Справа № 305/2412/18
Закарпатський апеляційний суд
16.06.2020 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду : прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисниці - адвокатки ОСОБА_7 ,
представниці потерпілої ОСОБА_8 - адвокатки ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 11-кп/4806/720/20, за апеляційною скаргою, яку подала захисниця обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатка ОСОБА_7 ,
ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2020 року продовжено щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною середньою освітою, не працюючого, військовозобов'язаного, неодруженого, в силу ч. 3 ст. 88 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 28.05.2020 включно.
В ухвалі суду вказується на те, що на розгляді в Тячівському районному суді знаходиться кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за яке може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено. Суду надано достатньо доказів, які свідчать про наявність підстав вважати, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєне; незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне провадження. Тому строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено.
В апеляційній скарзі адвокатка ОСОБА_7 вказує на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що суд першої інстанції передчасно розглянув клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, так як ухвалою від 26.02.2020 задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_6 до 25.04.2020, тоді як клопотання захисника та підстави на які той посилався про зміну запобіжного заходу - суд не досліджував і залишив без задоволення, при цьому, судом не перевірялось, які саме ризики існували чи існують стосовно перешкод судового слідства з боку обвинуваченого, на які посилався прокурор у клопотанні. Вказує і на те, що клопотання захисника про зміну запобіжного заходу подано в тому числі й у зв'язку із погіршенням стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 та впровадженого в Україні карантину. Стверджує, що обвинувачений має вроджені вади здоров'я : ішемічну хворобу серця та серцеву аритмію, що наданий суду обвинувальний акт не містить фактичних обставин про кримінальне правопорушення, а ті обставини, які зазначені у ньому, явно недостатні для розкриття обставин, які лягли в основу обвинувачення особи в особливо тяжкому злочині, та викладу відомостей про події, мотиви, які б у повній мірі надавали суду інформацію щодо об'єктивних обставин кримінального правопорушення для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову, якою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення учасників судового розгляду : обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисниці - адвокатки ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу й просили її задовольнити; прокурора ОСОБА_5 та представниці потерпілої ОСОБА_8 - адвокатки ОСОБА_9 , які судове рішення вважають законним та обґрунтованим і заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються зі здобутими доказами та обставинами кримінального провадження.
Так, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що обставини, які були підставою для обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, наведені прокурором ризики не зменшились і продовжують існувати.
Разом із тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою обґрунтовано врахував те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину із застосуванням насильства, який має наслідком смерть потерпілого.
Тому, колегія суддів також погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що, виходячи з тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 обвинувачується, за яке йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, з метою уникнення покарання, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу чи свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до належного висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із чим погоджується й колегія суддів, вважаючи, що інші, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також дієвості кримінального провадження.
З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 не містить фактичних обставин про кримінальне правопорушення, оскільки тих обставин, які зазначені в ньому, явно недостатньо для розкриття обставин, які лягли в основу обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також не містить викладу відомостей про події та мотиви, які б у повній мірі надавали інформацію суду щодо об'єктивних обставин кримінального правопорушення для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення у справі, що в свою чергу свідчить про неконкретність обвинувачення ОСОБА_6 у скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України злочину, і що під час досудового розслідування свідчення надані особами, які перебували в стані алкогольного сп'яніння, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують і не впливають на висновок суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою на період судового розгляду, але не більше ніж на 2 місяці (до 28.05.2020).
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що обґрунтованість чи необґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину підлягає з'ясуванню в ході судового розгляду кримінального провадження, однак, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , та покарання, яке передбачено за його вчинення, а також дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати про наявність вищезгаданих ризиків, запобіганню яких, на переконання апеляційного суду, буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як такі, що будь-яким чином не впливають на висновки суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище, відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що суд, у порушення ст. 199 КПК України, передчасно розглянув клопотання прокурора та продовжив строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки такий попередньо ухвалою від 26.02.2020 продовжено до 25.04.2020, а подане нею клопотання про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу суд не перевіряв і не досліджував та безпідставно залишив його без задоволення.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурором не доведено того, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню істини у справі, вчинити інший злочин, - апеляційний суд відхиляє як такі, що спростовуються наведеним вище.
Посилання на те, що кримінальне провадження вже тривалий час (майже 2 роки) перебуває на розгляді в суді, вже неодноразово досліджувалися матеріали та допитувалися свідки, і при цьому, обвинувачений не переховувався від слідства та суду, постійно доставлявся і з'являвся до суду на розгляд справи, має на утриманні матір пенсійного віку, яка потребує його піклування, позитивно характеризувався за місцем роботи, а також у закладі, де перебуває під вартою, - апеляційний суд визнає такими, що не спростовують можливості настання встановлених у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в свою чергу не дають підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що обвинувачений ОСОБА_6 має вроджені вади здоров'я - ішемічну хворобу серця та серцеву аритмію, висновки про які отримано з державного медичного закладу та Закарпатської УВП № 9 і додано до клопотання, і при цьому, в УВП № 9 не має можливості щодо надання лікування хвороби ОСОБА_6 , - апеляційний суд враховує те, що такі не свідчать про неможливість тримання особи під вартою, а будь-яких доказів які б свідчили про протилежне стороною захисту не надано.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що, прийшовши до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції обґрунтовано не визначив йому розмір застави. Погоджуючись із указаним висновком, апеляційний суд також враховує вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, а також те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, що спричинив смерть людини.
На будь-які інші факти у підтвердження доводів про можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, в апеляційній скарзі не вказується, і на такі сторона захисту не посилалася в ході розгляду апеляційної скарги.
Тому, апеляційний суд визнає обґрунтованим і висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання адвокатки ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу, й у свою чергу, відхиляє і доводи апеляційної скарги про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, вважаючи, що як цілодобовий домашній арешт, так і інші більш м'які запобіжні заходи не будуть достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання встановленим ризикам.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
При прийнятті судового рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі сторона захисту не посилалась.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу, яку подала захисниця обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатка ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2020 року, якою обвинуваченому за ч. 1 ст. 115 КК України ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 28.05.2020 включно- залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :