Дата документу 26.06.2020 Справа № 336/1616/20
ЄУ № 336/1616/20 Головуючий в 1 інстанції Галущенко Ю.А.
Провадження №33/807/474/20 Доповідач в 2 інстанції Тютюник М.С.
Категорія ч. 3 ст.41 КУпАП
25 червня 2020 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2020 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито у зв'язку зі спливом строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
20 травня 2020 року постановою судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КУпАП у зв'язку зі спливом строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
18 червня 2020 року ОСОБА_1 через Укрпошту звернулася із апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження (а.с. 88-90).
В обґрунтування необхідності поновлення строку на оскарження постанови суду першої інстанції, апелянт посилається на те, що не погоджуючись із судовим рішення подала до суду заяву, в якій прохала суд внести поправки до постанови щодо її оскарження. Зазначену заяву було задоволено постановою суду від 9 червня 2020 року. Вказує, що копію постанови зі змінами нею отримано не було, а тому вважає, що причина пропуску строку на апеляційне оскарження постанови є поважною.
Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши доводи клопотання ОСОБА_1 , приходжу до висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, виходячи з наступного.
Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення забезпечують, за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., законну мету і не порушують саму сутність цього права.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі " ОСОБА_2 Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).
Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Отже, за вище наведеною нормою строк на подачу апеляційної скарги обчислюється не з моменту ознайомлення з постановою судді чи з моменту отримання її копії, а з моменту її винесення.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається наступне.
Так, ОСОБА_3 була присутньою при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії № ЗП2476/314/АВ/П/Пт від 20.03.2020 року, отримала його копію і була повідомлена про виклик до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (а.с. 3).
ОСОБА_1 було відомо про наявність у провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя справи про адміністративне правопорушення відносно неї за ч. 3 ст. 41 КУпАП, що підтверджується її письмовими поясненнями від 15.04.2020 року (а.с. 17-20), поштовим повідомленням про отримання ОСОБА_1 судової повістки (а.с. 14), заявою про відкладення розгляду справи, призначеної на 15.04.2020 року (а.с. 16), яке було задоволено.
Отже, будучі обізнаною про перебування на розгляді у суді справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 не була позбавлена можливості цікавитися відомостями про хід розгляду справи та оскаржити постанову у встановлений законом строк.
Твердження заявниці щодо внесення судом виправлень стосовно оскарження постанови як на причину пропуску строку не заслуговують на увагу, оскільки постанова від 09.06.2020 року про внесення виправлень є невід'ємною частиною постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2020 року, а отже облік строку на оскарження постанови розпочався з наступного дня після винесення постанови.
Більш того, навіть зміст поданої ОСОБА_1 заяви до суду першої інстанції про внесення виправлень до оскаржуваної постанови (а.с.82) засвідчує обізнаність апелянта про можливість оскарження судового рішення.
Посилання апелянта щодо неотримання копії постанови, з-за відсутності інших обставин, які б свідчили про неможливість своєчасного подання апеляційної скарги, сама по собі не може бути поважною причиною для поновлення строку апеляційного оскарження.
Наведена ініціатором відповідного клопотання причина пропуску строку на апеляційне оскарження не перебуває у площині поважних причин, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції у строк, визначений законом і такі обставини мають бути підтверджені скаржником.
Отже, наявність суттєвих перешкод у своєчасній реалізації ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження судового рішення, строк якого згідно ст.294 КУпАП обчислюється саме з дня винесення постанови, апелянтом не наведені і апеляційним судом не встановлені, що у своїй сукупності засвідчує відсутність поважних причин пропуску строку на оскарження.
З урахуванням вказаного, а також того, що апелянт не був позбавлений права оскаржити судове рішення у строки передбачені КУпАП, суд вважає за необхідне відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2020 року.
Оскільки у поновлені строку відмовлено, апеляційна скарга, у відповідності до вимог ст.294 КУпАП, повертається особі, яка її подала.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя
відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 травня 2020 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито у зв'язку зі спливом строків, передбачених ст. 38 КУпАП, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду М.С. Тютюник