номер провадження справи 33/4/20
24.06.2020 Справа № 908/173/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.,
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/173/20
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 40, кв. 62)
про стягнення суми
за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 40, кв. 62)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )
про визнання договору недійсним
За участю представників сторін:
від ФОП ОСОБА_2: Зіменко І.А., Ордер серія ЗП № 094363 від 20.02.2020;
від ТОВ "ВТФ РІЦ": не з'явився
28.01.2020 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. б/н від 27.01.2020) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" про стягнення заборгованості за договором № 29/12-2017 від 29.12.2017 про надання юридичних, консультаційних та бухгалтерських послуг у розмірі 391000,00 грн.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 28.01.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/173/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 позовна заява прийнята до розгляду суддею Мірошниченко М.В., відкрито провадження у справі № 908/173/20, якій присвоєно номер провадження 33/4/20, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 03.03.2020.
18.02.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява (вих. № б/н від 14.02.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про надання юридичних, консультаційних та бухгалтерських послуг № 29/12-2017 від 29.12.2017, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ".
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.02.2020 зустрічну позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.02.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Здійснено перехід до розгляду справи № 908/173/20 за правилами загального позовного провадження. Розгляд зустрічної позовної заяви призначено разом із первісним позовом у підготовчому засіданні, яке призначене на 17 березня 2020.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.03.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" про залишення позовної заяви ФОП ОСОБА_2 до ТОВ "ВТФ РІЦ" про стягнення 391000,00 грн. без руху, відкладено підготовче засідання на 14.04.2020.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.04.2020 з власної ініціативи суду на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 20.05.2020 включно, відкладено підготовче засідання на 19.05.2020.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.05.2020 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" про постановлення окремої ухвали. Підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до розгляду по суті у судовому засіданні 11.06.2020.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.06.2020 продовжений строк розгляду по суті справи № 908/173/20 на підставі Конвенції про захист прав людини і основних свобод, за клопотанням відповідача за первісним позовом відкладено судове засідання у справі № 908/173/20 у зв'язку запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19" на 24.06.2020.
У судове засідання 24.06.2020 з'явився представник позивача за первісним позовом.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання технічними засобами.
Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) у судове засідання 24.06.2020 з розгляду справи по суті не з'явився.
Натомість, 23.06.2020 до суду від ТОВ "ВТФ РІЦ" надійшло клопотання вих. б/н від 23.06.2020 про відкладення розгляду справи у судовому засіданні, призначеному на 24.06.2020, на іншу дату. У клопотанні посилається на установлення до 31.07.2020 на всій території України карантину. Зазначає, що ТОВ "ВТФ РІЦ" має бажання брати участь у судових засіданнях по справі, однак, враховуючи рекомендації Ради суддів України та вимоги законодавства - утримується від участі у судовому засіданні 24.06.2020, у зв'язку з чим вважає за необхідне просити суд розгляд справи відкласти. Розгляд даного клопотання просив здійснити без присутності представника ТОВ "ВТФ РІЦ".
Представник позивача за первісним позовом проти клопотання заперечив.
Суд залишив клопотання ТОВ "ВТФ РІЦ" про відкладення розгляду справи без задоволення, виходячи з приписів п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, яким визначено: якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Суд враховує, що у попереднє судове засідання, призначене на 11.06.2020, представник ТОВ "ВТФ РІЦ" не з'явився, розгляд справи по суті був відкладений за його клопотанням. Представник ТОВ "ВТФ РІЦ" не був позбавлений можливості заявити клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, викласти письмово вступне слово та промову (заключне слово), що не заборонено процесуальним законодавством.
У судовому засіданні 24.06.2020 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Первісні позовні вимоги мотивовані таким. Позивач за первісним позовом виконав договірні зобов'язання за укладеним договором від 29.12.2017 № 29/12-2017 про надання юридичних, консультаційних та бухгалтерських послуг, що підтверджується підписаними між сторонами актами на загальну суму 391000,00 грн. У відповіді на претензію відповідач зазначив про погашення заборгованості найближчим часом. Однак заборгованість сплачена не була, що зумовило звернення до суду з позовом. Просив стягнути 391000,00 грн. заборгованості.
