27 квітня 2020 року 17:37Справа № 280/6133/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О., представників
позивача Пругла М.С.
відповідача Прокоф'єва С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Запорізької митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
11.12.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 27.11.2019 №UA112080/2019/000130/2;
зобов'язати відповідача в установленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у сумі 53 150,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.11.2019 позивачем у республіці Німеччина придбано автомобіль марки LEXUS, модель НОМЕР_1 , 2017 р.в., який знаходився у використанні, мав пошкодження та не містив у своєму складі передавачів або передавачів та приймачів. Вказує, що позивачем для підтвердження вартості купленого автомобіля отримано витяг з системи оцінки транспортних засобів SCHWACKENET станом на 05.11.2019, відповідно до даних якого вартість придбаного ним автомобіля становить 29 600 EUR (євро). Пояснює, що 19.11.2019 до Запорізької митниці ДФС представником позивача подано митну декларацію щодо розмитнення придбаного автомобіля разом із підтверджуючими документами, зокрема, витяг з системи оцінки транспортних засобів SCHWACKENET, який на момент подання (19.11.2019) є чинним і підлягав застосуванню для визначення митної вартості автомобіля. Саме з огляду на зазначену вище помилку відповідача у розрахунку строку чинності витягу з системи оцінки відповідач, керуючись ст. 59 та 60 Митного кодексу України, протиправно застосував резервний метод визначення митної вартості, з використанням маніпуляцій з ціною, що, на думку позивача, полягає у наступному: коригування митної вартості товару до суми 36 700 EUR відповідач обґрунтовує у відповідному рішенні тим, що «наявна у митниці інформація щодо вартості транспортного засобу розрахунку 36 700 євро/шт.», не беручи до уваги той факт, що ресурс www.autoscout24 . com.ua є виключно українським інтернет-магазином, а не довідковим ресурсом, а отже має опосередковане відношення до європейських продажів автомобілів; у більшості аналогічних судових справ за участю відповідача по коригуванню митної вартості автомобілів відповідач використовує виключно дані інформаційної системи SCHWACKENET як спеціалізований інтернет-ресурс для визначення реальної ціни європейських автомобілів. З огляду на вказані обставини, стверджує, що вбачається зловживання правами у формі використання подвійних стандартів до учасників митного процесу, а саме: відмовлено у використанні дійсного витягу з системи оцінки транспортних засобів SCHWACKENET, наданого позивачем; у разі сумніву у достовірності наданого позивачем витягу, відповідачем не здійснено повторний запит до системи SCHWACKENET, яку відповідач використовує у переважній більшості випадків розмитнення автомобілів; відповідач з невідомих причин використав сумнівне джерело інформації, яке значно (на 24 відсотки) збільшило вартість товару позивача. Ураховуючи викладене, вважає, що приймаючи протиправне рішення про коригування митної вартості товарів від 27.11.2019 № UА112080/2019/000130/2, а також відмовляючи у прийнятті митної декларації (картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2019/00769), відповідачем порушено майнові права та інтереси позивача шляхом відмови у застосуванні чинного документа щодо вартості автомобіля, а також протиправного завищення ціни товару.
Ухвалою суду від 16.12.2019 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.
Ухвалою судe від 21.01.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 13.02.2020.
Відповідач позов не визнав, 07.02.2020 на адресу суду надав відзив (вх. №6102), у якому вказує, що при виконанні митних формальностей за МД від 19.11.2019 №/2019/032100 спрацювали форми контролю системи управління ризиками. Зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надано лише рахунок від 11.11.2019 № 2019/11-434, інші документи (в тому числі і копія митної декларації країни відправлення від 11.11.2019 № 19DE955117265432Е7), надіслані декларантом разом з МД, не містять інформацію щодо вартості товару. При перевірці правильності визначення митної вартості товару, у митного органу виникли сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару, надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за товар, у зв'язку із чим декларанту повідомлено про те, що протягом 10 календарних днів для підтвердження заявленої митної вартості декларант може надати за наявності додаткові документи. Наголошує, що під час перевірки додатково наданого документу (витяг з системи оцінки транспортних засобів SCHWACKENET від 05.11.2019 №232631/31661604) встановлено, що витяг з системи оцінки транспортних засобів SCHWACKENET на момент подання (19.11.2019) до митної декларації є не чинним, оскільки він дійсний протягом 14 днів (дата витягу 05.11.2019). Таким чином, на думку відповідача, декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовлявся від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість, у зв'язку із чим відповідачем здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням цінової інформації, наявної в митному органі та прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу у відповідності до вимог ст. 64 Митного кодексу України та оформлена картка відмови у митному оформлені. При цьому, використана наявна в митниці інформація щодо вартості транспортного засобу у розрахунку 36700 євро/шт. (https://www.autoscout24.com.ua/lst/lexus/rx). Звертає увагу суду, що позивач не звертався до Запорізької митниці ДФС із заявою про повернення помилково/або надміру сплачених митних платежів, а тому вимога позивача про зобов'язання митниці прийняти та направити до Державного казначейства України висновок про повернення суми надмірно сплачених митних платежів є необґрунтованою, передчасною та такою, що також не підлягає задоволенню. Враховуючи вищевикладене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Протокольною ухвалою суду від 13.02.2020 підготовче засідання відкладене на 17.03.2020.
Представником позивача направлено до суду відповідь на відзив (вх. №8287 від 21.02.2020), у якій додатково зауважено, що позивачем через довірену особу відповідачу для оформлення митних документів та розмитнення автомобіля надано рахунок, який вважається лише підтверджувальним документом, та витяг з системи оцінки транспортних засобів SCHWACKENET, який є офіційним документом, що підтверджує ціну товару, відповідно до якого вартість товару є чітко визначеною та офіційно зафіксованою у документі, та який повністю відповідає п. 8 ч. З ст. 53 Митного кодексу України. В той же час, у відповідача «виникли сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару», однак замість того, щоб отримати аналогічний та актуальний витяг з використовуваного органами митниці каталогу SCHWACKENET, ними надано роздруковану інтернет-сторінку сайту autoscout24.ru, який є лише мережевим ринковим майданчиком і жодного відношення до спеціалізованих експертних організацій не має (документу про це Відповідачем надано не було), а тому і інформація з нього отримана не є належним та об'єктивним доказом, оскільки кожен бажаючий може створити на ньому пропозицію за власною суб'єктивною оцінкою, чим спаплюжить загальну картину продажу товару на усьому майданчику взагалі. Вказує, що позивачем надано відповідачу витяг з системи оцінки транспортних засобів SCHWACKENET, який є об'єктивним та Фактичним документом з некомерційного (неринкового) довідкового ресурсу. З огляду на поданий позивачем чинний та об'єктивний документ (витяг з системи SCHWACKENET), що визначає вартість задекларованого та розмитненого автомобіля усі дії відповідача щодо проведення власного визначення на підставі виокремленої ринкової інформації з системи Internet є передчасними та недопустимими доказами його позиції.
24.02.2020 представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив (вх. №8520), за змістом яких звертає увагу, що як і під час митного оформлення імпортованого товару, так і у наданій відповіді на відзив від 14.02.2020, позивач не надав пояснень, міркувань та аргументів, щодо встановленого митницею під час перевірки правильності визначення митної вартості товару, які були викладені у відзиві на позовну заяву, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 163 КАС України. Наголошує, що зазначена в відзиві на позовну заяву практика адміністративних судів містить позицію судів про необхідність надавання митному органу під час митного оформлення товару банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а у випадку їх ненадання, про підстави для твердження про неповноту поданих на підтвердження митної вартості документів, а відтак і для коригування заявленої митної вартості. Відтак, вказане позивачем у відповіді на відзив є необґрунтованим, без врахування висновків, зроблених судами різних інстанцій під час розгляду справ, щодо визначення митної вартості товарів. Враховуючи фактичні обставини справи, викладені у відзиві на позовну заяву, на думку відповідача, прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UА 112000/2019/000020/1 від 09.04.2019 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству. Щодо повернення надміру сплачених митних платежів зауважує, що право вимоги щодо повернення надмірно сплачених митних платежів виникає лише після скасування рішення про коригування митної вартості товарів, через яке така переплата сталася.
Ухвалою суду від 17.03.2020 вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначити судовий розгляд справи по суті на 14.04.2020.
У зв'язку із перебуванням судді Бойченко Ю.П. у відпустці, судове засідання перенесено на 27.04.2020.
