ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/34525.09.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши справу№ 14/345
за позовом Українсько-білоруського товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Луксор»
доДержавного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»
простягнення 246393,53 грн.
за участю представників сторін:
від позивача- Єгоров О.Ф.
від відповідача- Глоба К.В.
В липні 2009 року Українсько-білоруське товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Луксор»(надалі -УБ ТОВ Фірма «Луксор») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(надалі -ДТГО «Південно-Західна залізниця») про стягнення 246393,53 грн.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається порушення відповідачем умов Договору поставки № ПЗ/НХ-082420/ню від 15.08.2008 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2009 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи 28.08.2009 р. в судовому засіданні, викликано для участі представників сторін, яких зобов'язано сторони виконати певні дії.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2009 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні 25.09.2009 р. представник позивача підтримав позов повністю, просив його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, однак відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 59 ГПК України до суду не подав.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, в т.ч. за адресою зазначеній в довідці про включення в ЄДРПОУ.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2007 р. між УБ ТОВ Фірма «Луксор»(Постачальник) та ДТГО «Південно-Західна залізниця» (Покупець) було укладено Договір поставки № ПЗ/НХ-082420/ню (надалі - Договір).
Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність Покупцю певну продукцію, далі Товар, відповідно до Специфікації (Додаток № 1), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах даного договору.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар (килимова доріжка) у кількості 2000.000 м2 на суму 198840 грн., що підтверджується накладною № 282 від 19.09.2008 р., Довіреністю Серія ЯМН № 971932 від 19.09.2008 р., актом прийому-передачі килимової доріжки № 1 від 19.09.2008 р.
Відповідно до п. 7.2 Договору оплата за поставлений товар проводиться протягом 30 банківських днів з дня отримання товару.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначає позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, відповідачем отриманий товар не оплачено.
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 234/1 від 02.12.2008 р. з вимогою погасити заборгованість за Договором. Відповіді на претензію позивач не отримав.
Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 198840 грн. за Договором документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 23512,87 грн. пені, 3560,14 грн. відсотків річних, 20480,52 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до п. 11.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України і цим договором.
Згідно п. 11.2 Договору покупець за даним Договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню пеня, відсотки річні та інфляційні нарахування в заявленому розмірі.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенко, 6, код 04713033) на користь Українсько-білоруського товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Луксор»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 15 б, код 24613753), з будь -якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 198840 грн. основного боргу, 23512,87 грн. пені, 20480,52 грн. інфляційних нарахувань, 3560,14 грн. відсотків річних, 2463,94 грн. державного мита, 334,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 19.10.2009 р.