П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 484/731/20
Головуючий в 1 інстанції: Хемич О.Б.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 травня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними бездіяльність, дій державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії,-
03 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазонова Дмитра Костянтиновича у виконавчому провадженні ВП № 61299123 по примусовому виконанню виконавчого листа по справі № 484/1989/15-а провадження № 2-а/484/3/17, виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 21.12.2017 року, щодо неповернення стягувачу без прийняття до виконання зазначеного виконавчого листа протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення (11.01.2020 року) до примусового виконання;
- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазонова Дмитра Костянтиновича щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання по виконавчому провадженню ВП №61299123 по примусовому виконанню виконавчого листа по справі №484/1989/15-а провадження №2-а/484/3/17, виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 21.12.2017 року;
- зобов'язати управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати повідомлення від 17.02.2020 року №2647 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 17.02.2020 року ВП №61299123 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Сазонова Дмитра Костянтиновича по виконавчому листу по справі №484/1989/15-а, виданому Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 21.12.2017 року;
- зобов'язати управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винести постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61299123 по примусовому виконанню виконавчого листа у справі №484/1989/15-а провадження №2-а/484/3/17 виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 21.12.2017 року;
- зобов'язати управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) негайно здійснити процесуальні дії примусового характеру передбачені частинами 2, 3 статті 63 та частинами 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, у виконавчому провадженні ВП №61299123 по примусовому виконанню виконавчого листа по справі №484/1989/15-а провадження №2-а/484/3/17 виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 21.12.2017 року.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 передано до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 березня 2020 року - скасовано з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.04.2020 відкрито провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що відповідачем протиправно повернуто виконавчий документ по справі №484/1989/15-а, виданий Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 21.12.2017, із зазначенням причин, що в резолютивній частині виконавчого листа передбачено вчинення кількох дій та різні строки виконання рішення суду. Державний виконавець під час виконання рішення суду не обмежений у можливості звернутися до суду із заявою про роз'яснення рішення. Виконавчий лист повернуто через 26 робочих днів з дня його пред'явлення, що свідчить про порушення строків визначених ч. 4 ст. 4 Закону України №1404-VIII (виконавчий документ повертається протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення). Крім того, позивач посилається на ряд виконавчих проваджень у яких за аналогічних умов та зазначених у виконавчому документі вимог здійснено відкриття виконавчого провадження, а не повернення виконавчого листа.
Відповідач заперечував проти позову, просив в задоволенні позовних вимог відмовити зазначаючи, що протиправна бездіяльність посадової особи відповідача щодо неповернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа протягом трьох днів з дня його пред'явлення відсутня, оскільки виконавчий документ по ВП №61299123 зареєстровано 17.02.2020 року та цього ж дня прийнято рішення про його повернення. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України №1404-VIII у разі якщо, зокрема, резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. Відповідно до ч. 5 ст. 373 КАС України, якщо, зокрема, судовим рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих документів. Щодо посилань позивача на інші виконавчі провадження, то їх відкрито лише в частині виконання виконавчих листів. Повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання не є індивідуальним актом та в порядку адміністративного судочинства оскарженню не підлягає. Вимоги щодо зобов'язання відкрити виконавче провадження та здійснити процесуальні дії примусового характеру, передбачені ст. 63,75 Закону України №1404-VIII є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а тому задоволенню не підлягають.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазонова Д.К. у виконавчому провадженні ВП № 61299123 по примусовому виконанню виконавчого листа по справі № 484/1989/15-а провадження № 2-а/484/3/17 виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 21.12.2017 року щодо неповернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа по справі № 484/1989/15-а провадження № 2-а/484/3/17 виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 21.12.2017 року протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення 11.01.2020 року до примусового виконання. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині часткового задоволення позовних вимог та прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апелянт, зазначаючи про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, посилається на доводи, що зазначені в позовній заяві.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 листопада 2017 року по справі № 484/1989/15-а, яка набрала законної сили 20.11.2017 року, зобов'язано, крім іншого, Миколаївський обласний військовий комісаріат надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області інформацію про грошове забезпечення ОСОБА_1 , для цілей перерахунку пенсії з 1.02.2016 року з врахуванням премії, передбаченої п. 31.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 р. за №638/15329, з врахуванням п. 2 наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 року №44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році» та рішення Міністра оборони України від 15.02.2017 року №1223/з/12, у розмірі 450% посадового окладу.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 у двомісячний строк з моменту пред'явлення виконавчого листа відповідно до цієї постанови суду подати до суду звіт про його виконання.
