25 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 908/580/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги TRIONING BUSINESS LIMITED
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2019 у справі
за позовом Національного банку України
до Публічного акціонерного товариства "Відрадненське",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива",
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
18.09.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга TRIONING BUSINESS LIMITED на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2019 у справі № 908/580/18.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 25.09.2019 вищевказана касаційна скарга була залишена без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із наданням скаржникові строку для усунення зазначених в ній недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові, шляхом надання суду: документів, які б підтверджували повноваження директора TRIONING BUSINESS LIMITED Ріани Лумпоурі, яка підписала касаційну скаргу; доказів сплати судового збору у сумі 1 921,00 грн; заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення і наданням відповідних доказів на підтвердження цих підстав.
Вищевказану ухвалу Верховного Суду було надіслано скаржнику, TRIONING BUSINESS LIMITED, 27.09.2019 за вказаною ним у касаційній скарзі адресою: Стасандроу, 20, 1 поверх, офіс 101, П/с 1060, Нікосія, Кіпр (Stassandrow, 20, 1st floor, office 101, mailbox 1060, Hcosia, Cyprus).
Відомостей про вручення вказаного процесуального документа скаржнику до суду не надходило.
Відповідно до відомостей про скаржника, зазначених у апеляціній та касаційній скаргах, TRIONING BUSINESS LIMITED не має свого представництва на території України, а знаходиться на території Кіпра.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як передбачено частинами першою та другою статті 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
За приписами до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 365 ГПК України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою та другою статті 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Водночас, слід враховувати, що названою нормою встановлено право, а не обов'язок суду звертатися у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000.
Відповідно до частини першої статті 1 Конвенції ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Згідно з частиною першою статті 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3- 6.
Відповідно до статті 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно.
Водночас статтею 10 Конвенції передбачено, що якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.
З інформації, розміщеної на офіційному сайті Постійного бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права www.hcch.net, вбачається, що Нотою, датованою 05.01.1984, уряд Кіпру зазначив, що не заперечує проти способів передачі документів особам, які перебувають на території його країни безпосередньо поштою, відповідно до положень статті 10 Конвенції.
Відповідно до статті 15 Конвенції якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесене, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.
Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Незважаючи на положення попередніх частин, суддя може в термінових випадках прийняти рішення про застосування будь-яких тимчасових чи охоронних заходів.
У випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.
Разом з тим відповідно до положень статті 15 Конвенції вбачається, що ця норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі (а не позивачем чи третьою особою), про наявність справи, яка розглядається судом, для надання відповідачу можливості вжиття заходів захисту.
Тобто положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки саме відповідача, а не будь-якого іншого учасника провадження.
Такий же правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 911/165/18 та від 27.01.2020 у справі № 910/29287/15.
Як вбачається з матеріалів справи скаржник, TRIONING BUSINESS LIMITED, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що як власник акцій відповідача має право на оскарження прийнятого у цій справі судового рішення.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2019 апеляційну скаргу Trioning Business Limited на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2019 у справі № 908/580/18 залишено без руху з підстав неподання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду та незазначення підстав для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги з наданням відповідних доказів; при цьому, апелянтові визначено строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
Докази вручення вищевказаної ухвали суду скаржнику за адресою: Стасандроу, 20, 1 поверх, офіс 101, П/с 1060, Нікосія, Кіпр (Stassandrow, 20, 1st floor, office 101, mailbox 1060, Hcosia, Cyprus) знаходяться в матеріалах справи.
Оскаржуваною ухвалою апеляційну скаргу TRIONING BUSINESS LIMITED на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2019 у цій справі повернуто скаржнику, оскільки недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк апелянт не усунув.
Отже, відповідач у справі є резидентом України, на якого не поширюються положення статті 15 Конвенції, в той час як заявник апеляційної та касаційної скарг не має статусу учасника справи, до якого має бути застосовано стаття 15 Конвенції, якою визначено, що судове рішення не може бути винесене, поки не буде встановлено, що документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві та це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, насамперед, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Отже, враховуючи можливість застосування статті 10 Конвенції та направлення судових рішень поштою, а також зважаючи на те, що судом не встановлено неможливості повідомлення скаржника у визначений статтями 120, 242, 285 ГПК України спосіб, Верховний Суд не вважає за необхідним застосування порядку передачі судових та позасудових документів, врегульованого статтею 367 ГПК України, статтею 15 Конвенції, що призвело б до невиправданого затягування розгляду справи і є порушенням права учасників судового процесу на розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
У поданому до Касаційного господарського суду 03.10.2019 запереченні Національного Банку України (позивача у цій справі) зазначено, що подана нерезидентом касаційна скарга підписана особою, повноваження якої не підтверджено належними доказами, спрямована на затягування розгляду справи та не містить посилання на те, які саме права, інтереси та обов'язки порушені оскаржуваним судовим рішенням.
16.06.2020 до Касаційного господарського суду надійшло клопотання Національного Банку України, в якому просить визнати подання касаційної скарги зловживанням процесуальними правами, оскільки не відповідає вимогам статті 290 ГПК України, а не усунення її недоліків спрямоване на затягування розгляду справи у апеляційному суді.
За наведених обставин суд погоджується з аргументами, викладеними позивачем у запереченні проти відкриття касаційного провадження та поданому клопотанні, щодо невиправданого затягування судового процесу.
За змістом частини сьомої статті 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Будь-яких відомостей щодо наявності у скаржника інших поштових адрес ані матеріали касаційної скарги, ані матеріали справи не містять.
Разом з тим ані протягом встановленого строку, ані протягом терміну, який суд визначає як достатній для даної справи, скаржник не усунув недоліки поданої ним касаційної скарги, зокрема не надав: доказів сплати судового збору у сумі 1 921,00 грн; заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення і наданням відповідних доказів на підтвердження цих підстав.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Як зазначено вище, Європейський суд з прав людини у пункті 41 свого рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Так, згідно з частиною першою статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005.
Учасники справи з метою дотримання своїх процесуальних прав мають стежити за подальшим рухом справи як шляхом отримання кореспонденції ними або уповноваженими представниками, так і за допомогою офіційних джерел, зокрема, ЄДРСР.
При цьому, суд касаційної інстанції також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях у справі "Пономарьов проти України" та у справі "В'ячеслав Корчагін проти Росії", згідно з якою сторони в розумні "інтервали часу" мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Виходячи з викладеного, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою TRIONING BUSINESS LIMITED на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2019 у справі № 908/580/18.
Керуючись статтями 2, 3, 7, 9, 13, 120, 242, 234, 235, 292, 293 ГПК України, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України від 15.01.2020 N 460-IX Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою TRIONING BUSINESS LIMITED на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2019 у справі № 908/580/18.
2. Матеріали касаційної скарги на 11 (одинадцяти) аркушах повернути скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