24 червня 2020 рокум. Ужгород№ 260/599/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 30.01.2020 №0700-0330-8/2369 про відмову у проведенні перерахунку пенсії по його заяві №209 від 23.01.2020 р. у зарахуванні до трудового стажу за період роботи з 03.07.1974 р. по 05.10.1982 р. в колгоспі імені Горького Петропавлівського району Дніпропетровської області і за період роботи з 01.10.1985 р. по 30.09.1994 р. в колгоспі імені Леніна Синельниківського району Дніпропетровської області; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області врахувати у загальний трудовий стаж період роботи з 03.07.1974 р. по 05.10.1982 р. в колгоспі імені Горького Петропавлівського району Дніпропетровської області і за період роботи з 01.10.1985 р. по 30.09.1994 р. в колгоспі імені Леніна Синельниківського району Дніпропетровської області та провести перерахунок його пенсії з урахуванням вказаних періодів роботи.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 січня 2020 року він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок його пенсії з включення до страхового стажу періодів роботи з 03.07.1974 р. по 05.10.1982 р. в колгоспі імені Горького та з 01.10.1985 р. по 30.09.1994 р. в колгоспі імені Леніна. Однак у задоволенні такої було відмовлено з мотивів відсутності відомостей про фактично відпрацьовані мінімуми трудової участі в громадському господарстві. Вважає, що така відмова є протиправною, оскільки трудова діяльність у зазначених колгоспах підтверджується записами у трудовій книжці. Окрім того, за результатами проведеної органом Пенсійного фонду перевірки архівної довідки про стаж та заробітну плату за період січня з 1985 року по грудень 1990 року встановлено відповідність відомостей в такій первинним документам. Також стверджує, що факт роботи у зазначених колгоспах може бути підтверджено показами двох свідків. Стосовно неможливості підтвердження на підставі архівних документів трудової діяльності в колгоспі імені Горького за період з липня 1974 року по жовтень 1982 року, зазначає, що у скерованому до трудового архіву запиті не вірно вказане прізвище, що могло вплинути на результат пошуку.
07 квітня 2020 року відповідач надіслав до суду відзив на позов №0700-0702-8/11504 від 06.04.2020 р., в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, аргументуючи безпідставністю такого. Зокрема, зазначив, що за результатами проведеної зустрічної перевірки в колишньому колгоспі «імені Горького», в якому позивач працював на посаді шофера по вивозу лісу, не вдалося віднайти документи, які б підтвердили факт його роботи за вказаний у трудовій книжці період. Стосовно періоду роботи в колгоспі «імені Леніна» на посаді майстра лісозаготівельника, то в архівній довідці наявні відомості про відпрацьований 61 день за 1985, 1987 та 1990 роки. Під час проведення зустрічної перевірки розбіжностей між первинними документами та даними довідки не виявлено. Окрім того, із запису в трудовій книжці не вбачається, що позивач виконував річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, а тому визначити тривалість роботи в даних колгоспах неможливо.
22 квітня 2020 року позивач надіслав до Закарпатського окружного адміністративного суду відповідь на відзив б/н від 17.04.2020 р., в якій проти аргументів відповідача заперечує. Так, зокрема, вказує на те, що згідно із законодавчими вимогами основний документ, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж підтверджується іншими документами або показами свідків. Також відповідачем не заперечується, що зустрічною перевіркою відомостей архівної довідки щодо роботи в колгоспі імені Леніна підтверджено достовірність відомостей в такій, проте свою відмову зарахувати вказаний період роботи до страхового стажу аргументує відсутністю встановлених та фактично відпрацьованих мінімумів в трудовій книжці. Відповідач категорично не заперечує стаж його роботи в колгоспі імені Горького, а тому шляхом співставлення записів трудової книжки та показів свідків можна достовірно встановити такий. Хоча зазначені свідки на даний момент не мають можливості з'явитися до суду для підтвердженя факту спільної роботи, однак на підтвердження такого надали копії своїх трудових книжок. Більше того, відповідачем не наведено жодних заперечень щодо можливості підтвердження періодів роботи показами свідків.
29 квітня 2020 року від відповідача до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких орган Пенсійного фонду критично оцінює доводи позивача про можливість підтвердити стаж показами свідків. Так, до органу Пенсійного фонду позивач з відповідним клопотання не звертався, хоча таке є безпосереднім обов'язок такого органу. Також звертає увагу суду на те, що з протоколів розрахунку страхового стажу заявлених позивачем свідків вбачається, що до їх страхового стажу також не були враховані спірні періоди роботи.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності з 01 листопада 1995 року, а 12 квітня 2013 року - за віком. Під час первинного призначення пенсії періоди роботи з 03.07.1974 р. по 05.10.1982 р. в колгоспі імені Горького Петропавлівського району Дніпропетровської області та з 01.10.1985 р. по 30.09.1994 р. в колгоспі імені Леніна Синельниківського району Дніпропетровської області включені не були.
При зверненні ОСОБА_1 за призначенням пенсії уповноважений орган Пенсійного фонду направляв запит на підтвердження стажу роботи пенсіонера в колгоспі імені Горького Петропавлівського району Дніпропетровської області, у відповідь на який надано акт зустрічної перевірки від 21 листопада 1995 року. Згідно з відомостями такого акту проведеною перевіркою не вдалося перевірити факт роботи ОСОБА_1 у зазначеному колгоспі, оскільки договори та відомості про заробітну плату не збереглися (арк. спр. 33).
Окрім того, на запит територіального органу Пенсійного фонду щодо надання підтверджуючих документів про стаж роботи та довідку про заробітну плату в колгоспі імені Леніна за відпрацьований період на громадянина ОСОБА_1 , скерований до Управління ПФУ в Синельниківському районі Дніпропетровської області, надано архівну довідку №П-299, відповідно до змісту якої в документах архівного фонду колгоспу імені Леніна Новоолександрівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області у відомостях нарахування заробітної плати найманих працівників (бригада по лісозаготівлі) відпрацьовані дні та заробітна плата ОСОБА_1 складає (без зазначення грошової одиниці): за 1985 рік - відпрацьовано 5 днів; заробітна плата - 57,85; за 1986 рік - відомості про відпрацьовані дні відсутні; заробітна плата склала - 6180; за 1987 рік - відпрацьовано 28 днів; заробітна плата склала - 12762,86; за 1988 рік - відомості про відпрацьовані дні відсутні; заробітна плата склала - 15702,59; за 1989 рік - відомості про відпрацьовані дні відсутні; заробітна плата склала - 10867,73; за 1990 рік - відпрацьовано 28 днів; заробітна плата - 2632,00 (арк. спр. 39).
Окрім того, Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було проведено перевірку вказаної архівної довідки №П-299, за результатами якої складено акт №1060/09.5-13 від 12.10.2018 р. Відповідно до проведеної перевірки за результатами вивчення книг «учета расчетов по оплате труда членам колхоза им. Ленина» (мовою оригіналу) за 1985 - 1990 роки, встановлено підтвердження факту роботи ОСОБА_1 у зазначеному колгоспі, а також те, що відомості, зазначені в довідці, повністю співпадають з первинними документами (арк. спр. 42 - 43).
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
23 січня 2020 року ОСОБА_1 подав до Рахівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області заяву про перерахунок пенсії, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії з врахуванням страхового стажу за період роботи з 03.07.1974 р. по 05.10.1982 р. в колгоспі імені Горького Петропавлівського району Дніпропетровської області та з 01.10.1985 р. по 30.09.1994 р. в колгоспі імені Леніна Синельниківського району Дніпропетровської області. До такої долучив трудову книжку колгоспника.
За результатами розгляду поданої заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за поданою заявою з мотивів відсутності даних про встановлені та фактично відпрацьовані мінімуми трудової участі в громадському господарстві в трудовій книжці, а також неможливості визначити тривалість роботи в даних колгоспах.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058).
Спірні правовідносини в даній адміністративній справі виникли з приводу відмови органу Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі додатково поданих документів.
Так, порядок проведення перерахунку раніше призначених пенсій врегульовано нормами ст. 98 Закону №1788. Такими передбачено, що перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв'язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.
В поданій до уповноваженого органу заяві ОСОБА_1 просив зарахувати до його страхового стажу періоди роботи в колгоспах імені Горького та імені Леніна.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Ч. 4 ст. 24 Закону №1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 56 Закону №1788, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Нормами ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується також з положеннями постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. №310 «Про трудові книжки колгоспників» (далі - Постанова №310).
Згідно п. 5 Постанова №310 в трудову книжку колгоспника вносяться, в тому числі, відомості про трудову участь, а саме, прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві, та стан його виконання.
Таким чином, норми пенсійного законодавства передбачають необхідність врахування при обчисленні страхового стажу особи, що була членом колгоспу, виконання мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Як вбачається з трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 в такій наявні відомості про прийняття 03 липня 1974 року на роботу на посаду шофера по вивозу лісу в колгосп імені Горького Петропавлівського району Дніпропетровської області та про звільнення з такої з 05 жовтня 1983 року. Проте відомості про нараховані та відпрацьовані людинодні за рік, а також встановлений мінімум трудоднів відсутній (арк. спр. 27).
Окрім того, відповідно до відомостей вказаної трудової книжки колгоспника, 01 жовтня 1985 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу по договору на посаду майстра-заготівельника в колгосп імені Леніна Синельниківського району Дніпропетровської області, з якої звільнений 30 березня 1994 року. Однак відомості про нараховані та відпрацьовані людинодні за рік, а також встановлений мінімум трудоднів також відсутні (арк. спр. 28).
Таким чином, в поданій в якості підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 за спірні періоди трудовій книжці були відсутні всі передбачені законодавством відомості. Вказана обставина позивачем не заперечується.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п. 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Отже, з метою належного захисту права осіб на соціальний захист пенсійне законодавство передбачає можливість підтвердження трудового стажу особи, яка звернулася за отриманням пенсії, не тільки відомостями трудової книжки, але й іншими документами та довідками, які містять необхідну інформацію, а за відсутності таких - показами не менше 2 свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі).
Суд зазначає, що період роботи в колгоспі імені Горького не підтверджено жодним із вище перелічених доказів. Зокрема, трудова книжка колгоспника не містить всіх необхідних відомостей, що не заперечується позивачем. Будь-яких архівних довідок чи відомостей на підтвердження роботи в колгоспі імені Горького надано не було, а неможливість отримання таких з огляду на відсутність в архівних установах підтверджується актом зустрічної перевірки від 21.11.1995 р. Суд також критично оцінює можливості підтвердження трудової діяльності у зазначеному колгоспі показами свідків, оскільки один з 2-х заявлених позивачем свідків вже помер, про що особисто повідомлено позивачем у відповіді на відзив.
Більше того, позивач до органу Пенсійного фонду із заявою про підтвердження наявного трудового стажу показами свідків не звертався.
З огляду на встановлені обставини справи суд вважає, що позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.
Стосовно можливості зарахування до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі імені Леніна з 01.10.1985 р. по 30.09.1994 р. суд зазначає наступне.
Хоча в трудовій книжці колгоспника відсутні передбачені законодавством відомості про кількість відпрацьованих ОСОБА_1 людиноднів, однак відомості про такі за період з листопада 1985 року по лютий 1990 року, а також про отриману заробітну плату наявні в архівній довідці №П-299. Достовірність відомостей в такій довідці була перевірена органом Пенсійного фонду України шляхом проведення зустрічної перевірки та жодних розбіжностей з первинними документами виявлено не було.
Більше того, відповідно до відомостей довідки, виданої КСП ім. Леніна Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 працював в колгоспі імені Леніна з 01.10.1985 р. по трудовому договору на заготівлі лісу в радгоспі Нікольський Велигодського району Архангельської області та звільнений за власним бажанням з 30 вересня 1994 року. Оплата здійснювалася за фактично заготовлений для колгоспу імені Леніна об'єм лісу без врахуванням робочого часу (арк. спр. 34).
Як вбачається з вказаних довідок за виконану в колгоспі імені Леніна роботу ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, що є беззаперечним доказом виконання трудових обов'язків в такому. Більше того, відповідачем не доведено не виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві за вказаний період.
Отже, факт праці ОСОБА_1 в колгоспі імені Леніна у період з 01 жовтня 1985 року по лютий 1990 року підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому повинен враховуватися органом Пенсійного фонду при розрахунку страхового стажу позивача з урахуванням відомостей архівної довідки №П-299.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Поряд з цим відомості про трудову участь ОСОБА_1 в колгоспі імені Леніна за період з березня 1990 року по 30 вересня 1994 року відсутні, жодними іншими документами така не підтверджена, а тому, з огляду на специфіку врахування до страхового стажу пенсіонера період роботи в колгоспі, передбачену ст. 56 Закону №1788, такий зарахуванню не підлягає.
При цьому суд відхиляє посилання позивача на можливість підтвердити такий показами свідків, оскільки неможливість з'явитися в судове засідання таких заявляється позивачем у поданій до суду відповіді на відзив.
Суд критично оцінює можливість заміни особистого допиту свідків у судовому засіданні поданням такими письмових заяв з огляду на специфіку такого інструменту доказування, передбачену процесуальними нормами.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі імені Леніна підлягають частковому задоволенню.
Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Закарпатській області витрати на правову допомогу у розмірі 5255,00 грн.
Згідно вимог ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в розумінні ч. 3 зазначеної статті належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Ч. 4 зазначеної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач долучив договір про надання правової допомоги від 06.12.2019 р.; акт здачі-прийому наданих послуг від 05.03.2020 р.; квитанцію №1 від 50.03.2020 р. (арк. спр. 13, 45 - 50).
Відповідно до акт здачі-прийому наданих послуг від 05.03.2020 р., сторони підтвердили надання виконавцем наступних послуг:
- вивчення документів, наданих клієнтом, укладення договору про надання правової допомоги, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини та вивчення судової практики, підготовка правової позиції по справі (2 год.);
- підготовка та складання адвокатського запиту №48/19 до ГУ ПФУ в Закарпатській області (0,5 год.);
- підготовка, копіювання необхідних документів та складання позовної заяви про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії та узгодження позовних вимог з клієнтом (2 год.);
- складання клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін і клопотання про допит свідків (0,5 год.).
Розрахунок вартості наданих послуг проведений з врахуванням встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. та склав 5255,00 грн.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат, відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 дійшла правового висновку, відповідно до якого суд вправі зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу лише за клопотанням іншої сторони.
У поданому до суду відзиві відповідач проти заявленого розміру судових витрат заперечив з мотивів недоведеності реальності таких, проте даний аргумент спростовується долученими позивачем доказами.
З огляду на вищенаведене та враховуючи пропорційний розподіл судових витрат, з відповідача підлягає стягненню сума 1313,75 грн.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 30.01.2020 №0700-0330-8/2369 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі імені Леніна Синельниківського району Дніпропетровської області з листопада 1985 року по лютий 1990 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області врахувати у страховий стаж ОСОБА_1 період роботи в колгоспі імені Леніна Синельниківського району Дніпропетровської області з листопада 1985 року по лютий 1990 року.
4. Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань 210 грн. 20 коп. (Двісті десять грн. 20 коп.) судового збору та 1313,75 грн. (Одна тисяча триста тринадцять грн. 75 коп.) витрат на правничу допомогу адвоката.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року).
СуддяР.О. Ващилін