Зустрічний позов мотивований таким. Договір, який покладений у підставу первісного позову, та акти містять різний перелік послуг в найменуванні договору, в останніх відсутнє «бухгалтерських послуг». За даними бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «ВТФ РІЦ» відсутня будь-яка інформація, яка б підтверджувала вчинення між сторонами у справі з січня 2018 по листопад 2019, з грудня 2019 по теперішній час будь-яких господарських операцій, не зважаючи на те, що договір діє по теперішній час. В бухгалтерії відсутні будь-які дані, які б підтверджували, що ФОП ОСОБА_2 вівся бухгалтерський та податковий облік товариства з 01.01.2018 по 31.11.2019 та/або надавались інші послуги. У ТОВ «ВТФ РІЦ» відсутні оригінали договору та актів. Усі 23 акти виконаних робіт не містять посади особи, яка з боку ТОВ «ВТФ РІЦ» підписала їх. Крім того, деякі акти складені у вихідні дні. Акти не містять зміст та обсяг господарської операції, детального опису послуг, які надавалися. Зазначає, що послуги за договором ФОП ОСОБА_2 не надавались. Вважає, що договір укладений з порушенням вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України і відповідно до ст. 234 ЦК України підлягає визнанню недійсним.
У письмовому відзиві, що надійшов до суду 16.03.2020, ФОП ОСОБА_2 проти зустрічного позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити. Зазначив, що до теперішнього часу ФОП ОСОБА_2 не отримував жодних претензій щодо якості наданих ним послуг. Наявність заборгованості підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків. Вважає, що договір № 29/12-2017 підписаний уповноваженими сторонами, послуги були надані в повному об'ємі, але своєчасно не оплачені. Відсутні підстави вважати, що договір вчинений без наміру створення правових наслідків. Не відображення у бухгалтерському обліку ТОВ «ВТФ РІЦ» господарських відносин з ФОП ОСОБА_2 не робить ці взаємовідносини нечинними, договір не укладеним, а послуги не наданими. Акти виконаних робіт містять усі необхідні реквізити та підписи повноважних осіб. ФОП ОСОБА_2 є самозайнятою особою та міг підписувати акти у вихідні дні.
У відповіді на відзив, що надійшла до суду 26.03.2020, зазначено, що оскільки ФОП ОСОБА_2 не подав разом з позовною заявою акту звірки та відомості, а подав їх лише після отримання зустрічного позову, вказане може свідчити, що ці документи були зроблені вже після отримання зустрічного позову та не можуть прийматися судом, оскільки подані поза межами строку, встановленого ст. 80 ГПК України. Акт звірки не містить дати та місця складання, не підписаний з боку ТОВ «ВТФ РІЦ» головним бухгалтером Чістик О.Г. Викладене у заяві свідка ОСОБА_1 не може бути доказом у справі.
У письмовому поясненні ТОВ «ВТФ РІЦ», яке надійшло до суду 11.06.2020, зазначено про звернення у березні 2020 до правоохоронних органів з заявою у порядку ст. 214 КПК України, в якій повідомлено про незаконне заволодіння колишнім директором відповідача ОСОБА_1 майном ТОВ «ВТФ РІЦ». СВ Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2020 внесені відомості за № 12020080020000592 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Також 03.06.2020 старший слідчий звернувся до ТОВ «ВТФ РІЦ» з вимогою надати інформацію та документи, які стосуються, зокрема, позовної заяви ФОП ОСОБА_2, яка подана до Господарського суду запорізької області по даній справі. З огляду на наведене, на думку заявника, правоохоронні органи дійсно мають докази, які підтверджують злочинну спільну діяльність ФОП ОСОБА_2 та колишнього директора відповідача ОСОБА_1 щодо заволодіння та наміру заволодіння майном ТОВ «ВТФ РІЦ», у тому числі по даній справі, оскільки слідство ведеться слідчою групою і на цей час ведуться активні слідчі дії.
Як зазначалося вище, представник ТОВ «ВТФ РІЦ» у судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився.
Згідно ч. 2 ст. 46 ГПК України учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Зважаючи на те, що неявка представника ТОВ «ВТФ РІЦ» не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ТОВ «ВТФ РІЦ». Суд також враховує, що відбувається розгляд справи суті; підготовче провадження у справі було закрите; остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процессу, з'ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, є завданням підготовчого провадження та такі дії можуть вчинятися лише на стадії підготовчого провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд,
29.12.2017 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець за договором, позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" (замовник за договором, відповідач за первісним позовом) укладений договір № 29/12-2017 про надання юридичних, консультаційних та бухгалтерських послуг, за умовами якого (п. 1.1 договору) виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги, зокрема: перевіряти відповідність вимогам законодавства внутрішніх документів ЗАМОВНИКА, надавати допомогу ЗАМОВНИКУ з підготовки та правильного оформлення зазначених документів; брати участь у підготовці та укладенні різного роду договорів, що укладаються ЗАМОВНИКОМ з іншими підприємствами та громадянами, слідкувати за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, що не виконують договірних зобов'язань; організовувати та вести претензійну роботу за матеріалами, підготовленими ЗАМОВНИКОМ; представляти у встановленому порядку інтереси ЗАМОВНИКА в державних органах при розгляді правових питань; давати консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності ЗАМОВНИКА; інформувати ЗАМОВНИКА про нове законодавство; виконувати інші конфіденційні завдання; здійснювати будь-які дії, необхідні для виконання вищезазначених послуг та/або предмета Договору, крім дій, пов'язаних з виникненням у Замовника дійсних фінансових зобов'язань будь-якого характеру по відношенню до третіх осіб; надавати ЗАМОВНИКУ в усній, письмовій чи електронній формі інформацію про результати виконання покладених на ВИКОНАВЦЯ завдань; представляти інтереси ЗАМОВНИКА в усіх судових установах з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третім особам, потерпілим, в тому числі з правом пред'явлення позову, зміни предмету позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, пред'явлення скарг, клопотань, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, подачі виконавчого листа до стягнення, одержувати присуджене майно або гроші, а також бути представником з усіх питань в органах прокуратури, внутрішніх справ, податкової інспекції (міліції), органах служби безпеки України, а також інших державних органах; вести бухгалтерський та податковий облік; забезпечувати дотримання на підприємстві ЗАМОВНИКА встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання й подання в установлені строки фінансової звітності згідно з вимогами чинного законодавства України; забезпечувати контроль за законністю, своєчасністю й правильністю оформлення фінансових документів; здійснювати контроль за дотриманням порядку оформлення первинних документів, розрахунків та платіжних зобов'язань, витрачанням фонду заробітної плати, проведенням інвентаризацій; своєчасно складати бухгалтерську та податкову звітність на підставі даних первинних документів і бухгалтерських записів, подання їх в установленому порядку до відповідних органів.
Згідно п. 2.2. виконавець починає надавати послуги, передбачені даним договором, з моменту підписання даного договору.
У пункті 4.1 сторони визначили, що замовник сплачує виконавцю вартість його послуг щомісячно в розмірі 17000,00 грн. на підставі акту виконаних робіт, який надається замовнику. Сума, визначена сторонами до сплати, перераховується замовником на рахунок виконавця в термін 5 (п'яти) робочих днів від дати погодження наданого акту виконаних робіт.
Згідно п. 7.2 договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків, що виникли в період дії договору. Якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення цього договору не заявить про свій намір не продовжувати його дію, то даний договір є пролонгованим на невизначений термін. При цьому кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону за два місяці.
Позивач за зустрічним позовом просив визнати вказаний договір недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частинами 1, 2 ст. 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Більше того, як зазначалося, ознака вчинення фіктивного правочину лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
Як слідує з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ВТФ РІЦ», в особі директора ОСОБА_1, підписані акти виконаних робіт до договору № 29/12-2017 від 29.12.2017 про надання юридичних та консультаційних послуг: № 1 від 31.01.2018, № 2 від 28.02.2018, № 3 від 31.03.2018, № 4 від 30.04.2018, № 5 від 31.05.2018, № 6 від 30.06.2018, № 7 від 31.07.2018, № 8 від 31.08.2018, № 9 від 30.09.2018, № 10 від 31.10.2018, № 11 від 30.11.2018, № 12 від 31.12.2018, № 1/19 від 31.01.2019, № 2/19 від 28.02.2019, № 3/19 від 31.03.2019, № 4/19 від 30.04.2019, № 5/19 від 31.05.2019, № 6/19 від 30.06.2019, № 7/19 від 31.07.2019, № 8/19 від 31.08.2019, № 9/19 від 30.09.2019, № 10/19 від 31.10.2019, № 11/19 від 30.11.2019 на суму 17000,00 грн. кожен, усього на загальну суму 391000,00 грн.
В актах наведені послуги, які надавалися виконавцем, зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Підпис директора ТОВ «ВТФ РІЦ» ОСОБА_1 на актах скріплений круглою печаткою юридичної особи - товариства.
У заяві свідка ОСОБА_1 , справжність підпису якого посвідчено нотаріально 13.03.2020, зазначено зокрема, що ОСОБА_1 , який з 22.12.2017 по 04.12.2019 займав посаду директора ТОВ «ВТФ РІЦ», зазначено про укладення між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ВТФ РІЦ» договору про надання юридичних, консультаційних та бухгалтерських послуг № 29/12-2017, який (договір) був підписаний ОСОБА_1 від імені ТОВ «ВТФ РІЦ».
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ст. 2 ГПК України принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Суд зазначає, що саме лише посилання позивача на відсутність у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «ВТФ РІЦ» контрагента-кредитора ФОП ОСОБА_2, відсутність в обліку товариства операцій з надання юридичних, консультативних та бухгалтерських послуг, відсутність оригіналів договору № 29/12-2017 від 29.12.2017 та актів виконаних робіт не може бути підставою для визнання фіктивним правочину між сторонами у справі. Складення актів виконаних робіт у вихідні дні також не може свідчити про фіктивність правочину.
Заява свідка ОСОБА_3 не спростовує висновку суду, суд приймає до уваги, що згідно ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. У даному випадку позивачем за первісним позовом подані підписані сторонами акти виконаних робіт за договором № 29/12-2017 від 29.12.2017. Стосовно зазначення в актах договору № 29/12-2017 від 29.12.2017 про надання юридичних та консультаційних послуг, суд зазначає, що сторонами не подано іншого договору № 29/12-2017 від 29.12.2017, опис наданих послуг в актах відповідає послугам, які мали надаватися саме за договором № 29/12-2017 від 29.12.2017 про надання юридичних, консультаційних та бухгалтерських послуг.
Оскільки у справах про визнання правочину недійсним з підстав його фіктивності обов'язок доказування покладається саме на позивача, то саме позивач має довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Жодних належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України доказів на підтвердження наявності у всіх сторін договору № 29/12-2017 від 29.12.2017 умислу на вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, позивачем за зустрічним позовом суду не подано. Крім того, договір, як вбачається з актів виконаних робіт, виконаний з боку виконавця (ФОП ОСОБА_2), послуги за договором надані, але не оплачені.
На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" про визнання недійсним договору про надання юридичних, консультаційних та бухгалтерських послуг № 29/12-2017 від 29.12.2017 у зв'язку з його необґрунтованістю.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати по зустрічному позову покладаються на ТОВ "ВТФ РІЦ".
Стосовно первісного позову суд зазначає таке.
Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 29/12-2017 від 29.12.2017 є договором про надання послуг.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 3.3 договору № 29/12-2017 сторони визначили, що замовник зобов'язаний оплачувати вартість наданих за договором послуг у строк, порядку та розмірах, передбачених розділом 4 договору.
Щомісячна вартість послуг, згідно п. 4.1 договору, становить 17000,00 грн. на підставі акту виконаних робіт.
Судом встановлено, що між сторонами без зауважень та заперечень підписані акти виконаних робіт, перелічені вище, на загальну суму 391000,00 грн.
У зв'язку з наявною заборгованістю за договором № 29/12-2017 позивач за первісним позовом направив ТОВ «ВТФ РІЦ» претензію вих. № 05-19 від 05.11.2019, згідно якої вимагав сплатити заборгованість.
У відповіді на претензію вих. № 957 від 20.11.2019 ТОВ «ВТФ РІЦ» зазначило, що у зв'язку з фінансовими труднощами не може сплатити заборгованість.
У матеріалах справи мається підписаний між сторонами (з боку ТОВ «ВТФ РІЦ» директором ОСОБА_1) акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2019, відповідно до якого на 30.11.2019 заборгованість на користь ФОП ОСОБА_2 становить 391000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором від 29.12.2017 № 29/12-2017 про надання юридичних, консультаційних та бухгалтерських послуг у сумі 391000,00 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.
На підставі викладеного, вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 391000,00 грн. підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
Стосовно заперечень відповідача ТОВ «ВТФ РІЦ» щодо прийняття в якості доказів поданих позивачем за первісним позовом акту звірки станом на 30.11.2019, оборотно-сальдової відомості та заяви свідка ОСОБА_1 , суд зазначає, що дані документи були подані ФОП ОСОБА_2 як відповідачем за зустрічним позовом та долучені до відзиву на зустрічний позов відповідно до ч. 3 ст. 80, ст. 165 ГПК України.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 5865,00 грн. стягується з відповідача за первісним позовом на користь позивача ФОП ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Первісний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 40, кв. 62, код ЄДРПОУ 33175829) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів: НОМЕР_1 ) 391000 (триста дев'яносто одна тисяча) грн. 00 коп. заборгованості, 5865 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. судового збору.
У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" про визнання недійсним договору про надання юридичних, консультаційних та бухгалтерських послуг № 29/12-2017 від 29.12.2017 - відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 26 червня 2020.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко