ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
25 червня 2020 року справа №320/2328/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича (далі по тексту - відповідач, приватний виконавець Телявський А.М.)
третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі по тексту - третя особа, ТОВ «Вердикт Капітал»)
про1) визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 12 лютого 2019 року про арешт майна у виконавчому провадженні №58355932; 2) визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 12 лютого 2019 року про арешт коштів у виконавчому провадженні №58355932; 3) визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 15 лютого 2019 року про опис та арешт майна у виконавчому провадженні №58355932; 4) визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 15 лютого 2019 року про опис та арешт майна у виконавчому провадженні №58355932
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду оскільки вважає протиправними оскаржувані постанови відповідача. У своїх доводах позивач посилається на такі факти, як відсутність в оскаржуваній постанові про арешт майна чіткого переліку майна, на яке накладено арешт, майна, на яке стягнення не може бути звернене за виконавчими документами або може бути звернене лише в передбачених законодавством випадках, не перелічено в акті опису інше майно, у тому числі те, що знаходиться у спільній власності боржника з іншими особами. Крім того, позивач зазначає, що приватним виконавцем накладено арешт на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання (пенсія, заробітна плата). Серед іншого, позивач також вважає, що відповідачем було порушено процедуру вилучення арештованого майна, зокрема не дотримано строків передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року адміністративну справу №320/2328/19 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва з тих підстав, що дано справа територіально не підсудна Київському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №320/2328/19, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Відповідач надав до суду матеріали виконавчого провадження та відзив на адміністративний позов, у якому зазначив про правомірність прийняття оскаржуваних постанов.
Крім того, третьою особою також подано відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою приватного виконавця Телявського А.М. про відкриття виконавчого провадження від 12 лютого 2019 року №58355932 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №202 від 05 лютого 2019 року, виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С., про стягнення з позивача на користь третьої особи заборгованості у розмірі 515 876,37 грн. по кредитному договору №23-512/08-А від 21 липня 2008 року, укладеного між ним та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «Вердикт Капітал».
Постановою про арешт майна боржника від 12 лютого 2019 року відповідачем накладено арешт на все майно позивача.
Постановою про арешт коштів боржника від 12 лютого 2019 року відповідачем накладено арешт на грошові кошти, що мітяться на перелічених рахунках.
Відповідно до постанови про опис та арешт майна (коштів) від 15 лютого 2019 року відповідачем описано та накладено арешт на майно, а саме - транспортний засіб Ssang Yong Rodius, д.н.з НОМЕР_1 , 2008 року випуску.
Відповідно до постанови про опис та арешт майна від 15 лютого 2019 року відповідачем описано та накладено арешт на майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 .
Надаючи оцінку обставинам справи суд виходить із наступного.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
На підставі пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За приписами статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З метою ефективної реалізації покладених на виконавця завдань щодо здійснення заходів примусового виконання рішень закон наділяє його широкими повноваженнями (правами), зокрема, правом накладати арешт на майно боржника.
Порядок арешту і вилучення майна (коштів) боржника регламентований статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.
У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються:
1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;
2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;
3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов'язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.
Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п'ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.
Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання банкам України відповідно до умов договорів, укладених з органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.
Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.
У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
Отже, з метою забезпечення реального виконання рішення виконавець може винести постанову про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. За своїми правовими наслідками постанова про арешт майна боржника та постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника є різними, оскільки в першому випадку не відбувається обмеження права користування майном шляхом його опечатування або вилучення. Крім того, аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що постанова про арешт нерухомого та рухомого майна, яке підлягає державній реєстрації, виконавець може накласти і без здійснення опису цього майна.
Наведене спростовує доводи позивача про те, що при винесенні постанови про арешт майна боржника від 12 лютого 2019 року у виконавчому провадженні №58355932 відповідач всупереч положенням Закону України «Про виконавче провадження» не навів чіткого переліку майна, на яке накладено арешт, а отже підстави для скасування такої постанови відсутні.
Варто також зазначити, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення арешту як на кошти так і на майно, яке перебуває у власності та на рахунках боржника відповідно. При чому заборони здійснювати накладення арешту одночасно на грошові кошти та на інше майно боржника з метою забезпечення примусового виконання рішення чинне законодавство не містить.
Згідно положень частини п'ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Позивачем не надано, а судом не виявлено доказів того, що позивач вживав заходів з визначення видів майна та предметів, які необхідно реалізувати в першу чергу.
Також позивачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б свідчили про порушення відповідачем норм діючого законодавства стосовно арешту коштів, на які законодавством заборонено накладати арешт.
Натомість, як вбачається із постанови про арешт коштів позивача від 12 лютого 2019 року вона містить пряму заборону щодо накладення арешту на рахунки, на які законом заборонено накладати такий арешт.
Так, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові.
Частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 181 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Враховуючи зазначене, відповідач в межах наданих йому повноважень правомірно наклав арешт на кошти боржника оскаржуваною постановою.
Щодо посилань позивача про недотримання відповідачем строків вилучення арештованого майна суд зазначає наступне.
Так, у відповідності до частини сьомої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п'ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», майно на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу.
Як встановлено судом, приватним виконавцем у виконавчому провадженні №58355932 з примусового виконання виконавчого напису №202 від 05 лютого 2019 року, виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С., про стягнення з позивача на користь третьої особи заборгованості, накладено арешт на майно - транспортний засіб марки Ssang Yong Rodius, рік випуску - 2008, № кузова НОМЕР_2 , колір - чорний, д.н.з. НОМЕР_1 , та передано таке майно на відповідальне зберігання ОСОБА_2 відповідно до постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15 лютого 2019 року.
Постановою про передачу майна на зберігання іншому зберігачу від 18 лютого 2019 року відповідальним зберігачем транспортного засобу марки Ssang Yong Rodius, рік випуску - 2008, № кузова НОМЕР_2 , колір - чорний, д.н.з НОМЕР_1 призначено представника ДП «СЕТАМ».
За загальним правилом, описане та арештоване майно передається на зберігання боржникові. При цьому, у постанові про опис та арешт майна боржника вказуються: прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження.
Варто відзначити, що законодавством не передбачено процедури обрання зберігача. Передача майна на відповідальне зберігання не боржнику не суперечить приписам Закону України «Про виконавче провадження» та не порушує прав та законних інтересів позивача.
Як вбачається із копій матеріалів виконавчого провадження, ОСОБА_2 є довіреною особою (представником) стягувача згідно довіреності від 14 серпня 2018 року №10, виданої генеральним директором третьої особи.
Заявка на реалізацію арештованого майна - транспортного засобу марки Ssang Yong Rodius, рік випуску - 2008, № кузова НОМЕР_2 , колір - чорний, д.н.з. НОМЕР_1 сформована відповідачем 15 березня 2019 року.
За наведених обставин суд доходить висновку, що оскаржувана постанова від 15 лютого 2019 року про опис та арешт майна - транспортного засобу марки Ssang Yong Rodius, рік випуску - 2008, № кузова НОМЕР_2 , колір - чорний, д.н.з НОМЕР_1 та передача такого майна на відповідальне зберігання відповідає приписам Закону України «Про виконавче провадження», тоді як під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження посилання позивача на порушення вимог частини сьомої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» в частині арештованого майна для реалізації раніше ніж через п'ять робочих днів з моменту арешту, оскільки передача такого майна на реалізацію мала місце лише 15 березня 2019 року.
Як на підставу для скасування оскаржуваної постанови від 15 лютого 2019 року, відповідно до якої описано та накладено арешт на майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , позивач посилається на те, що ним не було отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження у зв'язку із чим, на думку позивача, приватний виконавець не мав права здійснювати жодних виконавчих дій.
Так, відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог наведених нормативних положень наступного дня після відкриття виконавчого провадження постанова про відкриття виконавчого провадження №5855932 була направлена на адресу боржника рекомендованим поштовим відправленням.
Через кілька днів приватним виконавцем було виявлено, що вказана постанова помилково направлена за адресою АДРЕСА_2 , тоді як адресою боржника (позивача) є АДРЕСА_1 . Одразу після виявлення даної помилки 16 лютого 2019 року постанову про відкриття виконавчого провадження №5855932 було направлено за правильною адресою, про що свідчить фіскальний звітний чек №0223210657788.
Дані порушення не дають підстав для визнання незаконною оскаржуваної постанови від 15 лютого 2019 року, відповідно до якої описано та накладено штраф на майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , оскільки при здійсненні опису та арешту вказаного майна відповідач діяв згідно вимог законодавства.
В той же час норми чинного законодавства не ставлять у залежність початок виконавчих дій із отриманням боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та не містять вимоги до приватного виконавця здійснювати перевірку отримання боржником кореспонденції.
Суд також не бере до уваги доводи позивача про безпідставність повторного стягнення з нього заборгованості з огляду на наявність рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року, яким частково задоволено вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та стягнуто з позивача заборгованість за кредитним договором №23-512/08-А від 21 липня 2008 року. Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не було надано жодних доказів виконання ним вимог кредитора у як у примусовому порядку так і добровільному, що могло би, у свою чергу, обумовлювати безпідставність примусового виконання, накладення арешту, опис майна та вчинення інших виконавчих дій у виконавчому провадженні №5855932.
Таким чином, під час розгляду справи не знайшли підтвердження протиправність дій відповідача та прийнятих ним постанов.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,; реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 );
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович (02094, м.Київ, вул. Поправки Юрія, 6 оф. 26; реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 );
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б; ідентифікаційний код 36799749).
Суддя В.А. Кузьменко