21 грудня 2017 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області видано виконавчий лист по справі № 484/1989/15-а в частині вищевказаних зобов'язань (а.с. 16).
10 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа №484/1989/15-а, яка на адресу останнього надійшла 11.01.2020, що підтверджується накладною, описом листа та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 12).
17 лютого 2020 року головним державним виконавцем відділу ПВР управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазоновим Д.К. повернуто виконавчий документ ОСОБА_1 без прийняття до виконання, про що прийнято відповідне повідомлення №2647 (а.с. 11).
На обґрунтування зазначених дій відповідачем вказано, що резолютивною частиною виконавчого листа по справі №484/1989/15-а передбачено вчинення кількох (різних) дій боржником та різні строки виконання рішення суду, що не відповідає ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Повідомлення №2647 отримано позивачем 27.02.2020, що підтверджується відповідним трекінгом поштових відправлень (№5405609178858) та конвертом (а.с. 10).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності підстав державний виконавець має повернути виконавчий документ протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення. Матеріалами справи підтверджено пропуск відповідачем зазначеного строку. Тому суд визнав протиправною бездіяльність головного державного виконавця щодо неповернення виконавчого листа стягувачу протягом трьох днів.
Оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 4 Закону України №1404, суд вважав відсутніми підстави щодо визнання протиправними дій в зв'язку з його поверненням стягувачу без прийняття до виконання. У разі невідповідності виконавчого документу вимогам ст. 4 Закону України №1404 стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. Після усунення зазначених недоліків стягувач не позбавлений права пред'явити виконавчий документ до виконання. Вимоги щодо зобов'язання винести постанову про відкриття виконавчого провадження та негайно здійснити процесуальні дії примусового характеру задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від первинних.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Спірні правовідносини у справі виникли з приводу законності повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання через зазначення в ньому зобов'язань щодо вчинення боржником кількох дій та різних строків виконання рішення суду, а також з приводу недотримання державним виконавцем триденного строку повернення виконавчого документа, якщо він не відповідає вимогам, передбаченим законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, наведеним у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Вимоги до виконавчого документа встановлені статтею 4 Закону України №1404-VIII не відповідність яким є підставою для його повернення Так, згідно з частиною четвертою цієї норми виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України №1404-VIII ).
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі -Інструкція № 512/5) встановлено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Основні правила роботи з документами в органах державної виконавчої служби, в тому числі порядок загального документування у районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділах державної виконавчої служби, діловодство з виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішень) у всіх органах державної виконавчої служби, оформлення документів, технічного забезпечення їх підготовки, контролю за виконанням документів, а також здійснення діловодних процесів - організації документообігу, формування справ і зберігання документів (далі - діловодство) та поширюється на всю службову документацію визначені Порядком.
Пунктом 1.3 цього Порядку встановлено, що забезпечення організації роботи з документами в органах державної виконавчої служби та дотримання визначених цим Порядком правил покладається на керівника органу державної виконавчої служби, який зобов'язаний: всебічно сприяти раціоналізації, механізації та автоматизації діловодних процесів, уживати необхідних заходів щодо забезпечення оснащення органу державної виконавчої служби сучасним обладнанням та автоматизованими робочими місцями; контролювати своєчасну і якісну підготовку службових документів; ознайомлювати новоприйнятих працівників з цим Порядком.
