Справа № 219/7572/16-ц
Провадження № 2/219/1341/2020
15 червня 2020 року м. Бахмут
Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Медінцевої Н.М.
за участю секретаря Петрейко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут Донецької області у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної М.А. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк «Ві Ей Бі Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором, в обґрунтування своїх вимог вказав, що між ВАТ «Ві Ей Бі Банк» та відповідачем ОСОБА_1 13 листопада 2007 року був укладений кредитний договір № 185И/07-9, за умовами якого Позивач надав Відповідачу 1 кредит у сумі 51 000,00 дол. США (п. 1.1. Кредитного договору), зі сплатою 12,5 % річних (п. 1.4. Кредитного договору), які в подальшому були збільшені до 16,5 % згідно додаткової угоди від 11 листопада 2008 року, з щомісячною сплатою за обслуговування кредиту в розмірі 144,38 грн., та кінцевим терміном погашення по 13 серпня 2026 року (п. 1.3. Кредитного договору). Відповідно до п. 2.1.2. Кредитного договору Кредит надається однією сумою в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 . В забезпечення виконання зобов'язань Відповідача 1 за Кредитним договором між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений Іпотечний договір від 14 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Барановим М.С. та зареєстрований в реєстрі за № 9324. Також в забезпечення зобов'язання Відповідача 1 за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_2 (далі Відповідач 2) був укладений Договір поруки від 13 листопада 2007 року. Згідно цього договору Поручитель (Відповідач 2) солідарно відповідає перед Кредитором (Позивачем) за виконання Боржником (Відповідачем 1) зобов'язань в повному обсязі за Кредитним договором, який було укладено між Позивачем та Відповідачем 1 та додаткових договорів до нього. Крім того, в забезпечення зобов'язання Відповідача 1 за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_3 (далі Відповідач 3) був укладений Договір поруки від 13 листопада 2007 року. Згідно цього договору Поручитель (Відповідач 3) солідарно відповідає перед Кредитором (Позивачем) за виконання Боржником (Відповідачем 1) зобов'язань в повному обсязі за Кредитним договором, який було укладено між Позивачем та Відповідачем 1 та додаткових договорів до нього. Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахував Позичальнику на поточний рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти. Але, Відповідачами порушені зобов'язання за Кредитним договором, а саме порушені строки сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості. Згідно п. 2.5.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язується щомісячно до дати, встановленої в Графіку, поповнювати свій поточний рахунок у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу Банку або безготівковим перерахуванням, у сумах, не менших сум чергового погашення відповідної частини Кредиту та процентів, встановлених в графіку. Крім того, Відповідач 1 постійно порушує умови Кредитного договору щодо повернення частини кредиту згідно графіку, встановленого в додатку № 1 до Кредитного договору. Згідно п. 4.5. Кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів, за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, та за несвоєчасну повну чи часткову сплату плати за обслуговування кредиту, передбачених цим Договором Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від суми неповерненого Кредиту та/або несплачених процентів, плати за обслуговування кредиту, строк виконання яких настав. Відповідно до п. 2.5.2. Кредитного договору погашення відповідної частини кредиту сплата нарахованих процентів здійснюється відповідно до умов, зазначених в п. 2.5.6. Кредитного договору, шляхом договірного списання Банком коштів з Поточного рахунку Позичальника щомісяця в дату, зазначену в графіку. В 2010 році Банк звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. 19 листопада 2010 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 486 951,93 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 48 960,00 дол. США, яка складається з: відсотки - 10 381,44 дол. США, що становило в еквіваленті в гривні 473 348,86 грн.; заборгованість по сплаті щомісячної комісії становить - 1 313,50 грн.; штраф за несвоєчасне повернення кредиту - 12 289,57 грн. Відповідачі не усунули порушення умов Кредитного договору, не повернули кредит та не сплатили проценти за користування ним, тому станом на 19 липня 2016 року заборгованість Відповідачів по поверненню кредиту та сплаті відсотків за Кредитним договором складає 2 730 280,10 грн., з них: заборгованість за кредитом - 48 960,00 дол. США; відсотки - 58 451,21 дол. США; комісія за РО - 7 108,75 грн.; плата за пропуск платежів - 53 295,48 грн. Враховуючи та, що 19 листопада 2010 року було ухвалено рішення, яким стягнуто частину заборгованості за кредитним договором № 185И/07-9 від 13 листопада 2007 року, то різниця не стягнутої заборгованості станом на 19 липня 2016 року становить 1 242 964,98 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 0,00 дол. США; відсотки - 48 069,77 дол. США (еквівалент в гривні 1 194 850,32). (58 451,21-10 381,44 = 48 069,77); комісія за РО - 7 108,75 грн.; плата за пропуск платежів - 41 005,91 грн. (53 295,48-12 289,57 = 41 005,91). Просять стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору № 185И/07-9 від 13 листопада 2007 року на загальну суму 1 242 964,98 грн., судові витрати у розмірі 6 890,00 грн.
Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2016року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за Кредитним договором № 185И/07-9 від 13 листопада 2007 року у розмірі 1 242 964,98 грн. Стягнуто з солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в розмірі 6 890,00 грн.
27 січня 2020 року ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області було скасовано заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної М.А. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін на 24 березня 2020 року 10-30 годину.
