Запорізької області
04.12.09 Справа № 12/137/09
Суддя
Позивач: Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Жовтневого району м. Запоріжжя, 69091, м. Запоріжжя, бул..Гвардійський, 137; 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-а
Відповідач: Приватний підприємець ОСОБА_1 (69035, АДРЕСА_1; 69035, АДРЕСА_3; 69035, АДРЕСА_2 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ПАТ “Перший Український Міжнародний Банк” в особі Запорізької філії ПУМБ 69035, м. Запоріжжя, вул.. 40 років Радянської України, буд..57
про стягнення безпідставно набутої теплової енергії у розмірі 3 703,43 грн.
Суддя Владимиренко І.В.
Представники сторін:
від позивача -Ведмідь А.Є., дов. № 3/27-18, від 05.01.2009р.
від боржника -ОСОБА_4, дов. № 6287 від 24.04.08;
від 3-ої особи - Лактіонов А.А. -( не з'явився після оголошеної перерви)
Заявлено позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 безпідставно набутої теплової енергії у розмірі 3 703,43 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.09.2008р. порушено провадження у справі № 12/137/09 про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 3 703,43 грн. та призначено судове засідання на 30.09.2009р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.09.2009р. за клопотанням відповідача судове засідання було відкладено до 27.10.2009р.
В судовому засіданні 27.10.2009р. судом було оголошено перерву до 04.11.2009р.
Ухвалами від 04.11.2009р. строк розгляду справи продовжено на один місяць та відкладено розгляд справи на 19.11.2009р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.11.2009р. залучено ПАТ “Перший Український Міжнародний Банк” в особі Запорізької філії ПУМБ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 30.11.2009р.
В судовому засіданні 30.11.2009р. судом було оголошено перерву до 04.12.2009р.
Після оголошеної перерви в судове засідання 04.12.2009р. представник ПАТ “Перший Український Міжнародний Банк” в особі Запорізької філії ПУМБ не з'явився, до початку судового засідання надав суду заяву з клопотанням розглянути справу за їх відсутністю.
Позивач підтримав позовні вимоги, надав документи витребувані ухвалою суду, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.
Відповідач в судовому засіданні 04.12.2009р. проти позову заперечив, вважає, що позивач не довів факту наявності у ПП ОСОБА_1 заборгованості за безпідставно набутої теплової енергії та пояснив слідуюче. За договором оренди, копія якого долучена до матеріалів справи, ПП ОСОБА_1. передав, а ЗФ ПУМБ прийняв в тимчасове платне користування, вбудоване нежитлове приміщення № 62, розташоване за адресою: АДРЕСА_3. На момент укладання договору оренди, орендоване приміщення вже було відключене від централізованого опалення. Таким чином, починаючи з дати укладання договору оренди і до сьогоднішнього дня, орендоване ЗФ ПУМБ вбудоване нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 - жодного дня не опалювалося за рахунок централізованого опалення. В осінньо-зимовий період, опалення приміщення проводилося за рахунок електроенергії, що підтверджується відповідними фінансовими документами про сплату спожитої електроенергії. Відповідач вважає, що мотивуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що факт «постачання» теплової енергії позивачем, є безспірним, але безспірним - тільки стосовно постачання теплової енергії на весь будинок АДРЕСА_3, в якому відповідачеві належить лише вбудоване приміщення № 62, а не весь будинок в цілому. Вважає, що факт постачання теплової енергії до вбудованого приміщення № 62, яке належить відповідачеві, та факт споживання (набуття) відповідачем поставленої теплової енергії - не підтверджується жодним доказом.
У судовому засіданні 04.12.2009р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України за згодою сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Судове засідання проведено за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Рішенням Запорізької міської ради “Про створення Комунальних підприємств теплових мереж” №17 від 11.01.2002р. створено Концерн “Міські теплові мережі”.
Основним предметом діяльності Концерну “Міські теплові мережі” є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також для побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій і її збут.
Відповідно до позовної заяви на підставі договору купівлі-продажу від 16.12.2004 р. ПП ОСОБА_1 є власником приміщення № 62, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3.
Позивач вказує, що оскільки в будівлі по АДРЕСА_3 централізована система опалення та приміщення, належне відповідачу на праві власності, має загальну з будинком систему опалення, технічна можливість від'єднання від центральної системи опалення відсутня. Крім того, споживач не заявив про вибір іншої теплопостачальної організації.
Позивачем зазначено, що на виконання своєї мети позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачу в приміщення, які знаходиться по АДРЕСА_3 в м. Запоріжжя на загальну суму 3 703,43 грн. Також зазначив, що відповідач на підставі ст.ст. 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України повинен повернути позивачу безпідставно набуте майно, а у зв'язку з тим, що повернути це майно неможливо, відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість цього майна.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином згідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Аналогічний припис містить п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України яким встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Крім цього, Господарський кодекс України містить спеціальні норми щодо регулювання питань з енергопостачання.
