Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 червня 2020 р. Справа№200/4241/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (за місцезнаходженням юридичної адреси: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, вул. Свободи, будинок 5, код ЄДРПОУ 41325231) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
23 квітня 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення виплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року та з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2020 року;
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відновити нарахування та виплатити щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року та з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2020 року.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що з 2014 року він здійснив необхідні дії по переведенню його справи на облік відповідача для отримання страхових виплат, з лютого 2020 року позивач перебуває на обліку у Ліманському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Страхові виплати йому виплачуються з лютого 2020 року, проте не виплачені страхові виплати за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року та з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2020 року. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 24 квітня 2020 року позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.
25 травня 2020 року до суду від позивача надійшло клопотання на усунення недоліків позовної заяви, в якому позивач просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.
Ухвалою суду від 27 травня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). (арк. справи 19-20).
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
11 червня 2020 року відповідачем до суду наданий відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що чинними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України врегульовано порядок страхових виплат особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій. Зазначив, що позивач з 01 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2014 року перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Бахмутському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області. 25 лютого 2020 року позивач перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особня та отримує щомісячні страхові виплати у Лиманському міському відділенні. Стосовно стягнення заборгованості за період з червня 2014 року по вересень 2014 року, з листопада 2014 року по січень 2020 року відповідач у відзиві зазначає, що позивач не звертався із заявою про продовження та нарахування страхових виплат, його місцезнаходження було невідомо, а тому підстав для виплати заборгованості були відсутні. На підставі чого, вважає безпідставними вимоги позивача щодо визнання факту неправомірності з боку Фонду, у зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (арк. справи 35-36).
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 (арк. справи 4-6).
03 березня 2017 року за № 24898 позивачу видана довідка про те, що він є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції за адресою: Донецька область, м. Красний Лиман, м. Лиман-6, вул. Дубоноса, б. 58 (арк. справи 9).
Відповідно до довідки МСЕК № 115 861 від 02 липня 2008 року позивачу встановлена третя група інвалідності безстроково. Згідно довідки про результатами визначення ступеня втрати професійної працездатності Серії ДОН-04 № 083783 від 02 липня 2008 року, позивачу встановлено 40 % втрати професійної працездатності безстроково (арк. справи 7-8).
Лиманським міським відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві па професійних захворювань Донецької області від 10 березня 2020 року за вихідним № Т014/26.01.-14 позивачу надана інформація про те, що заборгованість по страховим виплатам за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року та за період з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2020 року не виплачена на підставі набрання чинності постанови КМУ від 25 квітня 2018 року № 335 «Про внесення змін до Постанови КМУ від 08 червня 2016 року», отже до винесення окремого порядку, який буде визначений КМУ (арк. справи 10).
24 жовтня 2014 року позивач звернувся до відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у місті Бахмут Донецької області із заявою про продовження виплати раніше призначеної страхової виплати (арк. справи 32).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у місті Бахмут Донецької області від 21 вересня 2016 року № 0503/8844/8844/13, ОСОБА_1 припинені з 01 листопада 2014 року виплати щомісячної грошової суми у розмірі 433,66 грн. на підставі відсутності первинної довідки ВПО (арк. справи 29).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у місті Бахмут Донецької області від 24 жовтня 2014 року № 0503/8844/8844/12, ОСОБА_1 продовжені виплати у розмірі 443,66 грн. з 01 жовтня 2014 року (арк. справи 28).
Згідно представлених відомостей відповідачем - загальна сума страхових виплат, що обліковується за період з червня 2014 року по вересень 2014 року та за період з листопада 2014 року по січень 2020 року становить 54 681,02 грн. (арк. справи 35-36).
Отже, спірним питанням у даній справі є невиплата страхових виплат позивачу з червня 2014 року по вересень 2014 року та за період з листопада 2014 року по січень 2020 року, де загальна сума заборгованості по страховим виплатам становить 54 681,02 грн.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі-Закон № 1105-ХІV).
У відповідності до вимог статті 46 Закону № 1105-ХІV, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Як вказувалось судом вище, з листа відповідача від 21 лютого 2020 року за вихідним № 01-04/15-387 вбачається, що заборгованість зі страхових виплат позивачеві не виплачується у зв'язку з дією постанови правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року № 27 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб", суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Отже, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного КМУ. На даний час окремий порядок визначений КМУ, відсутній.
Водночас, суд зазначає, що статтею 46 Закону № 1105-ХІV такої підстави для припинення страхових виплат не передбачено.
Крім того, слід зазначити, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 47 Закону № 1105-XIV, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Суд зазначає, що згідно довідки МСЕК № 076103 від 19 січня 2004 року, виданої позивачеві, він є особою з інвалідністю - безстроково та переогляду не потребує, тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат.
Стосовно доводів відповідача зазначених у відзиві щодо скасування довідки ВПО, суд зазначає наступне.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі Закон № 1706-VII).
В силу вимог статті 1 Закону № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
За приписами статті 7 Закону № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Факт внутрішнього переміщення, згідно положень статті 4 Закону № 1706-VII підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до норм статті 12 Закону № 1706-VII, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
У разі отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, про закінчення строку дії довідки про взяття на облік, її скасування або про відмову у продовженні строку дії такої довідки робочий орган виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) особи, яка тимчасово переміщена, припиняє нарахування і фінансування страхових виплат та страхових витрат на медичну і соціальну допомогу (абз. 3 п. 2 постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 року № 20 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції").
Приписами абз. 6 пункту 6 Порядку № 509 передбачено внесення запису про недійсність довідки до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у випадку, коли довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи отримана у період до 20 червня 2016 року і при цьому у якій адресою фактичного місця проживання вказано адресу місцезнаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права, її підрозділу, будь-якого іншого приміщення, за якою внутрішньо переміщена особа фактично не проживає, та яка підлягає перереєстрації за заявою цієї особи.
За приписами пункту 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб. Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці. Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі-постанова №365) установлено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб"
Відповідно до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 соціальні виплати припиняються у разі:1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав нову довідку від 03 березня 2017 року № 24898 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - за адресою проживання: Донецька область, м. Лиман-6, вул. Дубоноса буд. 58 (арк. справи 9).
З цього приводу, суд звертає увагу на те, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантовано Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", і ніхто не може позбавляти його права на отримання призначених йому страхових сум.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або його відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Суд зазначає, що відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти його права на отримання страхових виплат через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб та отримання відповідної довідки, яка скасована у зв'язку із не проживанням позивача за певною адресою.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
З пред'явленої відповідачем довідки про доходи позивача вбачається, що за ОСОБА_1 обліковується загальна сума заборгованості з виплати страхових виплат за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року та з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2020 року у розмірі 54 681,02 грн. ( арк. справи 35-36).
Отже, судом встановлено, що відповідачем безпідставно позивачеві не виплачені страхові виплати за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року та з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2020 року у розмірі 54 681,02 грн., після звернення позивача до відповідача за продовженням страхових виплат.
Водночас, за приписами пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Частиною 7 наведеної статті Закону визначено, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Таким чином, аналізуючи всі докази у їх сукупності та обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме щодо визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати страхових виплат за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року та з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2020 року та зобов'язання відповідача виплатити заборгованість позивачеві з щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року та з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2020 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою суду від 27 травня 2020 року позивачу відстрочена сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі (арк. справи 19-20).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь держави підлягає відшкодуванню сума судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (за місцезнаходженням юридичної адреси: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, вул. Свободи, будинок 5, код ЄДРПОУ 41325231) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року та з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2020 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (за місцезнаходженням юридичної адреси: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, ВУЛИЦЯ СВОБОДИ, будинок 5, код ЄДРПОУ 41325231) виплатити ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) страхові виплати за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року та з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2020 року.
Стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (за місцезнаходженням юридичної адреси: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, ВУЛИЦЯ СВОБОДИ, будинок 5, код ЄДРПОУ 41325231) суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Повний текст рішення складений та підписаний 25 червня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень внесених до КАС України згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)", строки визначені статтею 295 КАС УКраїни, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.В. Зінченко