вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2020 р. Справа№ 925/402/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Шаптали Є.Ю.
зза участю секретаря судового засідання Котенка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс"
на ухвалу Господарського суду Черкаської області
від 15.04.2020
у справі №925/402/20 (суддя Васянович А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс"
до 1) фізичної особи - підприємця Госика Миколи Миколайовича;
2) ОСОБА_1
про стягнення солідарно 307392,36 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи - підприємця Госика Миколи Миколайовича (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідачів 307 392,36 грн, а саме: 245 604,31 грн боргу зі сплати кредиту, 60 770,84 грн борг зі сплати відсотків та 1017,21 грн пеня, з підстав неналежного виконання першим відповідачем умов кредитного договору №011/21444/519428 від 22.03.2019.
Також від позивача, 14.04.2020 до суду першої інстанції надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
- комплекс будівель та споруд магазину "Меблі", об'єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1720073871246, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності Госику М.М. ;
- житловий будинок та земельну ділянку (кадастровий номер: 7110800000:05:004:0569), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 903658871108, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначав, що відповідачі мають значну заборгованість перед своїми кредиторами.
Зокрема, рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.01.2020 у справі №925/1353/19 стягнуто з фізичної особи - підприємця Госика М.М. на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" 50 000 грн заборгованості за дозволеним овердрафтом, 7 166,36 грн заборгованості за недозволеним овердрафтом та 1 921 грн. судових витрат.
В межах даної справи вимоги позивача до відповідача складають 245 604,31 грн заборгованості по поверненню кредиту, 60 770,84 грн заборгованості по сплаті відсотків та 1017,21 грн пені, а всього 307 392,36 грн. 36 коп.
Згідно даних сайту Державної податкової служби України фізична особа - підприємець Госик М.М. станом на 07.04.2020 має податковий борг та відповідно до пункту 88.2 статті 88 Податкового кодексу України у органів державної податкової служби виникло право податкової застави на майно такого платника.
Також позивач вказував, що на даний час на виконанні приватного виконавця Плесюка О.С. перебуває виконавче провадження №61570506, боржником за яким є фізична особа - підприємець Госик М.М., а стягувачем - АТ "Райффайзен Банк Аваль".
Водночас позивач зазначав, що в 2019 році на виконанні Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області перебувало виконавче провадження № 58841741, боржником за яким був Госик М.М. , а стягувачем - Головне управління ДФС у Черкаській області.
В зв'язку з чим, позивач вважає, що наведені вище обставини свідчать про систематичне невиконання першим відповідачем своїх зобов'язань перед різними особами.
Крім того, поведінка відповідачів свідчить про те, що вони не бажають виконувати власні зобов'язання перед іншими кредиторами.
Перший відповідач порушує умови користування кредитом (допустив прострочення сплати щомісячного платежу) починаючи з першого платежу, а з липня 2019 року, тобто протягом 9 місяців, не сплатив взагалі жодних коштів.
Також позивач вказував, що 02.04.2020 на інтернет-сайті ОLХ з'явились оголошення про терміновий продаж об'єктів, які належать відповідачам на праві власності. Однак на даний час це оголошення вже зникло. Це безумовно свідчить, на думу заявника, про бажання відповідачів уникнути звернення стягнення на їх майно шляхом його продажу до ухвалення рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, позивач стверджував, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належать відповідачам може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду про стягнення заборгованості у розмірі 307 392,36 грн на користь позивача.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс" від 13.04.2020 про забезпечення позову залишено без задоволення.
Аргументуючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив із того, що в заяві про забезпечення позову не наведено належного обґрунтування того, що в разі невжиття судом таких заходів є загроза утруднення виконання або загроза невиконання рішення господарського суду.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.04.2020 у справі №925/402/20 в частині відмови у забезпеченні позову; заяву ТОВ "ФК "Централ Фінанс" про забезпечення позову задовольнити.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, позивач зазначає, що судом першої інстанції винесено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Разом з цим, позивач посилається на те, що місцевим господарським судом не надано оцінки доводам позивача та наданим ним доказам про наявність значної заборгованості відповідачів, про систематичність порушення відповідачами своїх зобов'язань перед різними контрагентами, про тривалість порушення відповідачами своїх зобов'язань, про відсутність грошових коштів на рахунку у банку.
Також позивач стверджує, що наявність арештів у іншому виконавчому провадженні на майно відповідачів не тільки не гарантує виконання рішення у даній справі, а і створює додатковий ризик для його невиконання.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Тарасенко К.В.
Відповідно до розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 у справі №925/402/20 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №925/402/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.04.2020 у справі №925/402/20; призначено апеляційну скаргу до розгляду на 17.06.2020.
01.06.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 повернуто без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.04.2020 у справі №925/402/20.
В судове засідання, яке відбулося 17.06.2020 представники позивача та відповідачів не з'явилися, про причини неявки суд апеляційної інстанції не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, а доводи скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В такий спосіб, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
За правилами частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Судова колегія зазначає, що обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Колегія суддів звертає увагу, що у поданій заяві про забезпечення позову заявник не навів належних доводів, які б свідчили про наявність зв'язку між запропонованим ним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, зокрема, не обґрунтував доцільність вжиття таких заходів та адекватність обраного виду забезпечення позову вимогам його позовної заяви. Предметом позову у даній справі є вимога про солідарне стягнення боргу, тоді як заходи забезпечення позову стосуються належного відповідачам на праві власності нерухомого майна. При цьому, скаржником не доведено доказами у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України відсутність у відповідачів грошових коштів за рахунок, яких можливе виконання рішення суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги - відсутній правовий зв'язок і наявність такого скаржником не була доведена ні станом на момент вирішення заяви про забезпечення позову в суді першої інстанції, ні станом на момент апеляційного провадження.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що в заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивач просить накласти арешт на належне відповідачам нерухоме майно, не зазначаючи його вартість, як і не вказуючи про межі такого заходу забезпечення позову, чим порушено принцип співмірності позовних вимог заявленим до вжиття заходам забезпечення позову.
Також заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений заявником спосіб. Позивач не обґрунтував того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до неможливості ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду в межах даного судового провадження.
Крім того, як правильно враховано судом першої інстанції до вказаної заяви не було додано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, в тому числі шляхом виявлення намірів відчуження в майбутньому належного їм на праві власності нерухомого майна.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухилення відповідачів від добровільного виконання вимог банку про повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій, нарахованих за порушення договірних зобов'язань, не свідчить, що в майбутньому ними будуть вчинені дії направленні на ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у справі, у зв'язку з чим доводи скаржник, колегією суддів відхиляються, як безпідставні та необґрунтовані.
Таким чином, матеріалами оскарження підтверджується, що позивачем на підставі належних, достатніх, достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено існування фактичних обставин, які б безумовно свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у справі, порушить або істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову, а також відсутність порушення норм процесуального права та матеріального права при винесенні оскаржуваної ухвали, що не призвело до постановлення незаконного судового рішення.
Доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали місцевого господарського суду.
Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведене вище.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 15.04.2020 у даній справі прийнята з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.04.2020 у справі №925/402/20 - без змін.
Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 15.04.2020 у справі №925/402/20 повернути до Господарського Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.06.2020.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді К.В. Тарасенко
Є.Ю. Шаптала