04 червня 2020 року м. Дніпросправа № 340/3264/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дурасової Ю.В.,
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім Дербі”
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 (головуючий суддя Казанчук Г.П., повний текст складено 13.03.2020)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Дербі» до Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області про визнання частково протиправним та нечинним рішення, -
Позивач, ТОВ “Торговий Дім Дербі”, звернувся до суду 18.12.2019 з позовною заявою, в якій просив:
- визнати частково протиправним та нечинним п.1.6 Рішення Сімнадцятої сесії Смолінської селищної ради восьмого скликання Маловисківського району Кіровоградської області від 26 червня 2018 року № 115 «Про встановлення на території Смолінської селищної ради податку та пільг на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік» в частині встановлення ставок податків для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості встановлених згідно з Додатком 1.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 р. позовну заяву залишено без розгляду.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що рішення відповідача своєчасно оприлюднене на веб-сайті органу місцевого самоврядування, оскільки власних друкованих засобів на території Смолінської селищної ради не має. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що коли йдеться про дію нормативно-правового акта, то строк, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, починається з дня опублікування акта, незважаючи на те, що особа, на яку поширює дію цей акт, фактично ознайомилася з ним значно пізніше. Це пояснюється тим, що особа мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про цей акт у день його опублікування, якщо таке опублікування було зроблено у встановленому порядку. Здійснено посилання на постанови Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №359/4119/17 та від 03.05.2018 року №826/6380/17.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду та прийняти постанову про направлення до суду першої інстанції для продовження розгляду. Посилається на те, що рішення відповідача є нормативно-правовим актом, яке встановлює ставки місцевих податків і є чинним до теперішнього часу, а тому на його оскарження розповсюджується вищенаведені правила ч. 3 ст. 264 КАС України. Також зазначає, що оскаржуване рішення є триваючим у часі і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, даним рішенням суб'єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватись неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності акту. Тому факт порушення прав, свобод чи інтересів у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту.
До суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції від 11.03.2020 про залишення позову без розгляду, в межах доводів апеляційної скарги, дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на день розгляду справи у підготовчому провадженні спірний нормативно-правовий акт вичерпав свою дію, оскільки з 01.01.2020 року діє інший нормативно-правовий акт - рішення Смолінської селищної ради №307 від 27.06.2019 року, яким встановлено розмір податку на 2020 рік. Тобто, розгляд справи, предметом якої є визначення нормативно-правового акту не чинним неможливо, оскільки спірний нормативно-правовий акт вже втратив свою чинність. Позивач звернувся до суду 18.12.2019 року, тобто після сплину 6-ти місячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, а також за 13 днів до закінчення дії строку нормативно-правового акту.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції ухвали про залишення даного позову без розгляду, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм процесуального законодавства, що регулюють дані правовідносини.
Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься, зокрема, і суд) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій суб'єкта владних повноважень чітко визначені Конституцією та законами України.
Оскільки предмет спору стосується нормативно-правового акту, то доцільним буде зазначити, що Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Позивач оскаржує пункт 1.6 Рішення Сімнадцятої сесії Смолінської селищної ради восьмого скликання Маловисківського району Кіровоградської області від 26 червня 2018 року № 115 «Про встановлення на території Смолінської селищної ради податку та пільг на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік», отже предмет спору стосується оскарження нормативно-правового акту, що регулюється ст. 264 КАС України.
В силу ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Натомість, суд першої інстанції, зазначаючи, що з 01.01.2020 року діє інший нормативно-правовий акт, а саме, рішення Смолінської селищної ради №307 від 27.06.2019 року, яким встановлено розмір податку на 2020 рік, не з'ясував наявність зазначеного рішення в матеріалах справи, однак дав цьому рішенню оцінку, зробив висновок, що спірний нормативно-правовий акт, який оскаржує позивач вичерпав свою дію і залишив без розгляду позов.
Водночас, підстави залишення позову без розгляду зазначені в ст. 240 КАС України.
При цьому, вказана стаття не містить таких підстав для залишення позову без розгляду як ті, які зазначені судом першої інстанції.
Суд першої інстанції зазначає, що станом на день розгляду справи у підготовчому провадженні вичерпав свою дію, тому розгляд справи, предметом якої є визнання нормативно-правового акту не чинним неможливо і як наслідок залишив позов без розгляду,
Однак, з такою позицією суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погодитися не може, оскільки процесуальний закон передбачає інший порядок застосування норм процесуального права в разі з'ясування, що предмет спору вичерпано.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що частинами 1 та 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Натомість, щодо строку оскарження нормативно-правового акта, то строк його оскарження вимірюється усім часом чинності цього нормативно-правового акта, тому строки звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися 6-ма місяцями.
Саме такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 13.03.2019 року справа №712/8985/17.
Частиною 3 статті 264 КАС України визначено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення позивачем 6-ти місячного строку звернення до суду.
Так, аналізуючи обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском ним строку звернення до адміністративного суду, необхідно з'ясувати, чи притаманні оскаржуваному рішенню ознаки нормативно-правового акту.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення відповідача, яке оскаржує позивач відповідає характеристиці нормативно правового акту, оскільки прийнято уповноваженим на це органом за встановленою процедурою; містить загальнообов'язкові правила поведінки, легітимізовані людьми; розрахований на невизначене коло осіб та багаторазове застосування.
Важливо зазначити, що дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб'єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту.
Факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер.
Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту.
Таким чином, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, необхідно брати до уваги багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акту; дійсність факту перебування суб'єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом; дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача); чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду; коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула.
За умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною другою ст. 122 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду по справі № 826/27282/15 від 13 березня 2020 року, по справі № 803/931/16 від 22 січня 2020 року.
При цьому Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року по справі № 1-7/99 роз'яснено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Аналогічного правового висновку дійшов П'ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 18.05.2020 у справі № 420/7625/19.
Позивач зазначає, що лише 29.07.2019 р. отримав запитувані копії рішення, які надані відповідачем на лист позивача від 27.06.2019 р. за вих.8 з проханням надати додаток до Рішення, яким встановлені ставки податків, і, тобто вважає, що відлік строку звернення розпочато з дати отримання рішення (а.с.41- 46).
При цьому вказує на те, що доказів того, що оскаржуване рішення втратило чинність суду першої інстанції не було надано.
Враховуючи наявність обґрунтованих сумнівів у позивача щодо порушення його прав оскаржуваним рішенням та те, що з повним змістом оскаржуваних рішень, позивач ознайомився лише 29.07.2019, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ТОВ «Торгови Дім Дербі» звернувся до суду з цим позовом 18.12.2019 в межах дії оскаржуваного рішення, а тому не пропустив строк звернення до суду з даною позовною заявою.
Водночас, відсутність спору на час розгляду справи у зв'язку з закінченням дії нормативно-правового акту - не є підставою для залишення позову без розгляду.
Вищевикладені обставини дають підстави для висновку скасувати Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 та направити справу до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 317, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім Дербі” - задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 - скасувати.
Справу направити до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню згідно з ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови складено 15.06.2020.
Головуючий суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова