Справа № 309/734/20
Закарпатський апеляційний суд
17.06.2020 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 11-кп/4806/776/20, за апеляційною скаргою, яку подав обвинувачений ОСОБА_5 ,
ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2020 року обвинуваченому за ч. 2 ст. 186 КК України
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, з повною загальною середньою освітою, неодруженому, непрацюючому, раніше судимому,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 14.07.2020 включно.
В ухвалі суду вказується на те, що на розгляді в Хустському районному суді перебуває кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за яке може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років. В ухвалі також вказується на те, що щодо ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що двомісячний строк тримання під вартою спливає 15.05.2020, що суд зобов'язаний розглянути питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Продовжуючи строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою суд виходить з необхідності запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості злочину, а також приймає до уваги те, що підстави, за яких судом обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не зменшились і не відпали, докази в судовому засіданні не перевірені в повному обсязі, що унеможливлює застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Тому судом продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 вказує на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, проживає разом із батьками та цивільною дружиною, на утриманні має трьох малолітніх дітей, до затримання працював на підприємстві з виготовлення будівельних блоків. Також стверджує, що в матеріалах справи міститься заява потерпілого, відповідно до якої у потерпілого відсутні до нього претензії. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову, якою застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності прокурора, обвинуваченого ОСОБА_5 , неявка яких з урахуванням вимог ст. 405 КПК України не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що: вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду судового провадження; прокурор подав заяву про розгляд судового провадження без його участі; обвинувачений та захисник не подавали заяви про відкладення апеляційного розгляду та даних про поважність причин їх неявки; обвинувачений не подавав і клопотань про бажання приймати участь у розгляді апеляційної скарги; в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, а тому, його участь у розгляді апеляційної скарги не є обов'язковою.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання підвартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються зі здобутими доказами та обставинами кримінального провадження.
Так, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що обставини, які були підставою для обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, наведені прокурором ризики не зменшились і продовжують існувати.
Разом із тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу обґрунтовано врахував те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину повторно
Тому, колегія суддів також погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що, виходячи з повторності кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 обвинувачується, за яке йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою уникнення покарання, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого чи свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Тому, колегія суддів вважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до належного висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із чим погоджується й колегія суддів, вважаючи, що інші, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також дієвості кримінального провадження.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що обґрунтованість чи необґрунтованість обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину підлягає з'ясуванню в ході судового розгляду кримінального провадження, однак, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , та покарання, яке передбачено за його вчинення, а також дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати про наявність вищезгаданих ризиків, запобіганню яких, на переконання апеляційного суду, буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як такі, що будь-яким чином не впливають на висновки суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище, відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи міститься заява від потерпілого по відсутність претензій у потерпілого до обвинуваченого.
Посилання на те, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, проживає з батьками та цивільною дружиною, на утриманні має троє малолітніх дітей, - апеляційний суд визнає такими, що не спростовують можливості настання встановлених у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в свою чергу не дають підстав для застосування щодо ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що, прийшовши до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, суд першої інстанції обґрунтовано не визначив йому розмір застави. Погоджуючись із указаним висновком, апеляційний суд також враховує вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, а також те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненому повторно злочині.
На будь-які інші факти у підтвердження доводів про можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, в апеляційній скарзі не вказується, і на такі сторона захисту не посилалася в ході її розгляду.
Тому, апеляційний суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , й у свою чергу, відхиляє і доводи апеляційної скарги про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби, вважаючи, що як домашній арешт в нічний час доби, так і інші більш м'які запобіжні заходи не будуть достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання встановленим ризикам.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
При прийнятті судового рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі сторона захисту не посилалась.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу, яку подав обвинувачений ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2020 року, якою обвинуваченому за ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_5 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 14.07.2020 включно - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :