Запорізької області
25.11.09 Справа № 18/248/09
Суддя
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 27, к. 88)
до відповідача-1: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69065, АДРЕСА_1)
до відповідача-2: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69065, АДРЕСА_2)
до відповідача-3: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (69121, АДРЕСА_3)
про стягнення 6066,52 грн.
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: Броннікова О.В., довіреність б/н від 22.09.2009 р.;
від відповідача 1: ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_4;
від відповідача 2: не з'явився;
від відповідача 3: ОСОБА_3, паспорт серія НОМЕР_5;
07.10.2009 р. заявлені позовні вимоги про солідарне стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі -ФОП ОСОБА_2) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі -ФОП ОСОБА_3) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” (далі -Запорізька філія ТОВ “Фінансова компанія “Надія України”) 6066,52 грн. (4642,00 грн. -основного боргу; 549,05 грн. - відсотків за користування кредитом; 603,57 грн. -пені; 89,05 грн. - 3% річних; 182,85 грн. -втрат від інфляції), на підставі Договору кредиту № ДК 1290-490 від 31.10.2008 р., Договору поруки № 979 від 31.10.2008р., ст.ст. 2, 54, 56 Господарського процесуального кодексу України.
09.10.2009 р. порушено провадження у справі № 18/248/09, справу призначено до розгляду на 04.11.2009 р.
В судовому засіданні 04.11.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити їх та солідарно стягнути з відповідачів суму позовних вимог. Відповідачі 1, 2, 3 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Розгляд справи відклався на 25.11.2009 р. У судовому засіданні 25.11.2009 р. відповідачі 1,3 визнали борг перед позивачем, просили суд розстрочити виконання рішення суду строком на один рік.
Згідно п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Із наданих позивачем пояснень, а також наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що неявка відповідача 2 у судове засідання 25.11.2009 р. не перешкоджала вирішенню спору, а тому суд визнав за можливе розглянути справу без участі відповідача 2.
Справа була розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 25.11.2009 р. розгляд справи був закінчений та, за згодою представників позивача та відповідачів 1, 3, оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів 1, 3, суд -
31.10.2008 р. Запорізька філія ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” (далі - кредитор, позивач) та ПП ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач-1) уклали Договір кредиту № ДК 1290-490 (далі -Договір кредиту), відповідно до п. 2.1. якого, кредитор зобов'язується надати позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 8 000,00 грн., з оплатою по процентній ставці 3 % на місяць, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених Договором.
Згідно із пп. 3.1., 3.2. Договору кредиту він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору. Позичальник зобов'язується повністю повернути кредит, отриманий за цим Договором, та відсотки за користування ним, до 16-00 години 01.05.2009 р. включно.
Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1. Договору кредиту кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит в день підписання Договору шляхом видачі з каси кредитора грошових коштів у розмірі, зазначеному в п. 2.1. Договору.
Судом встановлено, що зобов'язання за Договором кредиту позивачем було виконано у повному обсязі, відповідачу-1 видано кредит у сумі 8 000,00 грн., про що свідчить видатковий касовий ордер від 31.10.2008 р. № 1479.
Пунктом 4.2. Договору, зокрема, визначені наступні обов'язки позичальника:
4.2.3. Сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до розділу 5 Договору.
4.2.7. Погасити заборгованість за кредитом, сплатити відсотки та пеню у повній сумі не пізніше строку, зазначеного у п. 3.2. Договору, або не пізніше строку, зазначеного у повідомленні кредитора, передбаченого п. 4.3.5. Договору.
За користування кредитом у період з дати, зазначеної в п. 3.1. Договору і до дати погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові відсотки у розмірі 3 % на місяць від суми, вказаної в п. 2.1. Договору. Нарахування відсотків здійснюється щодня з дня одержання позичальником кредиту у касі кредитора до дати, зазначеної в п. 3.2. договору. У разі дострокового погашення кредиту нарахування відсотків здійснюється на весь термін фактичного користування кредитом. Повернення кредиту і сплата відсотків за ним здійснюється позичальником у порядку та терміни згідно з графіком погашення кредиту і відсотків (Додаток 1) готівкою через касу кредитора або шляхом перерахування на поточний рахунок кредитора через банк. При несплаті частини кредиту та/або відсотків у термін, вказаний у графіку, вони вважаються простроченими. Кошти для погашення заборгованості спрямовуються у першу чергу для сплати нарахованої пені, у другу чергу -прострочених відсотків за кредитом, у третю чергу -нарахованих відсотків за користування кредитом, у четверту чергу -простроченої заборгованості за кредитом, у п'яту чергу -платежів по погашенню кредиту, термін виконання яких настав (п.п. 5.1., 5.2., 5.3. Договору кредиту).
Як свідчать матеріали справи, відповідач-1 взяті на себе зобов'язання за Договором кредиту не виконав належним чином, в обумовлений Договором строк (01.05.2009 р.), взятий кредит в сумі 4642,00 грн. Запорізькій філії ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” не повернув, відсотки за користування ним у сумі 549,05 грн. - не сплатив.
Згідно із п. 7.1. Договору кредиту, у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, оплаті відсотків за користування кредитом, кредитор, починаючи з третього робочого дня прострочення зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний оплатити кредитору пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом.
Пунктом 6.1. Договору кредиту передбачено, що виконання зобов'язань позичальника за Договором кредиту, забезпечує Договір поруки ДП 979 від 31.10.2008 р. укладений кредитором та ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також усім майном і коштами, які належать позичальникові та на які може бути зверненно стягнення у порядку, встановленому законодавством України.
Так, на виконання п. 6.1. Договору кредиту, 31.10.2008 р. Запорізька філія ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” (кредитор) та ПП ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (поручителі і відповідач-2, відповідач-3 відповідно) уклали Договір поруки № 979 (далі -Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, поручителі на добровільних засадах зобов'язуються відповідати перед кредитором за виконання ПП ОСОБА_1 своїх зобов'язань, що випливають з Договору кредиту № ДК 1290-490 від 31.10.2008 р., укладеного між позичальником та кредитором. Разом з підписанням цього Договору поручителі підтверджують, що вони ознайомлені з положеннями Договору кредиту, цілком розуміють його зміст та згодні виступати поручителями за зобов'язаннями позичальника за Договором кредиту (п. 1.4. Договору поруки).
Розділом 2. “Права та обов'язки сторін” Договору поруки сторони, зокрема, передбачили наступні обов'язки поручителів:
2.2. Сторони Договору визначають, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань по Договору кредиту, поручителі несуть солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу за Договором кредиту в сумі 8 000,00 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених Договором кредиту, а також відшкодування збитків. При цьому кредитор має право вимоги як солідарно, так і до кожного з них окремо.
2.3. Поручителі приймають на себе зобов'язання, у випадку невиконання позичальником зобов'язань за Договором кредиту, здійснити виконання зобов'язання позичальника в обсязі, заявленому кредитором в письмовій вимозі, протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора про виконання зобов'язань. Виконання зобов'язання здійснюється поручителями внесенням відповідної суми у касу або на поточний рахунок кредитора. Поручителі здійснюють погашення зобов'язань за кредитним договором у валюті кредиту. Погашення кредиту в іншій валюті, ніж валюта кредиту, здійснюється лише за згодою сторін, що оформлюється у вигляді додаткової угоди до цього договору.
У зв'язку із тим, що станом на 01.05.2009 р., відповідач-1 свої зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 8 000,00 грн. та сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 1436,05 грн. (згідно з графіком сплати кредиту - додаток № 1 до Договору кредиту від 31.10.2008 р.) виконав частково, а саме сплатив суму основного боргу -3 358,00 грн., що підтверджують прибуткові касові ордери №№ 8410, 117, 140, 1088, 3353, 3979, 3986 від 01.12.2008 р., 06.01.2009 р., 06.01.2009 р., 09.02.2009 р., 29.04.2009 р., 27.05.2009 р., 27.05.2009 р. відповідно; за відсотками було сплачено 887,00 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами №№ 8409, 116, 1087, 2370, 2545 від 01.12.2008 р., 06.01.2009 р., 09.02.2009 р., 20.03.2009 р., 27.03.2009 р. відповідно. Запорізька філія ТОВ “Фінансова компанія “Надія України”, у відповідності до умов Договору поруки, 25.09.2009 р. звернулась до відповідачів 2,3 із вимогою про виконання зобов'язань боржника відповідно до договору поруки. У вказаних вимогах позивач просив ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом трьох днів з дня отримання вимоги сплатити основну суму заборгованості по кредиту у розмірі 4642, 00 грн., 549,05 грн. заборгованості по відсоткам, 3455,75 грн. пені.
Направлення вимоги відповідачам 2,3 підтверджується фіскальними чеками від 25.09.2009 р. №№ 2991, 2992, оригінали яких, знаходяться в матеріалах справи.
