ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
22 грудня 2009 р. Справа № 1/38
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Соботник В.В.,
при секретарі судового засідання Кузишин У.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства “Баядєра”, 76000, м. Івано-Франківськ, вул. С. Петлюри, 9 “А”
до відповідача закритого акціонерного товариства “Зірниця”, 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Польова, буд.5
За участю представників сторін:
Від позивача: Слоньовський П.Я. - представник, (довіреність №б/н від 31.07.09.)
Від відповідача: Дубовий Ю.М. - представник, (довіреність № 23 від 06.12.09.)
СУТЬ СПОРУ: заявлено вимогу про стягнення з відповідача 210773грн. 06коп., а саме: 190000грн. 00коп. основного боргу, 20773грн. 06коп. пені.
В судовому засіданні 15.12.09 оголошувалась перерва до 16.12.09.
16.12.09 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог № б/н від 14.12.09 (вх. № 10809 від 16.12.09), якою позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені шляхом зміни періоду її нарахування, просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 190000грн. 00коп., 7868грн. 02коп. пені, та збільшив позовні вимоги, просить стягнути додатково 2466грн. 93коп. інфляційних втрат та 1148грн. 82коп. 3% річних. Вказану заяву відповідач отримав в судовому засіданні 16.12.09, в якому оголошено перерву до 22.12.09.
За таких обставин, предметом спору є вимога про стягнення 190000грн. 00коп. основного боргу, 7868грн. 02коп. пені, 2466грн. 93коп. інфляційних втрат, 1148грн. 82коп. 3% річних.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вказуючи на невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 308 від 01.10.07 щодо оплати за отриманий згідно видаткових накладних товар.
Відповідач в судовому засіданні визнав основну заборгованість в розмірі 190000грн. 00коп. та суму нарахованої пені в розмірі 7868грн. 02коп. згідно заяви про уточнення позовних вимог. Щодо стягнення 2466грн. 93коп. інфляційних втрат та 1148грн. 82коп. 3% річних відповідач заперечив, вказуючи на відсутність вимоги щодо їх стягнення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
01.10.07 між сторонами укладено Договір купівлі-продажу № 308, згідно п. 1.1 позивач взяв на себе обов”язок передати у власність відповідача товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень відповідача, а відповідач зобов”язався проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.
Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Факт передачі товару та його отримання відповідачем підтверджується представленими в матеріалах справи копіями видаткових накладних (а.с 15-22), оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.
Згідно п. 6.1 Договору від 01.10.07 оплата відповідачем за поставлений товар здійснюється один раз на тиждень, до семи днів, згідно реалізації товару за попередній тиждень.
25.06.09 між сторонами укладено Додаткову угоду до договору купівлі-продажу № 308 від 01.10.07, згідно умов якої сторони домовились про оплату відповідачем заборгованості по вказаному договору згідно узгодженого графіка.
Відповідач в порушення договірних зобов'язань за отриманий товар в повному обсязі та у встановлені терміни не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 190000грн. 00коп., що і є предметом позову, доказів погашення якої відповідачем не представлено.
За таких обставин, враховуючи наведене, матеріали справи, неподання відповідачем доказів виконання взятого на себе зобов'язання по оплаті за отриманий товар у встановлені договором строки, визнання ним суми основного боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 190000грн. 00коп. основного боргу та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.2.1 Договору № 308 від 01.10.07 встановлено відповідальність відповідача за порушення термінів розрахунків передбачених даним договором у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданої заяви про уточнення позовних вимог та розрахунку, відповідачу нараховано 7868грн. 02коп. пені, 2466грн. 93коп. інфляційних втрат, 1148грн. 82коп. 3% річних.
З урахуванням того, що факт прострочки виконання грошового зобов'язання відповідачем про оплаті заборгованості по Договору № 308 від 01.10.07 встановлений судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечувався відповідачем в судовому засіданні, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 7868грн. 02коп. пені, 2466грн. 93коп. інфляційних втрат, 1148грн. 82коп. 3% річних та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Стосовно заперечень відповідача про збільшення позовних вимог шляхом пред”явлення додаткової вимоги, то суд вважає їх помилковими, оскільки вказана додаткова вимога пов”язана з раніше заявленою позовною вимогою щодо стягнення основного боргу та пені підставою виникнення.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, ст. 625 знаходиться у главі ЦК України “Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання”. За своєю природою, передбачений ст. 625 ЦК України обов'язок відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсувати (оплатити) за користування неправомірно утримуваними ним грошовими коштами -для боржника є одним з видів відповідальності, яка застосовується за порушення грошового зобов'язання, а не “зобов'язанням” в розумінні ст. 509 ЦК України. Визначення поняття “зобов'язання” та підстави виникнення зобов'язання містяться у ст.ст. 11, 509 ЦК України. З огляду на викладене, є помилковим застосування до порядку стягнення інфляційних втрат та річних ст. 530, яка відноситься до глави ЦК України “Виконання зобов'язання” та визначає строк виконання “зобов'язань” - в розумінні ст. 509 ЦК України.
Судові витрати покласти на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити.
Стягнути з закритого акціонерного товариства “Зірниця”, 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Польова, буд.5 (код ЄДРПОУ 01536068, рахунок № 26006080000036 у ВАТ “ВіЕйБі Банк”, МФО 380537) на користь приватного підприємства “Баядєра”, 76000, м. Івано-Франківськ, вул. С. Петлюри, 9 “А” (код ЄДРПОУ 13491057, рахунок № 26005340297731 в Львівська обласна філія АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 325019) -190000грн. 00коп. основного боргу, 7868грн. 02коп. пені, 2466грн. 93коп. інфляційних втрат, 1148грн. 82коп. 3% річних, 2014грн. 84коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Соботник В. В.
Виготовлено в АС "Діловодство суду"