Справа № 559/325/20
2/559/582/2020
25 червня 2020 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області,
в складі головуючого судді Ралець Р.В.,
секретаря судового засідання Протас Ю.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину, -
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_3 (по батьковій лінії). Батько позивача, ОСОБА_4 помер ще до смерті своєї матері, ІНФОРМАЦІЯ_2 . У нього було лише двоє дітей, позивач та його брат, відповідач ОСОБА_2 . Дочка померлої бабусі ОСОБА_5 спадщину не прийняла і померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином за позивачем та відповідачем фактично залишилося по Ѕ частини належного бабусі спадкового майна.
Враховуючи той факт, що лише позивач вчинив дії, що свідчать про прийняття спадщини, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, то він є єдиний спадкоємець, який дійсно прийняв спадщину.
ОСОБА_3 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Коли після смерті бабусі позивач вирішив отримати свідоцтво про право на спадщину то звернувся до нотаріуса. Однак, як з'ясувалося, за життя ОСОБА_3 так і не оформила належним чином правовстановлюючих документів на власне майно, тому нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину та було рекомендовано звернутися до суду.
Так, не маючи належних правовстановлюючих документів, позивач не може оформити спадщину. Окрім того, він не був зареєстрований у будинку своєї бабусі і не може надати нотаріусу офіційних документів, які б безспірно свідчили про фактичний вступ в управління та володіння спадковим майном.
Просить встановити факт прийняття ним спадщини після смерті бабусі ОСОБА_3 шляхом вступу в управління та володіння майном та визнати за ним в порядку спадкування право власності на житловий будинок загальною площею 68,7 м.кв. з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач в судове засідання не з'явився, просить розгляд справи слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримує.
Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви позовні вимоги визнає, просить розгляд справи провести без його участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно роз'яснень, що містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», … у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв'язку суд з врахуванням того, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 7).
Згідно відмітки в паспорті громадянина України серія НОМЕР_2 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Відповідно до архівної довідки від 12.02.2020 року № 120/01-28/20 Державного архіву Рівненської області, батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с. 8).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 (а.с. 9).
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , їхніми батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (а.с. 9, 10).
Матір'ю ОСОБА_9 є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 (а.с. 12).
Після укладення шлюбу ОСОБА_9 отримала прізвище « ОСОБА_10 » (а.с. 13).
ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 (а.с. 14).
Позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок та рекомендовано звернутися до суду, що підтверджується повідомленням Першої Дубенської державної нотконтори № 28/01-16 від 03 лютого 2020 року (а.с. 15).
Факт того, що ОСОБА_3 була власником будинку по АДРЕСА_1 та те що після її смерті управлінням та володінням майном здійснював позивач, підтверджується протоколами опитування свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (а.с. 16-21).
Згідно свідоцтва № 108 про право власності на будівлю від 26.09.1948, виданого міським відділом комунального господарства м. Дубно, домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , записано на ОСОБА_3 (а.с. 22).
Згідно генерального плану, датованого 1954 роком, де ділянка об'єднує садибу і огород, оціночного акту по домоволодінню АДРЕСА_1 від 24.10.1963 року, журнал внутрішніх обмірів і підрахунку площі будівель, датований так само 24.10.1963 року та поверхневого плану від 24.10.1963 року, власником даного домоволодіння вказано ОСОБА_3 (а.с. 23-24, 25, 26, 27).
Згідно технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , власником зазначена ОСОБА_3 (а.с. 28-29).
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідач позовні вимоги визнав. Реалізувати свої права на спадок в позасудовому порядку позивач не може.
Відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР (що діяв на час відкриття спадщини по смерті бабусі позивача) онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем: вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
За змістом ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили, є однією з підстав для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Факт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.
Статтею 328 ЦК передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Обставини, які б вказували, що ОСОБА_3 при житті неправомірно набула або володіла житловим будинком з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , в суді не встановлено, натомість зазначений житловий будинок та господарські будівлі дійсно рахуються за спадкодавцем. Враховуючи, що спадщину після її смерті фактично прийняв ОСОБА_1 , нотаріусом відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину, відповідач позов визнав, суд вважає, що за позивачем необхідно визнати право на спадкове майно та встановити факт прийняття спадщини в судовому порядку.
Керуючись: ст. ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_7 ) про визнання права власності на спадщину - задовольнити.
Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті бабусі - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, а саме: житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування після смерті бабусі - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок загальною площею 68,7 м2 з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не булу вручену у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 на усій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID19)» №540-ІХ від 30 березня 2020 року визначено, що процесуальні строки у визначених ним випадках автоматично продовжуються на період дії карантину.
Суддя: Р.В. Ралець