28 січня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає та просить у їх задоволенні відмовити з тих підстав, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2010 року в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача стягнуто достроково суму заборгованості за кредитним договором № 185И/07-9 від 13 листопада 2007 року. Тобто, з дня пред'явлення позову до суду, банк змінив умови договору передбачені ст. 1050 ЦК України, достроково стягнувши заборгованість, а тому нарахування відсотків за період з дня звернення і по теперішній час є безпідставними, так як умови договору № 185И/07-9 від 13 листопада 2007 року припинили своє існування з дня звернення до суду. Тому просить суд застосувати строк позовної давності. Окрім того звернення до суду з одних і тих самим підстав двічі забороняється. Такий висновок узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
До судового засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином: у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України - шляхом направлення судової повістки із розпискою рекомендованим листом з повідомленням на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за вказаною позовною заявою без присутності представника позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання (у відповідності до частини 11 статті 128 ЦПК України - шляхом розміщення оголошення про його виклик до суду на офіційному веб-сайті Артемівського міськрайонного суду Донецької області: http://arm.dn.court.gov.ua та і у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його міста проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку) відповідачі не з'явилися за невідомою суду причиною, представник відповідача ОСОБА_1 до суду не прибув, але надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнає та просить у їх задоволенні відмовити з тих підстав, що викладені у відзиві на позов.
У зв'язку з неявкою сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Між ВАТ «Ві Ей Бі Банк» та відповідачем ОСОБА_1 13 листопада 2007 року був укладений кредитний договір № 185И/07-9, за умовами якого Позивач надав Відповідачу кредит у сумі 51 000,00 дол. США (п. 1.1. Кредитного договору), зі сплатою 12,5 % річних (п. 1.4. Кредитного договору), які в подальшому були збільшені до 16,5 % згідно додаткової угоди від 11 листопада 2008 року, з щомісячною сплатою за обслуговування кредиту в розмірі 144,38 грн., та кінцевим терміном погашення по 10 листопада 2032 року (п. 1.3. Кредитного договору) (а.с.5-8). Відповідно до п. 2.1.2. Кредитного договору Кредит надається однією сумою в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 (а.с.5-8).
В забезпечення виконання зобов'язань Відповідача за Кредитним договором між Позивачем та Відповідачем був укладений Іпотечний договір від 13 листопада 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Барановим М.С. та зареєстрований в реєстрі за № 9324 (а.с.29-33).
Також в забезпечення зобов'язання Відповідача за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки від 13 листопада 2007 року. Згідно цього договору Поручитель солідарно відповідає перед Кредитором (Позивачем) за виконання Боржником зобов'язань в повному обсязі за Кредитним договором, який було укладено між Позивачем та Відповідачем 1 та додаткових договорів до нього (а.с.26).
Крім того, в забезпечення зобов'язання Відповідача 1 за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_3 (далі Відповідач 3) був укладений Договір поруки від 13 листопада 2007 року. Згідно цього договору Поручитель (Відповідач 3) солідарно відповідає перед Кредитором (Позивачем) за виконання Боржником (Відповідачем 1) зобов'язань в повному обсязі за Кредитним договором, який було укладено між Позивачем та Відповідачем 1 та додаткових договорів до нього (а.с.25).
19 листопада 2010 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 486 951,93 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 48 960,00 дол. США, яка складається з: відсотки - 10 381,44 дол. США, що становило в еквіваленті в гривні 473 348,86 грн.; заборгованість по сплаті щомісячної комісії становить - 1 313,50 грн.; штраф за несвоєчасне повернення кредиту - 12 289,57 грн. (а.с.62).
Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості за відсотками, комісією та штрафом після спливу передбаченого договором строку кредитування.
Проте слід зауважити, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання. Так, судом встановлено, що 13 листопада 2007 року сторони уклали договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала строком по 10 листопада 2032 року, включно, кошти надані у сумі 51000 доларів США, що складало еквівалент 257550 грн. за курсом НБУ на момент укладення цього договору. Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві кожного місяця згідно графіку у сумі 170 грн. (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.
Щодо виконання зобов'язання простроченого боржника після спливу строку (терміну) такого виконання. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного. Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві - ОСОБА_1 . Остання зобов'язалася за договором повертати кредит з процентами періодичними платежами до 10 листопада 2032 року включно. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).
Щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики (кредиту) після спливу строку кредитування.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий до 10 листопада 2032 року.
Відтак, у межах строку кредитування до 10 листопада 2032 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.
Тобто право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такої ж правової позиції притримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28 березня 2018 року за № 444/9512/12.
З огляду на вказане суд відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.
Щодо перебігу позовної давності за вимогами, що складаються із сукупності прострочених щомісячних зобов'язань
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.
Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 27 числа кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.
Оскільки позивач скористався своїм правом, яке надано йому пунктами 3.2.4 та 3.2.6 щодо дострокового повернення кредиту від відповідачів у солідарному порядку, що підтверджується заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2010 року (а.с.62-63), яким позов задоволено та стягнуто з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за даним кредитним договором, дане рішення 02 грудня 2010 року набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, з даним позовом позивач звернувся до суду 02 серпня 2016 року, тобто більше ніж через 5 років з дня ухвалення вищевказаного судового рішення.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цього позову, обґрунтовуючи це окрім вищевикладеного ще й застосуванням по цій справі правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року за № 444/9512/12, а саме те, що у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної М.А. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому в їх задоволені слід відмовити за наведених вище підстав.
Оскільки у задоволені позовних вимог відмовлено, суд відповідно до вимог п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України не стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, а залишає їх за позивачем.
Керуючись статтями 388, 525, 526, 546, 577, 587, 589, 593, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 10-13, 76-81, 82, 89, 141, 259, 264-265, 268, 280-284, 356 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної М.А. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка полягає у солідарному стягненні з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за Кредитним договором № 185И/07-9 від 13 листопада 2007 року у розмірі 1 242 964,98 грн. - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, згідно якого процесуальні строки, визначені ст. 354 ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Н.М. Медінцева