Зокрема, відповідно до п. 6 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Як встановлено нормами Законів України “Про теплопостачання” та “Про житлово-комунальні послуги” теплова енергія може споживатися лише на підставі договору.
Як зазначив представник позивача, 22.12.2005р. позивачем виписано відповідачу розпорядження у якому зазначив перелік документів, які відповідач повинен надати на адресу позивача для укладання договору з постачальником теплової енергії. Однак між позивачем та відповідачем договір неукладено.
Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений ст.181 Господарського кодексу України.
Разом з тим, як свідчать надані до суду матеріали, та про що зазначив сам позивач, між сторонами взагалі договір про постачання теплової енергії, як це передбачено нормами чинного законодавства не укладався.
Із зазначеного витікає, що у сторін не виникло ніяких договірних зобов'язань відносно один одного.
За результатами обстеження теплопостачальною організацією приміщення по АДРЕСА_3, яке на даний час належить ПП ОСОБА_1 складено акти від 24.01.2007р. та від 19.02.2007р. відповідно до яких в даному приміщені встановлені два опалювальні прилади, всі трубопроводи ізольовано та закриті листами гіпсокартону, які складені та підписані лише зі сторони теплопостачальної організації. Дані акти зі сторони власника приміщення та орендаря приміщення не підписувались в актах відсутні дані про відмову від підпису зі сторони власника та орендаря приміщення, тобто складені односторонньо, що не може бути належним доказом.
На вимогу ухвали суду від 04.11.2009р. сторонами складено та підписано 10.11.2009р. Акт обстеження приміщення, щодо встановлених приладів опалення. Відповідно до даного акту в приміщенні яке належить відповідачу та перебуває в оренді у ПАТ ПУМБ відсутні опалювальні прилади, стояки опалення зашиті гіпсокартоном.
Крім того з пояснень представника ЗФ ПУМБ за вказівкою теплопостачальної організації та під контролем їх співробітників, підрядною організацією, яка виконувала ремонт орендованого приміщення була проведена ізоляція всіх трубопроводів спеціальним тепло відбиваючим матеріалом, після чого зазначені роботи були оглянуті співробітниками теплопостачальної організації і тільки після цього, заізольовані труби були зашиті листами гіпсокартону. Про ізоляцію труб опалення підтверджують Акти огляду прихованих робіт від 07.12.2006р. в яких зазначено, що трубопроводи будинкової системи опалення за ізольовані матеріалом “Ізовер”.
Також про відсутність опалювальних приладів в даному приміщені підтверджує Акт приймання -передачі приміщення від 22.08.2006р., який складено до договору найму від 19.08.2006р. укладеного між ПАТ ПУМБ та ПП ОСОБА_1 Відповідно до даного акту на об'єкті (встановлено) майно та обладнання: металопластикові вікна в кількості 1шт.; металопластикові двері в кількості 1шт.; вікно з алюмінієвого профілю в кількості 1шт.; металеві двері в кількості 1шт. Тобто на момент укладання договору оренди та до моменту спільного обстеження сторонами даного приміщення 10.11.2009р. відсутні будь-які прилади опалення.
Відповідно до положень та документів позивача, останнім складено акти приймання-передачі теплової енергії та виставлені рахунки відповідачу з розрахунку, що в приміщені встановлені два прилади опалення “КЕRМІ” та підводок 3 метра відповідно до звіту по енергетичному обстеженню в 2007р. Але, як зазначено вище, вказані прилади опалення в приміщенні відповідача відсутні, а стояки заізольовані.
Отже, виходячи з вищенаведеного, у позивача не виникло права вимагати здійснення оплати ПП ОСОБА_1 за безпідставно набуте майно, а у відповідача не виникло підстав для оплати.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Вищезазначені статті передбачають фактичне отримання безпідставно набутого майна. В даному випадку відповідачем не отримувалось майно в натурі. Посилання позивача на ст.ст. 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України є необґрунтованими.
На підставі вищезазначеного, суд відмовляє позивачу в задоволені позовних вимог шодо стягнення безпідставно набутої теплової енергії у розмірі 3 703,43 грн.
Судові витрати покладаються на позивача.
Крім того, відповідачем надано суду клопотання від 04.12.2009р. про стягнення з відповідача судових витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 3000,00 грн.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача з наступних підстав.
Стаття 44 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, ...
В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам. Позивач не надав суду належних доказів того, що його представник є адвокатом, а саме посвідчення адвоката та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Крім того, позивачем не надано жодних доказів у підтвердження сплати 3 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.
На підставі вищевикладеного суд відмовляє відповідачу у стягнені 3 000,00 грн. витрат з правової допомоги.
На підставі викладеного, керуючись Законом України “Про теплопостачання”, ст. 180, 181 ГК України, ст.387, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 49, 82, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволені позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 09.12.2009р.
Суддя І.В. Владимиренко