодо розподілу будинку, який придбано за кошти ОСОБА_2 , а оформлено на ОСОБА_1 . Відповідач не визнає спільною сумісною власністю будинок.
Посилаючись на зазначене ОСОБА_2 просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь0-яким особам вчинять будь-які дії щодо вказаного житлового будинку допустити до негайного виконання.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 квітня 2020 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Накладено арешт на житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 . Ухвалу про забезпечення позову допущено до негайного виконання.
На зазначену ухвалу суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 квітня 2020 року скасувати, та відмовити у задоволенні його заяви.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було накладено арешт без дослідження жодного доказу по справі, зокрема суд не пересвідчився у тому, що між сторонами дійсно виник спір. Зазначала, що з офіційного сайту Судової влади України вбачається, що ОСОБА_2 подавав позовну заяву, яка була повернута йому судом у зв'язку з надходженням заяви про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви. Крім цього, скаржниця зазначає, що в оскаржуваній ухвалі відсутня мотивувальна частина, з огляду на що неможливо встановити співмірність застосованого заходу забезпечення позову. Натомість, ухвала Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 квітня 2020 року перешкоджає скаржниці, як законній власниці будинку реалізувати своє право, передбаченого ст. 41 Конституції України.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 , зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо відсутності спору між сторонами спростовуються самим змістом апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_1 будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , називає своєю особистою власністю. Ним дійсно, 16 квітня 2020 року було подано до суду заяву про відкликання позовної заяви, про що 21 квітня 2020 року постановлено ухвалу про повернення позовної заяви по справі № 314/1634/20. Проте, 24 квітня 2020 року ним повторно було подано позовну заяву до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною частковою власністю та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку. Позовна заява прийнята до розгляду, справа № 314/1827/20. На підставі зазначеного, просить залишити ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 квітня 2020 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ N 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові N 6-605цс16 від 25.05.2016 р., винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Пленум Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" N 9 від 22.12.2006 р. у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Необхідність вжиття заходів забезпечення до подання позову має бути викликана винятковими обставинами, за яких потрібно діяти невідкладно (якнайшвидше).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, суд повинен враховувати, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Однак, жодного обґрунтування щодо наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції не зазначено.
В ухвалі судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 квітня 2020 року не вказано, якими доказами керувався суд при прийнятті рішення про забезпечення позову саме у такий спосіб. При цьому, слід зазначити, що сама по собі наявність права суду на забезпечення позову шляхом накладення арешту, не свідчить про те, що обов'язково в будь-якому випадку при поданні позову таке забезпечення має застосовуватись.
Таких обставин, які б підтверджували необхідність забезпечити майбутній позов заявника про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку, до подання цього позову, заявником не наведено, оскільки посилання заявника лише на те, що ОСОБА_1 не визнає спірний будинок спільним майном, не є тією обставиною, яка б вказувала на невідкладність вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення, про які просить заявник, а тому колегія судів не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення його заяви про забезпечення позову до пред'явлення такого у встановленому законом порядку.
Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.4 ст.152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що 14 квітня 2020 року ОСОБА_2 було подано позов до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку. Зазначену позовну заяву ухвалою судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 квітня 2020 року (справа № 314/1634/20) повернуто позивачу, відповідно до вимог п. 3 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, якими передбачено повернення заяви, в разі надходження до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача заяви про врегулювання спору або заяви про відкликання позовної заяви (а.с. 51).
24 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільною частковою власністю та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку. Ухвалою судді Вільнянського районного суду від 12 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 314/1827/20 (а.с. 48).
Отже, вбачається, що після повернення позовної заяви ОСОБА_2 , останній звернувся з позовом, який містить відмінні від попередньої позовної заяви вимоги та інший предмет позовних вимог.
З огляду на те, що в провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області не перебуває справа за позовом, який заявник просив забезпечити, а саме ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку, відсутні підстави для застосування заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини четвертої статті 152 цього Кодексу (п. 2 ч. 13 ст. 158 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам процесуального права, тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 квітня 2020 року про забезпечення позову - скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 25 червня 2020 року.
Головуючий:
Судді: