15 червня 2020 року м. Дніпросправа № 405/8741/19(2-а/405/229/19)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу Інспектора роти №3 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Сиротюка Юрія Петровича
на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 березня 2020 року
у справі № 405/8741/19(2-а/405/229/19)
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти №3 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Сиротюка Юрія Петровича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
09 грудня 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти №3 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Сиротюка Юрія Петровича, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 05.12.2019 року серії ЕАК №1828456 року про накладення на адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн. (далі - постанова №1828456).
Позов обґрунтовано протиправністю оскарженої постанови.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 березня 2020 року у справі № 405/8741/19(2-а/405/229/19) адміністративний позов частково. Скасовано постанову №1828456, у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду у частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначив, що приймаючи оскаржену постанову діяв у спосіб, передбачений законодавством України з огляду на допущення позивачем порушень п. 8.4 (ґ) Правил дорожнього руху. Відповідач не заперечує щодо відсутності відео фіксації вчинення позивачем правопорушення, проте посилається на його пояснення, відібрані у ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідно до яких, останній фактично визнав вину у інкримінованому вчинку.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та із матеріалів справи слідує, що оскарженою постановою №1828456, прийнятою відповідачем, позивача притягнуто до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, шляхом накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень (двісті п'ятдесят п'ять гривень) за порушення п. 8.4 (г) Правил дорожнього руху.
Склад адміністративного правопорушення полягав у тому, що 05 грудня 2019 року о 21 год. 16 хв. позивач керуючи транспортним засобом Шкода Октавія, номерний знак НОМЕР_1 , в смт. Летичів на перехресті вул. Савіцького з вул. Чорновола не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугам», а саме зі смуги руху що дозволяє рух ліворуч, здійснив рух прямо.
Заперечуючи вину у порушенні правил дорожнього руху та вважаючи постанову №1828456 протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив із відсутності у діях позивача складу правопорушення, санкція за яке передбачена частиною 1 статті 152-1 КУпАП.
З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного адміністративного суду та з цього приводу зазначає про таке.
Так, приписами статті 9 і 10 КУпАП визначено, що під адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. ст. 1,13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Нормами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені статтею 122 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За положеннями статей 249, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи;відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;прийняте у справі рішення.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до підпункту «ґ» п.8.4 Правил дорожнього руху, однією із груп дорожніх знаків є інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Як слідує із оскарженої постанови, позивачем під час керування Шкода Октавія, номерний знак НОМЕР_1 , в смт. Летичів на перехресті вул. Савіцького з вул. Чорновола не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугам», а саме зі смуги руху що дозволяє рух ліворуч, здійснив рух прямо, чим на думку відповідача порушив вимоги підпункту «ґ» п.8.4 Правил дорожнього руху, за що до нього застосовано адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень (двісті п'ятдесят п'ять гривень).
Суд відмічає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік яких визначений ст.251 КУпАП.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
При цьому, частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Між тим, жодних доказів фіксації факту незабезпечення позивачем безпеки дорожнього руху, що б підтверджували обставини вчинення ним інкримінованого діяння, відповідачем суду надано не було.
Колегія суддів враховує, що приписи КУпАП дійсно, у деяких випадках передбачають процедуру скороченого провадження при притягненні винної особи до адміністративної відповідальності, проте сам лише факт складання постанови про накладення штрафу не свідчить про допущення позивачем порушень ПДР.
Посилання відповідача на пояснення позивача, зафіксовані не відеофайлі таких обставин не встановлює за відсутності доказів фіксації інкримінованого вчинку та/або пояснень свідків.
Отже, відповідачем не виконано обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого рішення (постанови).
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України правопорушник не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскарженої постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП за відсутності належних доказів вчинення позивачем інкриміновано діяння.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Інспектора роти №3 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Сиротюка Юрія Петровича - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 березня 2020 року у справі № 405/8741/19(2-а/405/229/19) - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України..
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко