вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" червня 2020 р. Справа№ 910/12774/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Михальської Ю.Б.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 03.12.2019 (повний текст рішення складено 03.12.2019)
у справі №910/12774/19 (суддя Стасюк С.В.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2
про стягнення 50783,36 грн,
Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія"Ю.ЕС.АЙ" про стягнення 50 783,36 грн. з яких: 49 086, 46 грн. сума страхового відшкодування, інфляційне збільшення боргу у розмірі 833,52 грн., три проценти річних у розмірі 863,38 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.17.2369132 від 05.09.2017, з огляду на настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "KIA Sportage", державний номер НОМЕР_1 . Внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як страховика транспортного засобу, водієм якого було вчинено дорожньо-транспортну пригоду, а саме, ОСОБА_1 (поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/4439034), який керував автомобілем марки "Audi", державний номер НОМЕР_2 .
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у позові відмовлено повністю. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. покладено на позивача.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 101 827,08 грн, що підтверджується платіжним дорученням №ЦО03183 від 28.08.2018. Згідно полісу АМ/4439034 сума франшизи складає 2 000,00 грн.
За таких підстав, з врахуванням вищезазначеного, відповідач повинен відшкодувати суму страхового відшкодування в розмірі 48 913,54 грн (101 827,08 грн / 2 = 50 913,54 грн - 2000,00 грн = 48 913,54 грн).
З огляду на те, що відповідачем виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 48 913,54 грн, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/12774/19 скасувати повністю. Ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" 50783,36 грн. та судовий збір 1921 грн. за подачу позову до суду першої інстанції, та судовий збір 2881,50 грн. за подання апеляційної скарги.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, позивач наголошує на тому, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушення норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, а також висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.
Позивач стверджує, що суд першої інстанції застосувавши п. 36.3 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до спірних правовідносин не надав оцінки аргументам позивача викладених у позовній заяві.
Разом з цим, позивач зазначає, що ступінь вини водія ОСОБА_1 (третьої особи-1), який на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди керував автомобілем марки "Audi", державний номер НОМЕР_2 (страховиком транспортного засобу являється відповідач) та вини пішохода ОСОБА_2 (третя особа-2) у дорожньо-транспортній пригоді не є рівнозначними, оскільки на думку позивача, третя особа-1 порушила три пункти Правил дорожнього руху України, а саме, п.п 2.3б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, тоді як, третя особа-2 порушила лише пункт 4.7 Правил дорожнього руху України.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу відповідач вказує на те, що з урахуванням наявності в діях пішохода вини щодо порушення Правил дорожнього руху, внаслідок яких іншим учасникам дорожнього руху було завдано майнову шкоду, пішохід має нести цивільну-правову відповідальність щодо відшкодування шкоди на загальних підставах, зокрема застосування положення статті 1166 Цивільного кодексу України.
Разом з цим відповідач зазначає, що у разі якщо відповідальними за заподіяння подільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентованої виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Агрикової О.В., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі № 910/16240/19. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Згідно з розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі №910/12774/19 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/12774/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/12774/19 у складі колегії суддів: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Михальської Ю.Б. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
05.09.2017 між ОСОБА_3 (страхувальник) та Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (страховик) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202.17.2369132, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом "KIA Sportage", державний номер НОМЕР_1 .
14.08.2018 о 15 годині 05 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Audi А4", державний номер НОМЕР_2 по проспекту Броварському, 27 в м. Києві, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом "КІА" державний номер НОМЕР_1 , який зупинився попереду аби уникнути наїзду на пішохода, який перебігав проїзну частину в невстановленому місці. При дорожньо-транспортній пригоді транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3б, 12.1., 13.1 Правил дорожнього руху України.
14.08.2018 о 15 годині 05 хвилин по проспекту Броварському, 27 в м. Києві пішохід ОСОБА_2 переходив проїзну частину у невстановленому місці, поза межами пішохідного переходу, чим порушив п. 4.7 Правила дорожнього руху України та створив аварійну обстановку, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди між транспортними засобами "Audi А4", державний номер НОМЕР_2 та "КІА" державний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до постанов Дніпровського районного суду м. Києва від 14.11.2018 у справі у справі № 755/12898/18 та № 755/12897/18, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 , який порушив п.п. 2.3.б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, та з вини пішохода ОСОБА_2 , який порушив вимогу п. 4.7 Правил дорожнього руху України, в зв'язку з чим ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, вищезазначеними постановами Дніпровського районного суду м. Києва встановлено вину водія транспортного засобу "Audi А4", державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_2 .