Однак, відповідачі 2,3 взяті на себе зобов'язання за Договором поруки також не виконали, заборгованість по кредиту, відсотки за користування ним та пеню позивачу не сплатили.
У зв'язку із порушенням відповідачами термінів погашення заборгованості за кредитом та відсоткам за користування ним, Запорізькою філією ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” було також нараховано відповідачам до солідарної сплати пеню у розмірі 603,57 грн., 3% річних у розмірі 89,05 грн. та втрати від інфляції у розмірі 182,85 грн.
Оскільки вказані грошові суми залишились відповідачами несплаченими, позивач вимушений був звернутись з відповідною позовною заявою до господарського суду Запорізької області.
Оцінивши представлені докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 6.1. укладеного між позивачем та відповідачем-1 Договору кредиту № ДК 1290-490 від 31.10.2008 р., виконання зобов'язань позичальника за Договором кредиту було забезпечене Договором поруки № 979 від 31.10.2008 р.
Згідно із ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події…
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Факт порушення відповідачем-1 умов, визначених змістом зобов'язання (Договором кредиту), та факт, по-перше, не повного повернення відповідачем-1, у визначений зобов'язанням термін, взятого кредиту в сумі 4642,00 грн., а, по-друге, не повної сплати, у визначений зобов'язанням термін, відсотків за користування кредитом в сумі 603,57 грн., господарський суд вважає обґрунтованим і доведеним.
Крім того, господарський суд вважає також доведеним факт порушення відповідачами 2,3 умов, визначених змістом зобов'язання (Договором поруки № 979 від 31.10.2008 р.), та факт невиконання своїх поручительських зобов'язань щодо сплати суми боргу відповідача 1 за Договором кредиту, сплати ним відсотків за користування кредитом.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
У зв'язку із вищевикладеним, господарський суд вважає вимогу позивача, в частині солідарного стягнення з відповідачів 5191 грн. (4642,00 грн. -суми основного боргу за взятий кредит, 549,05 грн. -відсотків за користування кредитом), цілком правомірною, обґрунтованою, а відтак такою, що задовольняється судом.
Також, позивач просив солідарно стягнути з відповідачів пеню за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом та оплати відсотків за користування ним у розмірі 603,57 грн; 3% річних від простроченої суми в розмірі 89,05 грн.; втрат від інфляції у розмірі 182,85 грн.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
Нормами ст.ст. 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Аналогічний припис містить ст. 230 ГК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок пені за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом та оплати відсотків за користування ним за період часу з 02.02.2009 р. по 01.05.2009 р. є обґрунтованим, вимога про стягнення 603,57 грн. пені, підлягає задоволенню судом; надані розрахунки 3% річних та втрат від інфляції є вірними, а вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 3% річних в сумі 89,05 грн. та 182.85 грн. втрат від інфляцій підлягають задоволенню судом.
Розглянувши клопотання відповідачів 1, 3 про відстрочку виконання рішення суду на один рік, суд вважає за можливе задовольнити його частково, відстрочити виконання рішення суду строком на шість місяців, виходячи з наступного:
Пункт 6 статті 83 ГПК України передбачає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.
Підставою для відстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.
Відповідно до пункту 2 Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.1996 р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникнення спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Підставою для відстрочення, розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.
При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Враховуючи обставини справи, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, суд визнав за можливе відстрочити виконання рішення суду на шість місяців рівними частками.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати покладаються на відповідачів, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69065, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69065, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (69121, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 27, к. 88; код ЄДРПОУ 35183669; р/р № 26508209688100 в АКІБ “УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) 4642 (чотири тисячі шістсот сорок дві) грн. 00 коп. основного боргу; 549 (п'ятсот сорок дев'ять) грн. 05 коп. відсотків за користування кредитом; 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 05 коп. 3% річних; 182 (сто вісімдесят дві) грн. 85 коп. втрат від інфляції; 603 (шістсот три) грн. 57 коп. пені; 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців рівними частками: до 25.12.2009 р. -1067,42 грн.; до 25.01.2010 р. - 1067,42 грн.; до 25.02.2010 р. - 1067,42 грн.; до 25.03.2010 р. - 1067,42 грн.; до 25.04.2010 р. - 1067,42 грн.; до 25.05.2010 р. - 1067,42 грн. Видати наказ.
Суддя В.В. Носівець
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 09.12.2009р.