Пунктом 2.8. Порядку встановлено, що зареєстровані в установленому порядку документи розглядаються керівником Відділу не пізніше наступного робочого дня з дня надходження кореспонденції до Відділу, а документи за рішеннями, що підлягають негайному виконанню,- в день їх надходження.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного Законом України №1404-VIII . Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна настати. Тому питання щодо повернення стягувачу виконавчого документа без виконання вирішується державним виконавцем протягом трьох днів з дня пред'явлення виконавчого документа до виконання. Норми частини четвертої статті 4 Закону України №1404-VIII мають імперативний характер і розширеному тлумаченню не підлягають. Водночас правила роботи з документами в органах державної виконавчої служби встановлені Порядком, яким встановлені строки реєстрації документів, що надійшли. Цим же Порядком визначено особу, яка відповідає за організацію роботи та дотримання таких строків.
Отже, у разі несвоєчасної реєстрації виконавчого документа, орган ДВС не звільнений від відповідальності за порушення строків, встановлених частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2020 по справі №813/1583/17.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що виконавчий лист №484/1989/15-а від 21.12.2017 надіслано позивачем поштою та отримано відповідачем 11.01.2020 року, що підтверджується відповідними доказами (а.с. 12).
За таких умов вбачається протиправна бездіяльність відповідача щодо повернення виконавчого листа без прийняття до виконання 17.02.2020 з порушенням визначеного статтею 4 Закону №1404-VIII строку, а саме трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документу 11.01.2020.
Посилання відповідача на довідку з автоматизованої системи виконавчого провадження №36627 від 14.04.2020 по ВП №61299123 (а.с. 205-207) зазначених висновків не спростовує, оскільки відомості, що в ній містяться свідчать саме про факт реєстрації заяви ОСОБА_1 17.02.2020, а не її пред'явлення.
Судова колегія звертає увагу, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої Закону України №1404-VIII .
Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання в контексті дотримання законодавчо визначеної процедури, скасування відповідного повідомлення та зобов'язання відкрити виконавче провадження, зобов'язання щодо негайного здійснення процесуальних дій примусового характеру судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Законом України №1404-VIII визначено вичерпний перелік вимог до виконавчого документа, які є обов'язковими для органу, який його видав, а, також, визначено вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається.
Аналізуючи наведені положення Закону № 1404-VIII, можна дійти висновку, що на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону № 1404-VIII, чи надано усі документи, відтак якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження. Треба зауважити також, що виконавчий документ видав суд і державний виконавець не може на власний розсуд вносити зміни за цим документом.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року по справі №806/2273/17.
В матеріалах справи міститься виконавчий лист №484/1989/15-а від 21.12.2017, аналіз якого свідчить про дотримання вимог ч.1, 3 ст. 4 Закону України №1404-VIII щодо зазначення визначених відомостей, підпису уповноваженими особами та скріплення печаткою суду, що видав даний лист.
Разом з тим вимоги частини другої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII свідчать, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Аналіз даної норми свідчить, що у виконавчому документі чітко має визначатися один боржник та один стягувач, а також частина рішення яка виконується.
При цьому частина рішення яка виконується має відповідати одній з дій передбачених резолютивною частиною рішення.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.11.2017 по справі 484/1989/15-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
зобов'язано Миколаївський обласний військовий комісаріат надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області інформацію про грошове забезпечення ОСОБА_1 , для цілей перерахунку розміру грошового забезпечення для призначення пенсії з 29.05.2014 року відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2015 року №350/174/308/387/ПС з врахуванням:
грошової допомоги на оздоровлення;
матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов'язків і бездоганну дисципліну;
одноразової грошової допомоги при звільненні (з врахуванням постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.04.2007 року по справі №2-а-92/2007 р.);
винагороди за тривалу безперервну військову службу 20 років;
індексації.
зобов'язано Миколаївський обласний військовий комісаріат надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року по справі №484/4149/13-а інформацію про грошове забезпечення ОСОБА_1 , для цілей перерахунку пенсії з 1.04.2013 року, з 1.09.2013 року та з 1.01.2014 року з врахуванням премії у розмірі 90% посадового окладу.
