м. Вінниця
08 червня 2020 р. Справа № 120/1336/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що 10 червня 2019 року з використанням електронного цифрового підпису звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Березнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Однак, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 02 березня 2020 року за № 2-5192/15-20-СГ у наданні дозволу відмовлено. Відмова ґрунтується на тому, що з метою раціонального використання земель сільськогосподарського призначення та з'ясування інформації щодо правового статусу земельної ділянки, зазначеної в графічних матеріалах, позивачу запропоновано погодити викопіювання з планово-картографічного матеріалу у Березнянській сільській раді Хмільницького району Вінницької області. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 27.03.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
На виконання вимог ухвали суду від 20.11.2019 року та відповідно до положень ст. 162 КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову та зазначає, що у січні 2020 року Позивачка звернулась до Головного управління з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Березнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області за межами населеного пункту. Головним управлінням було розглянуте вищезазначене клопотання та наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2- 5192/15-20-СГ від 02.03.2020 року Позивачка була повідомлена, що на підставі частини 7 статті 118 Земельного кодексу України щодо невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, та у зв'язку з тим, що у викопіюванні з оновлення планово - картографічного матеріалу Березнянської сільської ради є відсутнім погодження Березнянської сільської ради, щодо встановлення об'єктивної інформації стосовно правового статусу земельної ділянки, та в зв'язку з недопущенням порушення прав третіх осіб. Враховуючи зазначене, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області рекомендує вам погодити графічні матеріали у Березнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
16.04.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує, що аргументи зазначені у відзиві безпідставні та не заслуговують на увагу, посилаючись на доводи та аргументи, які більшою мірою дублюють позовну заяву.
21.04.2020 року від представника позивача надійшло клопотання щодо стягнення витрат понесених позивачем на надання йому правничої допомоги, а також докази підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_2 , є фахівцем у галузі права, та документи про витрати понесені ОСОБА_1 на надання їй правової допомоги а також які підтверджують право ОСОБА_2 на надання такої допомоги Позивачу відповідно до норм діючого законодавства.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
20.01.2020 року із застосуванням електронного цифрового підпису ОСОБА_1 , звернулась до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із електронною заявою (клопотанням) ЗВ-9300005182020 від 20.01.2020 року (зареєстрованою в ГУ 21.01.2020 року під номером Л-2154/0/94-20) про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Березнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Наказом №2-5192/15-20-СГ від 02.03.2020 року, відмолено у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведеннями у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га на території Березнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03). Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначено: "необхідність погодження графічних матеріалів у Березнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області".
Позивач не погоджується із законністю вказаного наказу та вважає його протиправним.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України "Про Державний земельний кадастр".
Порядок набуття права власності на земельні ділянки визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.
Так, згідно із статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Згідно із матеріалами справи, позивачка вирішила скористатися своїм законним правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та з цією метою звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Березнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №813/481/17, від 18.10.2018 у справі №527/43/17, від 25.02.2019 у справі №347/964/17 та від 22.04.2019 у справі №263/16221/17.
Відповідно до статті 118 Земельного Кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року в справі № 545/808/17.
Судом встановлено, що підставою для відмови у наданні позивачеві дозволу на розробку документації із землеустрою стало, необхідне, на думку відповідача, погодження позивачем доданого до клопотання від 20.01.2020 року викопіювання з Березнянською сільською радою Хмільницького району Вінницької області.
Однак, наведені в оскаржуваному наказі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 02 березня 2020 року за № 2-5192/15-20-СГ та відзиві на позовну заяву мотиви для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а також, необхідність погодження графічних матеріалів, ч. 7 ст. 118 ЗК України не передбачена, тому не можуть слугувати достатньою підставою на обмеження Конституційного права позивача на безоплатне отримання у власність земельної ділянки.
У рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі, суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названим критерієм.
Тому, з метою належного захисту прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 02 березня 2020 року за №2-5192/15-20-СГ та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути звернення позивача в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків зроблених судом у цьому рішенні.
У силу ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.
Про витрати на професійну правничу допомогу зазначено у статті 134 КАС України.
Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 16.03.2020 року №7, акт приймання-передачі наданих послуг від 16.04.2020 року, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, розрахунок суми гонорару, квитанція, що підтверджує оплату в розмірі 2500 грн за надані послуги від 16.03.2020 року №7.
Як видно з матеріалів справи, 16.03.2020 між позивачем та адвокатом Костюком Сергієм Миколайовичем укладено договір № 7 про надання правничої допомоги.
За умовами цього договору Адвокат бере на себе зобов'язання представляти інтереси КЛІЄНТА у підготовці документів, збору доказів, для звернення до адміністративного суду з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання наказу протиправним та зобов'язання вчинити дії, представляє права та законні інтереси КЛІЄНТА в Вінницькому окружному адміністративному суді з усіма правами представника, а КЛІЄНТ зобов'язується виплатити АДВОКАТУ гонорар за надання правової допомоги, передбаченої в п.4 цього Договору.
Вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором визначено у сумі 2500 грн.
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
У цьому випадку доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є квитанція на виконання умов Договору від 16.03.2020 року №7 відповідно до якого позивачка сплатила гонорар у розмірі 2500 грн.
Як видно з акта приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги від 16.03.2020 року №7, а також детального опису робіт (наданих послуг) надано позивачеві такі юридичні послуги:
- надання усних консультацій та роз'яснень щодо правових питань, збір та правовий аналіз інформації, документів та матеріалів, вивчення клопотання ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ЗВ-9300005182020 від 20.01.2020 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Березнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, вивчення наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-5192/15-20-СГ від 02.03.2020, вивчення судової практики у подібних справах ( 1 год. - 500 грн = 500грн);
- написання позовної заяви - 1898 слів на п'яти аркушах шрифтом Times New Roman , розмір шрифту 12, подання її через електронну систему «Електронний суд», виготовлення додатків до позовної заяви, їх сканування, долучення до позовної заяви в «Електронному суді» (3 год. - 500 грн = 1500);
- складання та подання відповіді на відзив через електронну систему «Електронний суд» - 1706 слів Times New Roman, розмір шрифту 12 ( 1 год. - 500 грн = 500грн).
Таким чином, загальна вартість наданих послуг відповідно до Договору становить 2500 грн.
Надання вказаних адвокатських послуг повністю підтверджується матеріалами справи і, на думку суду, є доведеним, а витрати є фактичними і неминучими, їхній розмір - обґрунтованим.
З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг та час, необхідний для їх надання, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2500 грн, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-5192/15-20-СГ від 02.03.2020 про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Березнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, орієнтовним розміром 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20.01.2020, зареєстрованого під номером Л-2154/0/94-20, про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Березнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновку зробленого судом у мотивувальній частині цього рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 (ел. пошта: lutsenko775@ukr.net, тел.: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (ел. пошта: vinnytsia@land.gov.ua тел. 380432551560, адреса: м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 63, 21027, ЄДРПОУ-39767547).
Суддя Крапівницька Н. Л.