79014,м.Львів, вул.Личаківська, 128
17.06.2020 Справа № 914/283/20
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про грошові вимоги до боржника ОСОБА_1 , м. Самбір, Львівська область, в сумі 35799,53 грн.
у справі за заявою: ОСОБА_1 , м. Самбір, Львівська область
про: відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
Суддя Артимович В.М.,
секретар судового засідання Іванило О.П.
За участю представників:
від боржника: Довбак О.Я. - представник;
керуючий реструктуризацією: не з'явився;
від кредитора (ОСОБА_4): ОСОБА_4;
від заявника (ПАТ АК«Укргазбанк»): не з'явився;
від заявника (АТ КБ «ПриватБанк»): Деркач О.Р. - представник (до оголошення перерви в судовому засіданні).
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 13.02.2020 р. прийнято до розгляду заяву фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
За результатами проведення підготовчого засідання судом 04.03.2020 р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів Вацюка І.Я. строком на 120 днів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Прохорова В.С., призначено попереднє засідання суду на 08.04.2020 р.
06.04.2020 р. від ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк» на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява з кредиторськими вимогами до боржника в сумі 360097,91 грн.
Ухвалою суду від 10.04.2020 р. заяву ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк» з грошовими вимогами до боржника прийнято до розгляду.
Суд, проаналізувавши матеріали та з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що грошові вимоги ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк» слід визнати частково, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) 24.01.2008 р. укладено кредитний договір № 10-р (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 11211 доларів США, а позичальник зобов'язувався його повернути до 23 січня 2013 року і сплатити проценти за користуванням кредитом виходячи із 12,5 % річних та інші платежі у строки і в розмірах встановлених договором.
З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між ВАТ АБ «Укргазбанк» (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець) 24.01.2008 р. було укладено договір застави, який забезпечує всі вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору.
Як стверджує заявник, банк внаслідок виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором звернув стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого запису нотаріуса на договорі застави. У зв'язку з цим між сторонами 05.01.2011 р. укладено договір про розірвання договору застави від 24.01.2008 р.
Між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) 05.01.2011 р. укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 24.01.2008 р., в якій сторони погодили додаткові умови до зазначеного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 вказаної статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Заявник вказує, що оскільки позичальник не виконував взяті на себе кредитні зобов'язання банк звернувся з відповідною позовною заявою в суд.
Так, рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29.05.2012 р. у справі № 2-614/11 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» задоволено; стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 5942,27 доларів США, що в еквіваленті становить 47460 грн. 91 коп., та 13645 грн. 31 коп. заборгованості по кредитному договору і судові витрати у справі 691 грн. 16 коп.; у задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.
Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиційності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи, що у даній справі приймають участь ті ж самі сторони, факти встановлені у рішенні Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29.05.2012 р. у справі № 2-614/11 є преюдиційними, а тому обставини щодо встановлення факту заборгованості по кредитному договору у межах розгляду даної заяви з грошовими вимогами до боржника не потребують доказування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що слід визнати грошові вимоги до боржника в частині заборгованості боржника ПП «Захід-Агроінвест» перед заявником щодо заборгованості за тілом кредиту в сумі 5087,78 доларів США, що еквівалентно 140403,39 грн. (за курсом НБУ станом на 04.03.2020 р. долар США - 27,5962 грн.), заборгованості по процентах в сумі 854,49 доларів США, що еквівалентно 23580,68 грн. (за курсом НБУ станом на 04.03.2020 р. долар США - 27,5962 грн.); пені, присудженої до стягнення з боржника на користь заявника рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29.05.2012 р. у справі № 2-614/11, в сумі 13645,31 грн. та 691,16 грн. судових витрат, присуджених до стягнення з боржника на користь заявника вказаним рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
Щодо нарахованих заявником процентів за користування кредитними коштами в сумі 5490,31 доларів США суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 р. № 175/4753/15-ц).
Таким чином, у даній справі вимоги банку про стягнення процентів за користування кредитом після звернення з відповідною позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів заяви з грошовими вимогами до боржника, заявником нараховано боржнику 25791,68 грн. трьох відсотків річних за період з 05.03.2017 р. по 04.03.2020 р. на суму основної заборгованості 5087,78 дол. США (що еквівалентно 140403,39 грн.) та на суму процентів за користування кредитом, нарахованих за вказаний період.
Суд зазначає, що керуючий реструктуризацією та представник боржника у своїх повідомленнях щодо розгляду заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» заявили про застосування строку позовної давності щодо вимог про нарахування трьох відсотків річних.
Главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1чт. 261 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України)
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Отже, перебіг позовної давності стосовно трьох відсотків річних від простроченої суми починається після невиконання чи неналежного виконання позичальником обов'язку сплати заборгованості за кредитним договором й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Суд звертає увагу на те, що інфляційні втрати та три відсотки річних не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК, а є окремим видом відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Відповідно стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів заяви з грошовими вимогами до боржника, така заява була надіслана до Господарського суду Львівської області засобами поштового зв'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Як вбачається з відмітки на поштовому конверті, в якому надійшла заява ПАТ АБ «Укргазбанк» з грошовими вимогами до боржника, дана заява здана на пошту 04.04.2020 р.
З огляду на викладене, враховуючи наведені положення законодавства, беручи до уваги заяви про застосування строку позовної давності щодо нарахованих трьох відсотків річних, суд здійснив перерахунок трьох відсотків річних на суму 5087,78 доларів США, що еквівалентно 140403,39 грн. (за курсом НБУ станом на 04.03.2020 р. долар США - 27,5962 грн.), заборгованості по процентах в сумі 854,49 доларів США, що еквівалентно 23580,68 грн. (за курсом НБУ станом на 04.03.2020 р. долар США - 27,5962 грн.) за період з 04.04.2017 р. по 04.03.2020 р. Здійснивши перерахунок, суд встановив, що слід визнати грошові вимоги в частині нарахованих трьох відсотків річних за прострочення заборгованості за кредитним договором в сумі 14365,48 грн. (520,56 долар США за курсом НБУ станом на 04.03.2020 р. дол. США - 27,5962 грн.), які заявлені в межах визначеного ст. 257 Цивільного кодексу України трьохрічного строку позовної давності.
Грошові вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до боржника визнається керуючим реструктуризацією та боржником та частково з підстав, зазначених у повідомленнях щодо розгляду заяви з кредиторськими вимогами ПАТ АТ «Укргазбанк».
Згідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Згідно з ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
З огляду на викладене, суд, дослідивши матеріали справи, заяву про визнання кредиторських вимог до боржника з доданими до неї документами, беручи до уваги повідомлення боржника та керуючого реструктуризацією про результати розгляду кредиторської заяви, дійшов висновку, що грошові вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» слід визнати частково в сумі 5942,27 доларів США (що еквівалентно 163984,07 грн.) та 28971,95 грн.
Витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства).
Витрати на оплату судового збору в сумі 4204,00 грн. покладаються на боржника та відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи перебування судді Артимовича В.М. у відпустці, повний текст ухвали виготовлено та підписано 26.06.2020 р.
Керуючись ст. ст. 2, 45, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Грошові вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код 23697280) визнати частково в сумі 5942,27 доларів США (що еквівалентно 163984,07 грн.) та 28701,95 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), з яких: 5942,27 доларів США (що еквівалентно 163984,07 грн.) та 15056,64 грн. (заборгованість) - друга черга; 13645,31 грн. (пеня) - третя черга.
2. Витрати на оплату судового збору в розмірі 4204,00 грн. покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
3. Решту грошових вимог відхилити.
4. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 235 ГПК України.
5. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 26.06.2020 р.
Суддя Артимович В.М.