зобов'язано Миколаївський обласний військовий комісаріат надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 року по справі №484/1067/14-а інформацію про грошове забезпечення ОСОБА_1 :
станом на 1.04.2013 року в якій розмір посадового окладу дорівнює 1 680,00 грн. для перерахунку його пенсії з цих дат з врахуванням саме цього розміру посадового окладу та з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 20% грошового забезпечення.
станом на 1.09.2013 року в якій розмір посадового окладу дорівнює 1 680,00 грн. для перерахунку його пенсії з цих дат з врахуванням саме цього розміру посадового окладу та з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення.
станом на 1.01.2014 року в якій розмір посадового окладу дорівнює 1 680,00 грн. для перерахунку його пенсії з цих дат з врахуванням саме цього розміру посадового окладу та з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення.
зобов'язно Миколаївський обласний військовий комісаріат надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області інформацію про грошове забезпечення ОСОБА_1 , для цілей перерахунку розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 1.04.2013 року, з 1.09.2013 року та з 1.01.2014 року відповідно до постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.03.2007 року по справі №2-а-69/2007 р. з врахуванням премії відповідно до п. «в» ст. 27 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у розмірі 1 772,00 грн.
зобов'язано Миколаївський обласний військовий комісаріат надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області інформацію про грошове забезпечення ОСОБА_1 , для цілей перерахунку пенсії з 1.02.2016 року з врахуванням премії, передбаченої п. 31.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 р. за №638/15329, з врахуванням п. 2 наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 року №44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році» та рішення Міністра оборони України від 15.02.2017 року №1223/з/12, у розмірі 450% посадового окладу.
зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 у двомісячний строк з моменту пред'явлення виконавчого листа відповідно до цієї постанови суду подати до суду звіт про його виконання.
Щодо останніх двох зазначених вимог видано виконавчий лист №484/1989/15-а від 21.12.2017, повернення без розгляду якого оскаржується в даній справі (а.с. 26-40).
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КАС України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для повернення виконавчого листа стала його невідповідність ч. 2 ст. 4 Закону України №1404-VIII, оскільки резолютивною частиною виконавчого листа передбачено вчинення кількох дій боржником та різні строки виконання судового рішення.
З урахуванням зазначеного посилання державного виконавця в оскарженому повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на те, що виконавчий лист не відповідає вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження, є обґрунтованим.
В даному випадку, дії державного виконавця є правомірними, законними та ґрунтуються виключно на вимогах Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи апелянта, що виконавець під час виконавчого провадження має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ із заявою щодо роз'яснення рішення, не спростовують факт невідповідності виконавчого листа №484/1989/15-а від 21.12.2017 ч. 2 ст. 4 Закону України №1404-VIII.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є окремим та самостійним засобом судового контролю за виконанням судового рішення, що виключає необхідність його зазначення у виконавчому листі.
Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
З урахуванням зазначеного похідні вимоги щодо зобов'язання відкрити виконавче провадження та негайно здійснити процесуальні дії примусового характеру задоволенню не підлягають.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання апелянта на ту обставину, що головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області Сазоновим Д.К. при примусовому виконанні постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.11.2017 року по справі №484/1989/15-а відкрито виконавчі провадження ВП №60115005, №60167955, №60230769, №60322873, №60329664, №60464392, №60568349, №60690914, №60775356, №60805053 по примусовому виконанню виконавчих листів по справі №484/1989/15-а, виданих Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 21.12.2017 року, які містять тотожні вимоги резолютивної частини виконавчого листа (в частині зобов'язання вчинити певні дії та подати звіт про їх виконання) необхідно відхилити, оскільки суд не може надавати правову оцінку діям головного державного виконавця Сазонова Д.К. стосовно відкриття вищезазначених виконавчих листів в межах розгляду даної справи.
Відповідно до абзацу 12 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Згідно ст. 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
З урахуванням зазначених норм у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, ці недоліки можуть бути виправлені стягувачем, який може звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення виконавчого документа у відповідність із зазначеними вимогами, і це не позбавляє його права в подальшому пред'явити виконавчий документ на виконання.
Таку правову позицію стосовно вирішення спорів вказаної категорії висловлював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 листопада 2018 року справа №806/1376/17.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.4 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,272 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 травня 2020 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко