П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2440/19
Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020р. по справі за адміністративним позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -
У листопаді 2020р. Одеський державний університет внутрішніх справ звернувся в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 М ОСОБА_3 з відшкодування витрат за навчання після звільнення з органів внутрішніх справ протягом трирічного терміну перебування на службі після закінчення вищого навчального закладу МВС України;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України, в особі Одеського державного університету внутрішніх справ витрати пов'язані з його утриманням у Одеському державному університеті внутрішніх справ в сумі 60 946,68грн..
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 закінчила університет, отримала диплом фахівця, та згідно наказу університету за №211 о/с від 5.07.2019р. була відряджена до ГУ НП в Херсонській області для подальшого проходження служби.
У липні 2019р. наказом начальника ГУ НП в Херсонській області була призначена на посаду слідчого СВ Голопристанського ВП Новокаховського ВП ГУ НП в Херсонській області.
Однак, 16.10.2019р. наказом по особовому складу ОСОБА_1 було звільнено зі служби.
Позивач зазначає, що у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з органів поліції відшкодуванню підлягають витрати на підготовку, а саме за період з 17.08.2015р. по 5.07.2019р. МВС України через університет на ОСОБА_1 фактично витрачалися бюджетні кошти, у розмірі 60 946,68грн..
Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020р. адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням у Одеському державному університеті внутрішніх справ в сумі 60 946,68грн.
В іншій частині позовних вимог - відмолено.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Сторони були сповіщені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, проте, представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, інші сторони в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили.
З урахуванням належного сповіщення сторін, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в частині стягнення понесених витрат на навчання є обґрунтованими, оскільки відповідачка була звільнена із органів поліції та не відпрацювала необхідних трьох років.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з ОСОБА_1 у 2015р. була зарахована курсантом Одеського державного університету внутрішніх справ відповідно до наказу позивача за №101 о/с від 17.08.2015р..
Наказом університету за №165 о/с від 6.11.2015р., згідно з п.9 розділу XI ЗУ «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ курсанта Херсонського факультету ОСОБА_1 було звільнено з 6.11.2015р. у запас Збройних Сил України за п.63 "к" (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).
У листопаді 2015р. наказом університету за №171 о/с призначено ОСОБА_1 на посаду курсанта денної форми навчання Одеського державного університету внутрішніх справ по переведенню у зв'язку зі службовою необхідністю з 7.11.2015р..
Відповідно до наказу університету за №211 о/с від 5.07.2019р. ОСОБА_1 закінчила Одеський державний університет внутрішніх справ та була відряджена для подальшого проходження служби до ГУ НП в Херсонській області.
В подальшому, з 8.07.2019р. наказом начальника ГУ НП в Херсонській області Марар Р.М. призначена на посаду слідчого відділення Голопристанського ВП Новокаховського ВП ГУ НП в Херсонській області.
У жовтні 2019р. ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції.
У листопаді 2019р. університетом направлено ОСОБА_1 лист за №Ю-313 про відшкодування коштів, витрачених на навчання Міністерством внутрішніх справ України через університет в розмірі 60 946,68грн..
Проте, відповідачкою так і не виконано вимоги вказаного листа, у зв'язку із чим позивач звернувся в суд із відповідним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність стягнення із відповідачки спірних витрат, з урахуванням підстав, за якими апелянта пов'язує їх протиправність, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.4 ст.74 ЗУ "Про Національну поліцію" визначено, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі пп.2,4 ч.1 ст.77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі пп.2,4 ч.1 ст.77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному КМУ.
Положеннями ч.5 ст.74 ЗУ "Про Національну поліцію" передбачено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженим постановою КМУ за №261 від 12.04.2017р., передбачений механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (надалі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (надалі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (надалі - витрати), у разі: дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (надалі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (надалі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
У відповідності до п.2 зазначеного Порядку, витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.
За правилами п.4,5,8 Порядку, витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання. Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 навчалася в Одеському державному університеті внутрішніх справ на підставі договору про підготовку фахівця від 1.09.2015р. укладеного між Одеським державним університетом внутрішніх справ в особі ректора полковника міліції Користіна ОСОБА_4 . (надалі - Виконавець), ГУ НП в Херсонській області (надалі - Замовник) і ОСОБА_5 (надалі - Особа).
Відповідно до пп.2.3.1 та 2.3.6 п.2.3 вказаного Договору - «Особа» зобов'язується виконати у повному обсязі навчальну програму відповідної фахової спрямованості та освітньо-кваліфікаційного рівня. У разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами передбаченими п.3 цього Договору відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком.
Згідно з п.3.3 Договору підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку, зокрема, є звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ і протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.
Аналізуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_1 понесених витрат на навчання.
Що стосується посилань апелянта на те, що позивачем пропущено строк звернення в суд із даним позовом, то судова колегія вважає такі посилання помилковими, оскільки позивач про звільнення ОСОБА_1 дізнався - 5.11.2019р. та звернувся в суд - 18.11.2019р., а тому позивач не пропустив місячний строк звернення до суду із позовом.
Що стосується посилань апелянта на те, що судом першої інстанції було прийнято дві взаємовиключних ухвал від 20.11.2019р. про відмову у відкритті провадження у справі, та від 27.12.2019р. про відкриття спрощеного провадження по справі, то судова колегія зазначає, що ухвалою від 20.11.2019р. судом першої інстанції було відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо визнання бездіяльності відповідача з відшкодування витрат за період навчання, а ухвалою від 27.12.2019р. судом відкрито спрощене провадження у даній справі в частині стягнення коштів з відповідачки за період навчання.
Отже, вказані ухвали суду першої інстанції від 20.11.2019р. та від 27.12.2019р. є абсолютно різними, є такими, що не суперечать одна одній.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий: Ю.М.Градовський
Судді: А.В.Крусян
О.В.Яковлєв