23 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/7862/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
секретарі судового засіданні Сколишеві О.О.,
представника відповідача Савенко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року в адміністративній справі №160/7862/19 (головуючий суддя І-ї інстанції Озерянська С.І., повний текст рішення складено 20.01.2020 року) за позовом ОСОБА_1 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (третя особа - ОСОБА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач 14.08.2019 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (третя особа - ОСОБА_2 ), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Мазур А.С. від 12.08.2019 року у виконавчому провадженні 58654717 про накладення штрафу в розмірі 3400 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова про відкриття виконавчого провадження не була доведена до її відома. Державним виконавцем порушено строки повідомлення боржника про виконавчі дії, передбачені абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження». Рішення суду виконує добровільно в порядку, визначеному рішенням, побаченням батька із сином не перешкоджає, однак ОСОБА_2 не виявляє бажання бачитись із дитиною, а суд не зобов'язував її здійснювати транспортування дитини за певною адресою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що 18.03.2019 року на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову №58654717 про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам виконавчого провадження на адреси, вказані у виконавчому документі, рекомендованим листом із повідомленням про вручення. 12.08.2019 року державним виконавцем повторно накладено штраф у розмірі 3400,00 грн. на користь держави. Причина накладення штрафу є акт державного виконавця від 10.08.2019 року, якому суд першої інстанції не надав належної оцінки та яким зафіксовано повторний факт невиконання боржником рішення суду.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.
Позивач, представник позивача та третя особа в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року у справі №175/5360/13-ц, зокрема, зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням визначено ОСОБА_2 способи участі у вихованні малолітнього сина, місце та час їхнього спілкування. Зобов'язано ОСОБА_1 погоджувати з ОСОБА_2 усі питання медичного обслуговування дитини, а також усі питання освіти. Зобов'язано ОСОБА_1 за тиждень повідомляти ОСОБА_2 про додаткові можливості або перешкоди у спілкуванні з сином. Під час відсутності ОСОБА_1 за місцем постійного проживання, батько дитини має пріоритетне право на спілкування з сином, включаючи перебування у нього у нічний час за місцем його проживання, до повернення матері. Заборонено ОСОБА_3 виїзд за межі України та в'їзд на окуповану територію АР Крим без нотаріально посвідченої згоди батька ОСОБА_2 ..
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року з урахуванням додаткової постанови цього суду від 13.06.2018 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року у справі №175/5360/13-ц в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про заборону ОСОБА_1 виїздити з сином ОСОБА_4 за межі України та в'їзд на окуповану територію АР Крим без його нотаріально посвідченої згоди скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
02.07.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області на підставі постанови апеляційного суду від 01.06.2018 року видано виконавчий лист у справі №175/5360/13-ц (а.с.18-1 т.1).
Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2018 року у справі №175/5360/13-ц відкрито касаційне провадження на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року у справі та зупинено дію вказаних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду від 05.12.2018 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції та постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року у справі №175/5360/13-ц залишено без змін (а.с.73-90 т.2).
18.03.2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. за місцем проживання стягувача відкрито виконавче провадження №58654717 на підставі виконавчого листа, виданого 02.07.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області у справі №175/5360/13-ц (а.с.25-26 т.1).
Зазначена постанова направлена державним виконавцем рекомендованим поштовим відправленням боржнику на адресу, що вказана у виконавчому листі: вул.Семафорна, 38/78, м.Дніпро, 49124.
23.03.2019 року постановою державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. на ОСОБА_1 на підставі статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф в розмірі 1700,00 грн. на користь держави у зв'язку з невиконанням без поважних причин рішення суду (а.с.149-150 т.1).
У виконавчому провадженні №58654717 на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області прийнято ряд постанов про накладення штрафу на боржника - ОСОБА_1 за повторне невиконання рішення суду.
Також 12.08.2019 року на підставі акта державного виконавця від 10.08.2019 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу на боржника - - ОСОБА_1 за повторне невиконання рішення суду в розмірі 3400 грн. (а.с.29 т.1).
Не погодившись із постановою про накладення штрафу від 12.08.2019 року, позивач оскаржила її до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що скасування в судовому порядку постанови державного виконавця від 23.03.2019 року про накладення на позивача штрафу за невиконання судового рішення вказує на відсутність повторності щодо невиконання боржником судового рішення у виконавчому провадженні №58654717.
При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом частин 1-3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Згідно частини 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до частини 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
У даному випадку спірним є питання правомірності накладення на боржника штрафу за повторне невиконання рішення без поважних причин.
Позивачем в судовому порядку було оскаржено постанову державного виконавця від 23.03.2019 року про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин, яка була первинною.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 року у справі №160/3463/19, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду 17.12.2019 року, визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області Мазур А.С. від 23.03.2019 року про накладення на ОСОБА_5 штрафу в сумі 1700,00 грн. (а.с.15-18, 100-106 т.2).
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, скасування в судовому порядку постанови державного виконавця від 23.03.2019 року про накладення на позивача штрафу за невиконання судового рішення вказує на відсутність повторності щодо невиконання боржником судового рішення у виконавчому провадженні №58654717.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття постанови від 12.08.2019 року у виконавчому провадженні 58654717 про накладення штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 3400 грн. за повторне невиконання рішення суду.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 271, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року в адміністративній справі №160/7862/19 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року в адміністративній справі №160/7862/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 червня 2020 року.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак