ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.06.2020Справа № 905/244/20
За позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 123674,14 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення вартості нестачі у сумі 123674,14 грн, яка виникла у зв'язку з незбереженням вантажу (вугілля), відправленого:
- у вагоні №56958069 по накладній №52725397;
- у вагонах №№53546289, 62652979, 60519071 по накладній №52589629;
- у вагоні №63129316 по накладній №52592326;
- у вагонах №№62610969, 61013058, 62115043, 56957400 по накладній №52587839;
- у вагонах №№53514055, 59472720 по накладній №52630654;
- у вагоні №56350465 по накладній №52634771;
- у вагоні №63870414 по накладній №52634714.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.02.2020 №905/244/20 вказану позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2020, після усунення позивачем обставин, які стали підставою для залишення позову без руху, відкрито провадження у справі №905/244/20; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не менше, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19); встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов, але не менше, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
05.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, зазначивши, зокрема, про те, що позивачем не додано до позовної заяви підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Інших заяв по суті справи сторони суду не надали. Жодних клопотань від сторін не надходило.
У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Матеріалами справи підтверджено, що протягом листопада 2019 року Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" здійснено відправку вугілля кам'яного на адресу Приватного акціонерним товариством "Шахтоуправління "Покровське" залізничним транспортом зі станції Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Покровськ Донецької залізниці, що підтверджується залізничними накладними №№52725397, 52589629, 52592326, 52587839, 52630654, 52634771, 52634714.
Залізницею було проведено комісійне переважування маси вантажу та за результатами зважування виявлено, що частину вантажу у вагонах №№56958069, 53546289, 62652979, 60519071, 63129316, 62610969, 61013058, 62115043, 56957400, 53514055, 56350465, 63870414, 59472720 було втрачено, про що складено комерційні акти №482004/485 від 27.11.2019, №482004/469 від 19.11.2019, №482004/470 від 19.11.2019, №482004/471 від 19.11.2019, №482004/472 від 19.11.2019, №482004/473 від 19.11.2019, №482004/474 від 19.11.2019, №482004/475 від 19.11.2019, №493102/116/480 від 19.11.2019, №482004/476 від 20.11.2019, №482004/477 від 20.11.2019, №482004/478 від 20.11.2019, №482004/479 від 21.11.2019.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у частковій втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на загальну суму 123674,14 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
За змістом ст.307 Господарського кодексу України, ст.909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст.3 Статуту).
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч.2 ст.307 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Частиною 2 ст.24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
За приписами ст.37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.
Матеріалами справи (залізничні накладні №№52725397, 52589629, 52592326, 52587839, 52630654, 52634771, 52634714) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) від Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станції призначення Покровськ Донецької залізниці.
Згідно із ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст.113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У відповідності до ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Як встановлено судом, за результатами зважування вантажу, який перевозився згідно залізничних накладних №№52725397, 52589629, 52592326, 52587839, 52630654, 52634771, 52634714 виявлено його часткову втрату у вагонах №№56958069, 53546289, 62652979, 60519071, 63129316, 62610969, 61013058, 62115043, 56957400, 53514055, 56350465, 63870414, 59472720, на підтвердження чого перевізником складено відповідні комерційні акти.
Зі змісту наявних в матеріалах справи комерційних актів вбачається, що втрата вантажу у вище перелічених вагонах склала: згідно актів №482004/485 від 27.11.2019 у вагоні №56958069 - 1550 кг, №482004/469 від 19.11.2019 у вагоні №53546289 - 9200 кг, №482004/470 від 19.11.2019 у вагоні №62652979 - 3450 кг, №482004/471 від 19.11.2019 у вагоні №60519071 - 3900 кг, №482004/472 від 19.11.2019 у вагоні №63129316 - 12000 кг, №482004/473 від 19.11.2019 у вагоні №62610969 - 1450 кг, №482004/474 від 19.11.2019 у вагоні №61013058 - 8100 кг, №482004/475 від 19.11.2019 у вагоні №62115043 - 1400 кг, №493102/116/480 від 19.11.2019 у вагоні №56957400 - 8550 кг, №482004/476 від 20.11.2019 у вагоні №53514055 - 1000 кг, №482004/477 від 20.11.2019 у вагоні №56350465 - 2000 кг, №482004/478 від 20.11.2019 у вагоні №63870414 - 2500 кг, №482004/479 від 21.11.2019 у вагоні №59472720 - 3550 кг.
Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнаються судом належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних, фактичній масі вантажу, та недостачі вантажу, який перевозився у вагонах №№56958069, 53546289, 62652979, 60519071, 63129316, 62610969, 61013058, 62115043, 56957400, 53514055, 56350465, 63870414, 59472720.
При цьому будь-які зауваження щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які їх підписали, а також факти їх опротестування з боку сторін в матеріалах справи відсутні.
Підпунктом 8 п.2 ст.16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами, які є належними і допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
В той час як Акціонерне товариство "Українська залізниця", всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційних актах, не спростувала подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв'язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Як і не надала жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею без зауважень до перевезення вантажу виникла з незалежних від неї причин.
Отже за висновками суду Акціонерне товариство "Українська залізниця" повинно відшкодувати позивачу збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.
Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Так п.2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
Згідно положень ст.133 Статуту залізниць України вантажоодержувач - Приватне акціонерне товариство "Шахтоуправління "Покровське" передало право пред'явлення позову за недостачу вантажу, відправленого за залізничними накладними №№52725397, 52589629, 52592326, 52587839, 52630654, 52634771, 52634714, вантажовідправнику - Публічному акціонерному товариству "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", що підтверджується переуступними написами вантажоодержувача на відповідних залізничних накладних, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч.3 ст.314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно із ст.113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст.114 Статуту).
Згідно з ст.115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано довідки №998/2 від 09.12.2019, №998 від 09.12.2019, №998/1 від 09.12.2019 про вартість вугільної продукції, які складені філією "ДВТУ" Товариства з обмеженої відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", підписані заступником директора філії "ДВТУ" Товариства з обмеженої відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" та головним бухгалтером Товариства з обмеженої відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", скріплені печаткою підприємства що узгоджується зі ст.115 Статуту залізниць України.
У п.2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що згідно зі ст.924 Цивільного кодексу України, ст.314 Господарського кодексу України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу або підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Таким чином суд приймає надані позивачем довідки як докази понесених збитків, адже положення ст.115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу, а відтак такі обставини мають бути встановлені судом за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема, на підставі довідок про вартість вугільної продукції, які складені Товариством з обмеженої відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" на підтвердження вартості відправленого позивачем вантажу.
Як вбачається з матеріалів справи позивач не є власником втраченого майна, а виступає вантажовідправником, право на подання позову йому було передано отримувачем вугілля, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вартість вантажу, яка є базою для вирахування суми збитків, які підлягають відшкодуванню перевізником, доведена позивачем належними та допустимими доказами у справі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.08.2018 в справі №910/22324/16 та від 16.10.2019 в справі №910/16904/18.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п."г" ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.
Судом встановлено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України №163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом.
Отже, згідно з п.27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за залізничними накладними №№52725397, 52589629, 52592326, 52587839, 52630654, 52634771, 52634714 було вугілля кам'яне - мінеральне паливо, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.
Таким чином господарським судом встановлено, що сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 123674,14 грн за розрахунком позивача, який перевірено судом.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні на суму 123674,14 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (85000, Донецька обл., м.Добропілля, вул.Київська, буд. 1, ідентифікаційний код 00176472) суму збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 123674 (сто двадцять три тисячі шістсот сімдесят чотири) грн 14 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п.4 розділу X "Прикінцеві положення" та п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ю.М.Смирнова