Судом першої інстанції встановлено, 15.08.2018 ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до умов Договору страхування № 202.17.2369132 від 05.09.2017 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 101 827,08 грн, що підтверджується платіжним дорученням №ЦО03183 від 28.08.2018.
Разом з цим позивач зазначив, що ОСОБА_1 є відповідальним за збитки, заподіяні автомобілю "КІА" державний номер НОМЕР_1 . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як володільця транспортного засобу "Audi А4", державний номер НОМЕР_2 станом на дату дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у відповідача на підставі полісу АМ/4439034.
Також позивач звернувся до відповідача із заявою № 3.18.1775 від 26.10.2018 про виплату страхового відшкодування в розмірі 101 827,08 грн.
Відповідачем було сплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 48 913,54 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 11707 від 15.02.2019.
Однак позивач не погодився з частковою виплатою відповідачем страхового відшкодування, що і стало підставою для звернення до місцевого господарського суду.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у позові відмовлено повністю. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. покладено на позивача.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.
Регламентація правовідносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, здійснюється у статті 1187 Цивільного кодексу України, якою встановлені підстави і порядок відшкодування такої шкоди, а також передбачено нормативну дефініцію джерела підвищеної небезпеки.
Частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України встановлює суб'єкта відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Відповідно до положень цієї статті таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, суб'єкт відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, має відповідати таким ознакам: 1) володіння джерелом підвищеної небезпеки (транспортним засобом) та 2) правомірність володіння відповідним об'єктом (володіння має виникнути на правових підставах, примірний перелік яких наведено у частині другій статті 1187 Цивільного кодексу України - право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо).
Наведене зумовлює неможливість покладання відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, на підставі статті 1187 Цивільного кодексу України на особу, яка не є власником або володільцем джерела підвищеної небезпеки, яке зумовило (спричинило) настання шкоди, або у разі, якщо таке володіння не є правомірним.
Тобто, пішохід, як учасник дорожнього руху (стаття 14 Закону України "Про дорожній рух"), не є особою, на яку розповсюджуються норми статті 1187 Цивільного кодексу України, і навіть у разі скоєння правопорушення, що потягло за собою заподіяння шкоди власнику транспортного засобу не може вважатись належним суб'єктом відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (транспортним засобом).
В силу імперативних положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України на пішохода, який винний у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути покладений обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із тим, неможливість кваліфікації пішохода в якості належного суб'єкта відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, в порядку, передбаченому статтею 1187 Цивільного кодексу України, не свідчить про відсутність правових підстав для притягнення пішохода, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, до цивільно-правової відповідальності за завдану його неправомірними діями шкоди на загальних підставах.
На спірні правовідносини поширюються норми статті 1166 Цивільного кодексу України, якою врегульовані загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, з урахуванням наявності у діях пішохода вини щодо порушення ПДР, внаслідок яких (причинно-наслідковий зв'язок) іншим учасникам дорожнього руху було завдано майнову або моральну шкоду, пішохід має нести цивільно-правову відповідальність щодо відшкодування шкоди на загальних підставах, зокрема, застосовуючи положення статті 1166 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладене у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 296/2509/16-ц.
Колегією суддів встановлено, що згідно з постанов Дніпровського районного суду м. Києва від 14.11.2018 у справі у справі № 755/12898/18 та № 755/12897/18 дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 , який порушив п.п. 2.3.б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, та з вини пішохода ОСОБА_2 , який порушив вимогу п. 4.7 Правил дорожнього руху України, в зв'язку з чим ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, вищезазначеними постановами Дніпровського районного суду м. Києва встановлено обопільну вину водія транспортного засобу "Audi А4", державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_2 .
Згідно п. 36.3. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 101 827,08 грн, що підтверджується платіжним дорученням № ЦО03183 від 28.08.2018.
Згідно полісу АМ/4439034 сума франшизи складає 2 000,00 грн.
За таких підстав, з врахуванням вищезазначеного, відповідач повинен відшкодувати суму страхового відшкодування в розмірі 48 913,54 грн. (101 827,08 грн: 2 = 50 913,54 грн - 2 000,00 грн = 48 913,54 грн).
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, зокрема з тим, що враховуючи, що відповідачем виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 48 913,54 грн, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Твердження позивача, стосовно того, що ступінь вини третьої особи-1 (водія) та третьої особи-2 є не рівнозначною, колегія суддів відхиляє, оскільки
розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб, а не за кількістю порушених такими особами пунктів Правил дорожнього руху України.
Отже, доводи позивача по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.
Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/12774/19 - без змін.
Матеріали справи № 910/12774/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді К.В. Тарасенко
Ю.Б. Михальська