Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 червня 2020 р. Справа№200/1567/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
за участю представників сторін:
від відповідача - Тернинко С.М. - згідно витягу
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Державного
відкритого акціонерного товариства «Шахтобудівельне управління № 5»
до відповідача Головного управління ДПС у Донецькій області
про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтобудівельне управління № 5» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними дій та бездіяльності щодо відмови у скасуванні податкової застави та відмови у знятті усіх обмежень щодо майнових активів ДВАТ «Шахтобудівельне управління № 5», зобов'язання повторно розглянути лист від 08.07.2019 року та здійснити дії для припинення податкової застави та зняття усіх обмежень щодо майнових активів ДВАТ «Шахтобудівельне управління № 5».
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, відмовляючи у скасуванні податкової застави та у знятті усіх обмежень щодо майнових активів позивача, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.
Зазначає, що обмеження майнових активів товариства не дає можливості здійснити в повному обсязі процедуру ліквідації та погашення зобов?язань перед кредиторами у встановленому чинним законодавством порядку, оскільки на даний час майно знаходиться у податковій заставі.
Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що відмовляючи у скасуванні податкової застави та у знятті усіх обмежень щодо майнових активів позивача, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.
Зазначає, що станом на 03.04.2020 року у позивача рахується податковий боргу в розмірі 312703 грн. 50 коп., у зв'язку з чим майно знаходиться у податковій заставі та зареєстроване у відповідних державних реєстрах.
Наполягає на тому, що нормами чинного законодавства України не передбачений обов'язок контролюючого органу скасувати податкову заставу у разі відкриття процедури ліквідації боржника.
Враховуючи наведене, просить в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає справу без участі сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтобудівельне управління № 5» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 24813914), місцезнаходження юридичної особи: 85004, Донецька обл., м. Добропілля, провул. Геологічний, буд. 2, кв. 33, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області як платник податків за основним місцем обліку (а.с.5-10).
Відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 04.12.2009 року № 554 діяльність ДВАТ «Шахтобудівельне управління № 5» припинена шляхом ліквідації та утворена ліквідаційна комісія.
Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 17.05.2019 року № 220 ліквідатором ДВАТ «Шахтобудівельне управління № 5» призначений Карпенко Андрій Анатолійович (РНОКПП НОМЕР_1 ) (а.с.14).
01.08.2019 року ліквідатор ДВАТ «Шахтобудівельне управління № 5» Карпенко А.А. звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області з заявою про скасування податкової застави та зняття обмежень щодо майнових активів ДВАТ «Шахтобудівельне управління № 5» (а.с.15).
Листом Головного управління ДФС у Донецькій області від 14.08.2019 року № 66224/10/05-99-45-21-13 ДВАТ «Шахтобудівельне управління № 5» повідомлене, що Покровсько-Добропільське управління Головного управління ДФС у Донецькій області не вбачає законодавчо обґрунтованих підстав для виключення з податкової застави активів ДВАТ «Шахтобудівельне управління № 5», описаних актом опису від 23.06.2008 року № 6/24-014-9 (а.с.17-19).
Як встановлено судом та не заперечується позивачем, станом на 26.06.2019 року у ДВАТ «Шахтобудівельне управління № 5» рахувалась заборгованість зі сплати податків та зборів в розмірі 319067 грн. 83 коп., що підтверджене листом Головного управління ДФС у Донецькій області від 26.06.2019 року № 50077/10/05-99-45-21-13, яка на час розгляду справи не погашена, що підтверджене зворотнім боком картки особового рахунку платника податків (а.с. 37 - 38, 102-105).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить позовну заяву задовольнити у повному бсязі.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.
Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.
Згідно п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України на платника податків покладений обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За загальними правилами статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання.
Згідно п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова застава є тимчасовим примусовим заходом забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений Податковим кодексом України.
Як зазначалось раніше, станом на час розгляду справи у позивача рахується сума боргу зі сплати податків, зборів, обов?язкових платежів в загальному розмірі 319067 грн. 83 коп., тому майно товариства знаходиться у податковій заставі.
Відповідно до п. 90.1 ст. 90 Податкового одексу України пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.
Статтею 93 Податкового кодексу України визначені виключні підстави припинення податкової застави, відповідно до якої майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання.
Згідно п. 93.2 ст. 93 Податкового кодексу України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
Позивачем не надано суду доказів наявності хоча б однієї з умов для припинення поаткової застави, а саме, погашення податкового боргу, або визнання податкового боргу безнадійним, або набрання сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави, або отримання платником податків внаслідок рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язаннь.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відмовляючи позивачу у припиненні податкової застави, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.
Суд вважає неправомірним довід позивача щодо позбавлення можливості виконати обов?язки перед кредиторами, виходячи з наступного.
Згідно п. 97.1 ст. 97 Податкового кодексу України під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 97.2 зазначеної норми у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.
Частиною 9 статті 111 Цивільного кодексу України встановлено, що виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.
Згідно ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;
2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);
4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Податкового кодексу України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.
Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.
З аналізу зазначеної норми чинного законодавства вбачається, що позивач не позбавлений права розпорядження майном, що знаходиться у податковій заставі, за умови отримання відповідної згоди контролюючого органу.
Крім зазначеного, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 37 Податкового кодексу України підставами для припинення податкового обов'язку є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісти відсутньою; втрата особою ознак платника податку, що визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.
Як встановлено судом, підтверджене матеріалами справи та не заперечується позивачем, на теперішній час ДВАТ «Шахтобудівельне управління № 5» не ліквідоване, тобто податковий обов'язок платника податків не припинений та на нього розповсюджується право податкової застави.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем не надано суду жодного доказу наявності підстав для припинення податкової застави, а саме, погашення податкового боргу, або визнання податкового боргу безнадійним, або набрання сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави, або отримання платником податків внаслідок рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язаннь, в розумінні зазначенї нрми Закону..
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем доведена правомірність відмови у припиненні податкової застави, в розумінні зазначеної норми Закону, тому суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволені адміністративного позову Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтобудівельне управління № 5» (ЄДРПОУ 24813914, юридична адреса: 85004, Донецька обл., м. Добропілля, провул. Геологічний, буд. 2, кв. 33) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826, юридична адреса: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправними дій та бездіяльності щодо відмови у скасуванні податкової застави та відмови у знятті усіх обмежень щодо майнових активів ДВАТ «Шахтобудівельне управління № 5», зобов'язання повторно розглянути лист від 08.07.2019 року та здійснити дії для припинення податкової застави та зняття усіх обмежень щодо майнових активів ДВАТ «Шахтобудівельне управління № 5» - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Т.В. Давиденко