Дата документу 24.06.2020 Справа № 320/10621/18
Єдиний унікальний №320/10621/18 Головуючий у 1 інстанції Міщенко Т.М.
Провадження № 22-ц/807/1902/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
24 червня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Кухаря С.В.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 лютого 2020 року у справі за позовом Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У грудні 2018 року Харківський національний університет повітряних сил ім.. І. Кожедуба звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил з 26.08.2015 року по 15.05.2018 року на посаді курсанта.
Відповідно до розділу II “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України ” (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. № 1153/2008, Контракт про проходження військової служби (навчання) був укладений з громадянином ОСОБА_1 26.08.2015 року.
15 травня 2018 року контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Університету і відповідачем був достроково розірваний та відповідач був виключений із списків особового складу Університету наказом начальника Університету (по стройовій частині) від 14.05.2018 року № 121.
Частиною 10 статті 25 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” визначено: «Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку».
На підставі п.п.2, 8 затвердженого Постановою КМУ №964 від 12.07.2006 р. «Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі. Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби.
Відповідно до п.1 (абз.6) Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, укладеного між Міністерством оборони України, в особі начальника Університету, і відповідачем 26.08.2015р., відповідач ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання «відшкодувати Міністерству оборони України витрати, повязані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу».
Відповідач ОСОБА_1 зобов'язався відшкодувати витрати на утримання в університеті під час навчання частинами, про що свідчить його особистий підпис на Загальному розрахунку № 422 від 15.05.2018.
На теперішній час відшкодування витрат на користь Університету ОСОБА_1 не проведено.
В той же час, пунктом 7 «Порядку відшкодування витрат...» визначено: "У разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку".
Таким чином, Харківським університетом Повітряних Сил відповідно до вимог «Порядку відшкодування витрат...» та «Порядку розрахунку витрат...» були розраховані фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача в Університеті з дня його зарахування до Університету по день виключення зі списків особового складу Університету, загальна сума яких склала 321 336,76 грн.
Посилаючись на вищевикладене, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім.. І. Кожедуба суму у розмірі 321 336,76 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 під час навчання та судовий збір в розмірі 4820 грн. 05 коп.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 лютого 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І.Кожедуба суму витрат на утримання в університеті у розмірі 230519,86грн. та судовий збір у розмірі 3457,90 грн., а всього 233977,76 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішенням суду Харківський національний університет повітряних сил ім.. І. Кожедуба подав апеляційну скаргу, в які посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати провадження у справі закрити.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, на ч.10 ст.25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", п.п.2, 8 затвердженого Постановою КМУ №964 від 12.07.2006 р. "Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ОСОБА_1 , проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил з 26.08.2015 року по 15.05.2018 року на посаді курсанта. 15 травня 2018 року контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Університету і відповідачем був достроково розірваний та відповідач був виключений із списків особового складу Університету наказом начальника Університету (по стройовій частині) від 14.05.2018 року № 121. Відповідно до п.1 (абз.6) Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, укладеного між Міністерством оборони України, в особі начальника Університету, і відповідачем 26.08.2015р., відповідач ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання «відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу». ОСОБА_1 зобов'язався відшкодувати витрати на утримання в університеті під час навчання частинами, про що свідчить його особистий підпис на Загальному розрахунку № 422 від 15.05.2018. На теперішній час відшкодування витрат на користь Університету ОСОБА_1 не проведено.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають.
Судом встановлено т аз матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил з 26.08.2015 року по 15.05.2018 року на посаді курсанта.
Згідно розділу II “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України ”, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. № 1153/2008, Контракт про проходження військової служби (навчання) був укладений з громадянином ОСОБА_1 26.08.2015 року.
15 травня 2018 року контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Університету і відповідачем був достроково розірваний та відповідач був виключений із списків особового складу Університету наказом начальника Університету (по стройовій частині) від 14.05.2018 року № 121.
Відповідно до п.1 (абз.6) Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, укладеного між Міністерством оборони України, в особі начальника Університету, і відповідачем 26.08.2015р., відповідач ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання «відшкодувати Міністерству оборони України витрати, повязані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу».
ОСОБА_1 зобов'язався відшкодувати витрати на утримання в університеті під час навчання частинами, про що свідчить його особистий підпис на Загальному розрахунку № 422 від 15.05.2018.
На теперішній час відшкодування витрат на користь Університету ОСОБА_1 не проведено.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС (в редакції станом на час звернення до суду з даним позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС (на час звернення до суду) визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС (на час звернення до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Частиною третьою статті 6 КАС (на час звернення до суду) передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Вказані норми відповідають ст. 19, ч.1 п. 1, 2, 3, 5, 7 ст. 4, ч.4 ст. 5 КАС в редакції чинній на час постановлення оскаржуваного рішення та на даний час.
Згідно з пунктом 15 частини першої статті 3 КАС (на час звернення до суду) публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Аналогічні визначення закріплені і в чинній редакції КАС, зокрема, за пунктом 17 частини першої статті 4 якого публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування; а частиною четвертою статті 19 КАС установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом статті 25 Закону № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують Міноборони та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, установлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на публічній службі, під час навчання в університеті був виключений із списків особового складу Університету у зв'язку із розірванням контракту.
За таких обставин слід вважати, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків.
Вказане відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду зробленим у ряді справ, зокрема, №804/285/16 (постанова від 12.12.2018р.), №810/2610/16 (постанова від 30.01.2019р.), №723/18/17 (постанова від 13.03.2019р.), №705/1664/17 (постанова від 10.04.2019р.).
Зважаючи на вказане розгляд даної справи в порядку цивільного судочинства та відповідно постановлене за наслідками такого розгляду оскаржуване рішення слід вважати такими що здійснений та ухвалене без дотримання вимог закону, а тому таке рішення суду залишатись в силі не може та підлягає скасуванню із закриттям провадження у даній справі (п.1 ч.1 ст. 255, ст. 377 ЦПК України).
Вказаним апеляційну скаргу слід задовольнити.
Позивачу відповідно, також, слід роз'яснити його право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.4, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба задовольнити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 лютого 2020 року у цій справі скасувати.
Провадження у справі за позовом Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 26 червня 2020 року.
Головуючий
Судді: