Справа №463/1893/20
Провадження №3/463/1167/20
25 червня 2020 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Леньо С. І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої: АДРЕСА_1
за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, -
Працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення про те, що відповідно до заключення психолога від 24.02.2020р. № 2607-вих150 малолітні діти ОСОБА_2 , 2009р.н., та ОСОБА_3 2007р.н. за місцем проживання а саме у АДРЕСА_1 страждають від тривалого психологічного насильства зі сторони матері ОСОБА_1 , що підпадає під диспозицію ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 , як особа яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання не з'явилась, хоча про дату, місце та час розгляду справи повідомлялась належним чином. Скерувала до суду письмові заперечення, відповідно до яких висунуті проти неї звинувачення вважає безпідставними, а виклад обставин не відображає суті вчиненого правопорушення. Крім того, не встановлено і не зазначено дату скоєння правопорушення, що в сукупності, свідчить про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону. Що стосується проведення допиту малолітніх дітей, такий проведено з порушенням, а її як матір не залучали до проведення такого допиту. Також, просить врахувати, що згідно висновку психологічної експертизи, яка проведена на її замовлення завідувачем кафедри практичної психології КЗ ЛОР «Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти», встановлено значні порушення як при опитуванні малолітніх, так і при складанні висновку, на підставі якого складено протокол про адміністративне правопорушення. Справу просить розглядати у її відсутності.
Розглянувши матеріали справи, вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.
З об'єктивної сторони, правопорушення, передбачене ст. 173-2 ч.1 КУпАП полягає у вчиненні насильства в сім'ї, під яким слід розуміти вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного або економічного тиску по відношенню до членів своєї сім'ї.
Вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення визначені у ст. 256 КУпАП. За змістом цієї норми, у протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначається місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
Разом з тим, відповідно до змісту протоколу, який долучено до справи, у такому взагалі не розкрито суті адміністративного правопорушення, тобто дій, який на думку працівника поліції вчинялись ОСОБА_1 з метою психологічного тиску на дітей. Також, не вказано дати вчинення адміністративного правопорушення і по факту, працівник поліції обмежився виключно єдиним заключенням психолога від 24.02.2020р.
Незважаючи на той факт, що матеріали справи неодноразово направлялись на до оформлення, всі ці недоліки усунуті не були, тоді як рапорти, складені на виконання цих недоліків, по-перше, не можуть заміняти собою протоколу про адміністративне правопорушення, а по-друге, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду час розгляду іншої адміністративної справи № 524/5741/16-а (постанова від 20.05.2020р.) поліцейський є зацікавленою особою, а тому його рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статей 283 і 284 КУАП у постанові, серед іншого, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За змістом ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Аналогічні положення закріплені в ст. 62 Конституції України, згідно якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Водночас, виходячи з встановлених обставин, працівник поліції не просто обмежився єдиним заключенням психолога від 24.02.2020р., але й сам не вжив жодних заходів, пов'язаних із збиранням доказів вчинення інкримінованого правопорушення.
Натомість, згідно висновку психологічної експертизи, яка проведена на замовлення ОСОБА_1 завідувачем кафедри практичної психології КЗ ЛОР «Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти», встановлено значні порушення як при опитуванні малолітніх, так і при складанні висновку, на підставі якого складено протокол про адміністративне правопорушення.
Відтак, за відсутності належних і допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення, з врахуванням положень ст. 62 Конституції України та практики ЄСПЛ приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП належними і допустимими доказами не доведена, що свідчить про відсутність в її діях події та складу інкримінованого правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з наведеним, провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 173-2, 247 п.1, 280, 283, 284, 294 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.
Суддя: Леньо С. І.