Під час судового розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також, в судовому засіданні 27.04.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
08 листопада 2019 року ОСОБА_1 через довірену особу ОСОБА_2 , у республіці Німеччина придбано автомобіль марки LEXUS, модель НОМЕР_1 , 2017 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
19 листопада 2019 року позивачем через брокера ПП «Леон-броксервіс» складена декларація № ІМ 40 ДЕ 112080/2019/032100, на товар «Автомобіль легковий марки Lexus модель RX450 Н - 1шт. Ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , що був у використанні, для перевезення людей по дорогах загального користування з бензиновим двигуном внутрішнього згоряння (гібрид) з робочим об'ємом циліндрів двигуна 3456 куб. см, календарний рік виготовлення 2017р., модельний рік виготовлення 2017р. Дата першої реєстрації - 31/03/2017. Автомобіль має пошкодження згідно з актом митного огляду. Не містить у своєму складі передавачів або передавачів та приймачів. Виробник TOYOTA MOTOR EUROPE NV/SA. Країна виробництва JP. Торговельна марка LEXUS.», відповідно до рядка 22 якої визначена валюта та загальна ціна за рахунком, яка склала 29 600 Євро (еквівалент 792 133,61 грн. - рядок 12), проте позивачу відмовлено у митному оформлені у зв'язку з корегуванням відповідачем вартості автомобіля, яка була визначена у розмірі 5 400 Євро.
До митного оформлення декларантом надіслано документи, зазначені в гр. 44 МД від 19.11.2019 №/2019/032100. а саме: 1. Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.11.2019 № UA20903/2019/97689; 2. Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 та №від 08.11.2019; 3. Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.008.121981-19 від 18.11.2019; 4. Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 19.11.2019; 5. Довіреність №НОВ974764 від 12.11.2019; 6. Копія митної декларації країни відправлення від 11.11.2019 № 19DE955117265432Е7; 7. Рахунок від 11.11.2019 №2019/11-434; 8. Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_8 від 11.05.2012 (на ім'я - ОСОБА_2 ); 9. Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України № НОМЕР_5 від 30.03.2020 (на ім'я - ОСОБА_1 ) та № НОМЕР_6 від 29.02.2008 (на ім'я - ОСОБА_2 ).
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, у митного органу виникли сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару, надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме:
1. Відповідно до ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Зазначені документи до митного оформлення надано не було.
2. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.
Відповідачем запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості ТЗ, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Крім того, зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини шостої статті 53 Митного кодексу України.
На повідомлення митниці декларантом 27 листопада 2019 року додатково надано витяг з системи оцінки транспортних засобів SCHWACKENET від 05.11.2019 №232631/31661604 станом на 05.11.2019 , відповідно до даних якого вартість аналогічно придбаного автомобіля становить 29 600 EUR (євро). Зазначено, що інші документи протягом 10 календарних днів надати немає можливості.
Проте, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 27.11.2019 №UA112080/2019/000130/2, відповідно до якого митна вартість визначена за резервним методом згідно з наявної в митниці інформації щодо вартості транспортного засобу у розрахунку 36700 євро/шт. (https://www.autoscout24.com.ua/lst/lexus/rx).
У оформленні МД №/2019/032100 від 19.11.2019 відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2019/00769 від 27.11.2019. У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано прийняте митницею рішення про коригування митної вартості
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування, а також зобов'язання відповідача прийняти висновок про повернення суми надмірно сплачених митних платежів.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина 1 статті 368 Митного кодексу України).
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч. 2 даної статті. Проте, наявність розбіжностей є суб'єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.
В даному випадку суд дійшов висновку, що митний орган мав право для затребування від декларанта додаткових документів, оскільки декларантом до митної декларації не було надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України), а у митного органу наявна інформація про вищу митну вартість імпортованого товару.
За правилами частини 3 статті 368 Митного кодексу України, особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
Скориставшись вказаним правом, позивач додатково подав митному органу витяг з системи оцінки транспортних засобів SCHWACKENET від 05.11.2019 №232631/31661604.
Водночас, в оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації з інформаційного ресурсу www.autoscout24.com.ua - 36 700,00 EUR/шт.
Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 Митного кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
В силу вимог частин 1 та 2 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Підчас таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини 3-4 статті 57 Митного кодексу України).
Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.
Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Даний правовий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 02.04.2019 у справі № 809/784/16.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні про коригування митної вартості товару зазначено, що митну вартість скориговано відповідно до інформаційного ресурсу www.autoscout24.com.ua.
Суд критично ставиться до інформації з даного ресурсу, враховуючи, що відповідач не обґрунтував правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту www.autoscout24.com.ua.
Зокрема, за змістом пункту 5 "Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків" Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689, на який посилається представник відповідача, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації:
- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС;
- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;
- інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;
- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;
- інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи;
- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС;
- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
- інформація отримана з мережі Інтернет.
У спірних відносинах інформація із програмного продукту www.autoscout24.com.ua.є висновком про якісні та вартісні характеристики товару. Однак, відповідач жодним чином не аргументував наявність у autoscout24.com.ua відповідної ліцензії на право здійснення будь-якої оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, в тому числі тих, які продаються чи придбаваються на території Німеччини. Не послався відповідач й на нормативно-правовий акт, відомчий наказ, міжурядову угоду чи міжнародний договір тощо, який передбачав би впровадження у діяльність митних органів спеціалізованого видання "Superschwacke" та сайтів мережі Інтернет при визначенні вартості транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, та який міг бути застосований відповідачем у спірних правовідносинах.
Варто відзначити те, що оцінка за інформацією з autoscout24.com була здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану автомобіля.
Натомість, позивачем для підтвердження вартості купленого автомобіля було отримано витяг з системи оцінки транспортних засобів SCHWACKENET станом на 05.11.2019, відповідно до даних якого вартість придбаного ним автомобіля становить 29 600 EUR (євро).
Так, Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за №1074/8395, із змінами та доповненнями (надалі - Методика), встановлено, що вартість колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах без врахування витрат на навантаження, вивантаження, перевантаження КТЗ (його складників), вартості транспортування; страхових сум; комісійних та брокерських винагород, інших витрат. (п. 7.53 Методики).
Згідно з Методикою Провідними країнами - експортерами КТЗ є:
Німеччина - для КТЗ європейських і японських виробників;
США - для КТЗ американського ринку автомобілів (п. 7.53.1 Методики).
У додатку 8 до Методики вказано перелік рекомендованих нормативно -правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням. Серед рекомендованих джерел вказаний періодичний довідник «SuperSCHWACKE» виробництва Eurotax, Швейцарія.
Стосовно посилання представника відповідача, що витяг, наданий позивачем до митної декларації є не чинним, суд наголошує, що у митниці є можливість отримати аналогічний та актуальний витяг з використовуваного органами митниці каталогу SCHWACKENET, однак відповідачем було надано роздруковану інтернет-сторінку сайту autoscout24.com.ua, який є мережевим ринковим майданчиком і жодного відношення до спеціалізованих експертних організацій не має, а тому і інформація з нього отримана не є належним та об'єктивним доказом.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач надав документи (рахунок від 11.11.2019 №2019/11-434 та витяг з системи оцінки транспортних засобів SCHWACKENET), які у сукупності підтверджують митну вартість спірного автомобіля. В той же час відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого приписами частини 2 статті 77 КАС України покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, не довів належними, достатніми та достовірними доказами, що така вартість складає саме 36 700 Євро, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.
Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 в адміністративній справі № 803/667/17.
Суд зазначає, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
На підстави вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення митного органу від 27.11.2019 №UA112080/2019/000130/2 є необґрунтованим, висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, без об'єктивної та перевіреної інформації.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти висновок про повернення суми надмірно сплачених митних платежів 53 150,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин 1-4 статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.
Відповідно до приписів статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до частини 5 статті 299, частини 3 статті 301 Митного кодексу України , статті 43 Податкового кодексу України розроблено Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25 вересня 2017 року за №976/30844.
Відповідно до положень Розділу ІІІ Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення. Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною 5 статті 301 Митного кодексу , здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. Після надходження до митниці Держмитслужби заява, подана за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО. Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів. У разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1 - 3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається йому письмова (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтована відмова, у тому числі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби.
З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що законодавством відповідно до статті 301 Митного кодексу України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права дійшов наступного правового висновку.
Судом встановлено, що позивач самостійно не звертався до відповідача із такою заявою та, відповідно, не отримував відмови. Відтак позовна вимога про зобов'язання відповідача в установленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби у Запорізькій області висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у сумі 53 150,00 грн. на теперішній час є передчасною. Крім того, позивачем до матеріалів справи не додано жодних доказів сплати митних платежів у визначеному розмірі. Таким чином в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню судом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 895,70 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС за задоволену вимогу майнового характеру про скасування рішення про коригування митної вартості.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 27.11.2019 №UA112080/2019/000130/2.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 895 (одна тисяча вісімсот дев'яносто п'ять) гривень 70 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12, код ЄДРПОУ 39477764).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 23.06.2020.
Суддя Ю.П. Бойченко