23 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1444/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року (головуючий суддя у І інстанції - Садовий І.В., повний текст рішення складено 13.04.2020 року) в адміністративній справі №280/1444/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 57 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №4 від 15.01.2020 року та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 57 протоколу №4 від 15.01.2020 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності III групи, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності, без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Вказує на те, що 01.07.2019 під час первинного огляду позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №256123 від 01.07.2019, а тому саме 01.07.2019 є датою набуття права на отримання такої допомоги. Також зазначає, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулись, не здійснюється. Однак у випадку позивача, не збільшено відсотку втрати працездатності, а первинно встановлено ІІІ групу інвалідності. Тому вважає, що відмова відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності з підстав сплину дворічного терміну після встановлення 15% ступеня втрати професійної працездатності є протиправною.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що мали значення для вирішення справи, порушення норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 1970 року народження, з 22.04.2015 р. проходив військову службу у збройних Силах України та в період з 17.06.2015р. по 12.07.2015р., з 23.07.2015р. по 09.09.2015р., з 27.10.2015р. по 03.05.2016р. приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі (районах) проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_1 від 25.10.1988р. (а.с.7-8а).
10.10.2016 року, під час первинного огляду МСЕК, ОСОБА_1 без встановлення групи інвалідності встановлено 15% ступеня втрати професійної працездатності, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, яка сталася 12.01.2016 р., що не заперечується позивачем.
При цьому, внаслідок встановлення МСЕК 15% втрати працездатності позивачу, відповідачем виплачена одноразова грошова допомога у сумі 15225 грн., що не оспорюється сторонами та підтверджується як позивачем, так і відповідачем із аналізу наданих документів.
01.07.2019 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №256123 від 01.07.2019 (а.с.12).
У грудні 2019 року позивач звернувся до Запорізького військового комісаріату із заявою про направлення до Міністерства оборони України його документів з метою виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності.
Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 15.01.2020р. було прийнято рішення, оформлене протоколом №4, згідно п.57 якого позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення ІІІ групи інвалідності пройшов термін понад два роки, що підтверджується витягом із відповідного протоколу від 15.01.2020р. №4 (а.с.14-15).
Не погодившись з рішенням відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування окремих пунктів рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з 10.10.2016р. (дата первинного встановлення позивачеві 15% втрати працездатності органом МСЕК) до 01.07.2019р. (дата встановлення позивачеві ІІІ групи інвалідності згідно довідки МСЕК) сплинуло 2 роки 2 місяці 10 день, тобто сплинув дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності, а тому позивач не відноситься до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, виходячи з вимог ст.16-3 Закону №2011, яка діяла як до 01.01.2017р., так і була діючою на 01.07.2019р.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з п. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пп. 6 п. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Розмір одноразової грошової допомоги визначає стаття 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до п. б) ч. 1 якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи.
Пункт другий статті 16-2 Закону №2011-ХІІ передбачає, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
За правилами пункту четвертого статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
В подальшому, з 01.01.2017 року, законодавцем доповнено п. 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ абзацом 2 та встановлено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).
Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №335 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», пункт 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 доповнено абзацом такого змісту: «У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється».
З огляду на зазначені норми права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності може бути реалізоване за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. В разі, якщо вищу групу інвалідності або втрату працездатності особі було встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Як вже зазначалось, позивачу первинно було встановлено 15% втрати працездатності 10.10.2016 року та виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку з частковою втратою працездатності у розмірі 15225 грн., а ІІІ групу інвалідності позивачу було встановлено при повторному огляді 01.07.2019 року, тобто після спливу 2 років з моменту первинної втрати працездатності, що свідчить про відсутність у позивача права на отримання виплат різниці одноразової грошової допомоги.
Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що в силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності 1 січня 2017 року може бути застосована до спірних правовідносини, оскільки право на отримання різниці одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності виникає у особи з моменту встановлення інвалідності вищої групи чи більшої втрати працездатності, а не з моменту первинного встановлення втрати працездатності. Відтак, оскільки ІІІ (вищу від первинної втрати працездатності) групу інвалідності позивачу було встановлено 01.07.2019 року, тобто на час дії п. 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ в редакції з 01.01.2017 року, у відповідача були відсутні підстави не застосовувати чинну норму п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ та призначати позивачу виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи після спливу 2 років з моменту первинного встановлення інвалідності ІІІ групи.
Посилання позивача на висновки касаційного суду, викладені в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 295/3091/17, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим з огляду на наступне.
Верховний Суд в рішенні від 20.03.2018 року у справі № 295/3091/17 вирішуючи спір між сторонами фактично виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги не обмежене у часі, оскільки виникає з моменту встановлення відповідної групи інвалідності або втрати працездатності. Між тим, фактично Верховним Судом не надано оцінки праву особи на отримання саме різниці між сумами грошової допомоги, з урахуванням вже виплачених сум, при встановленні інвалідності більшої групи в контексті не дотримання дворічного терміну з моменту первинного встановлення інвалідності, визначеного ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ та п. 8 Порядку №975.
Отже, підстави для визнання протиправним та скасування пункт 27 рішення про відмову позивачу в призначенні грошової допомоги як інваліду ІІІ групи з 01.07.2019р., оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2020р. №4 (основної вимоги), відтак, відсутні й підстави для задоволення похідних вимог про зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019 року.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду тому, підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, відсутні.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року в адміністративній справі №280/1444/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова в повному обсязі складена 23.06.2020 року.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай