Справа № 909/42/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
23.06.2020 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.,
секретар судового засідання Максимів Н. Б.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська Залізниця"
до відповідача: Приватного підприємства "Виробниче об'єднання Габіони Захід Україна"
про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання в сумі 1713171 грн 60 коп.
за участю:
від позивача: Ковба В. А.
від відповідача: Палій О. С.
В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за позовом АТ "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська Залізниця" до Приватного підприємства "Виробниче об'єднання Габіони Захід Україна" про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання в сумі 1713171 грн 60 коп.
19.03.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 16.03.2020 (вх. № 4528/20) про передачу справи за підсудністю. Мотивуючи подане клопотання позивач зазначає, що даний спір повинен розглядатися Господарським судом Чернівецької області, з урахуванням приписів ст. 27 ГПК України, за місцезнаходженням відповідача. Відповідач не погоджується з тим фактом, що дану позовну заяву позивачем подано до Господарського суду Івано-Франківської області, з урахуванням того, що договором визначено місце проведення робіт. Зазначає, що обов'язок підрядника виконати роботу кореспондує обов'язок замовника оплатити таку роботу. Договором визначено місце виконання робіт, проте не визначено місце здійснення розрахунків, відтак відсутні підстави вважати, що сторонами визначено місце виконання договору в цілому.
В судовому засіданні представник відповідача вказане вище клопотання підтримала в повному обсязі. Крім того, зазначила, що стягнення з відповідача коштів, що є предметом даного спору, не пов'язано з місцем виконання цього договору.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти передачі справи за підсудністю, вказавши що ним вірно визначено підсудність даного спору. Зазначає, що умовами договору, невиконання умов якого слугувало підставою для звернення до суду, передбачено місце проведення робіт, а саме: 75 км дільниці Делятин-Рахів (Івано-Франківська область, територія Яремчанської міської ради (Микуличинецька сільська рада). Відтак спір повинен розглядатися за підсудністю, яка обрана позивачем з урахуванням приписів ст. 29 ГПК України.
Розглянувши клопотання Приватного підприємства "Виробниче об'єднання Габіони Захід Україна" б/н від 16.03.2020 (вх. № 4528/20) про передачу справи за підсудністю, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Положеннями ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.
Порядок визначення територіальної підсудності господарських справ, закріплений в ст. 27-30 ГПК України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.
Так, за загальним правилом, з урахуванням ч. 1 ст. 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Разом з тим нормою ч. 5 ст. 29 ГПК України передбачено право звернення позивача до господарського суду за місцем виконання договору, у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці.
Дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред'явлений в одному з кількох судів. Суд не має права обмежувати вибір позивача для розгляду справи в конкретному суді.
Суд вважає за необхідне зазначити, що договір № Л/П-18872/НЮ від 03.09.2018, укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором підряду.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК).
З наведеного визначення випливає, що договір підряду регулює зобов'язання з виконання робіт. Предметом договору підряду може бути будь-яка робота, в процесі виконання якої створюється результат, що передається замовнику. Закон не містить вичерпного переліку робіт, які можуть виконуватися за договором підряду. Безперечним, однак, є факт, що предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріальної форми (наприклад, виготовлення речі, здійснення її ремонту, зміна її споживчих властивостей тощо).
Предметом договору № Л/П-18872/НЮ від 03.09.2018, який укладено між ПАТ "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" та ПП "Виробниче об'єднання Габіони Захід Україна" є виконання підрядних робіт, місце проведення яких сторонами чітко визначено в розділі 7: 75 км дільниці Делятин-Рахів (Івано-Франківська область, територія Яремчанської міської ради (Микуличинецька сільська рада).
Тобто, заявлені позовні вимоги стосуються саме предмета договору - виконання робіт (порушення строку їх виконання).
Відтак позивач, при зверненні до суду з даним позовом, не позбавлений права вибору підсудності, в силу ст. 29 ГПК України.
За таких обставин, суд вважає заяву відповідача необґрунтованою, як наслідок такою, що не підлягає до задоволення.
Суд звертає увагу сторін на п. 1 ст. 6 Конвенції, яка гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Керуючись ст. 27, 29, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
в задоволенні клопотання Приватного підприємства "Виробниче об'єднання Габіони Захід Україна" про передачу справу за підсудністю б/н від 16.03.2020 (вх. № 4528/20 від 19.03.2020) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у визначені ст. 256, 257, п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень та п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України строк та порядку.
Повний текст ухвали складено 26.06.2020
Суддя Т. В. Стефанів