15.06.2020 року м.Дніпро Справа № 908/2556/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.,
при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 року, ухвалене суддею Проскуряковим К.В., повний текст якого складений 06.02.2020, у справі № 908/2556/19
за позовом: Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926)
до відповідача: Державного підприємства Запорізький автомобільний ремонтний завод (69600, м. Запоріжжя, вул. Героїв 55-ї Бригади, буд. 1, код ЄДРПОУ 08011078)
про стягнення 2 631 803,55 грн.
До господарського суду Запорізької області звернулося публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» з позовом до державного підприємства «Запорізький автомобільний ремонтний завод» про стягнення 2 631 803,55грн.
Рішенням господарського суду в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд послався на те, що на актах про спожиту активну електричну енергію та актах про обсяги перетікання реактивної електричної енергії міститься відбиток печатки «військова частина, для внутрішніх госп. документів» та підпис невстановленої особи. Крім того, господарський суд вказав, що згідно з актом від 19.02.2018 було вибіркове відключення електроустановок споживача в його мережах, у зв'язку з наявністю субспоживачів під напругою залишилися внутрішні електричні мережі відповідача, від яких живляться субспоживачі та факт споживання субспоживачами електричної енергії від технологічних електричних мереж ДП «ЗАРЗ» не є правовою підставою покладати на державне підприємство обов'язок оплати за таку спожиту електричну енергію. Також, господарський суд вказав, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання ним своїх обов'язків за договором та у відповідача відсутній обов'язок здійснювати оплату за непідтверджений належними та допустимими доказами розрахований позивачем обсяг електричної енергії.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Центрального апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
- споживання електричної енергії за спірний період здійснювалося відповідачем на підставі договору, в обсягах, зафіксованих приладами обліку відповідача, які зазначені в актах про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, а також в актах позивача відповідно до п.5 Додатку №5 до договору;
- судом не надано належної оцінки тому факту, що споживання електричної енергії відповідачем додатково підтверджується актом технічної перевірки засобів обліку електричної енергії від 12.06.2018 №619, згідно якого відповідачу було здійснено заміну приладу обліку;
- відповідач до визнання його банкрутом не надав жодних доказів щодо відсутності виробничого процесу та суд дійшов висновку про відсутність виробничого процесу лише на підставі доводів відповідача;
- відповідач послався на наявність систематичного здійснення несанкціонованих підключень до його електромереж та звернення останнього з цього приводу в поліцію, між тим, згідно з актом про розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, межа балансової належності електричних мереж між позивачем та відповідачем знаходиться на кріплені кабельних зажимів, які входять від ячейки фідера№3 та фідера№10 ПС 150/6кВ «Новозапорізька», отже проведення перевірки від межі балансової належності електричних мереж та виявлення фактів несанкціонованих підключень на території відповідача до своїх технологічних електричних мереж є обов'язком саме відповідача, як власника цих мереж;
- суд не врахував, що надані відповідачем позивачу акти про спожиту активну електричну енергію та акти про обсяги перетікання реактивної електричної енергії складені відповідно до форм, які закріплені в додатку №5.1, Додатку №6.3, додатку №6.4 до договору, також всі акти скріплені підписом та печаткою відповідача;
- суд дійшов безпідставного висновку стосовно того, що визначення обсягів споживання електричної енергії здійснено позивачем не за показами приладів обліку, а розрахунковим шляхом на підставі п.7.6 договору.
Просить апеляційний суд рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, задовольнити позов в повному обсязі
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Запоріжжяобленерго», розгляд справи призначений у судовому засіданні.
Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню частково, з огляду на нижчевикладене.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» та Державним підприємством «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (Державне підприємство «Запорізький автомобільний ремонтний завод» є новим найменуванням Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 46.
Відповідно до розділу 1 договору Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно п. 2.1 розділу 2 Договору, під час виконання умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).
Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.4, 2.3.5 розділу 2 Договору, Споживач зобов'язався: виконувати умови цього договору; дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію та Додатка № 5 Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника електричної енергії та електроустановками Споживача згідно з додатком № 6 Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (для споживачів, що мають спільну мережу електричних мереж із Постачальником електричної енергії).
Згідно п. 3. додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» до Договору (далі - Додаток № 4), у разі відсутності попередньої оплати, оплата споживаної протягом розрахункового періоду електричної енергії проводиться Споживачем плановим платежем по рахунку або платіжній вимозі-дорученню, які направляє йому Постачальник електричної енергії за плановий період з 1 по останній календарний день місяця на суму 90 % від вартості обсягу договірної величини споживання електричної енергії.
Пунктом 6 Додатку 4 передбачено, що за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.
Згідно п. 4.2.2 договору, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує Постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.
Відповідно до п. 7 Додатку № 4, у разі перевищення Споживачем договірної величини споживання електричної енергії, що визначається Постачальником при підбитті підсумків розрахункового періоду на основі «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію», сума платежу для остаточного розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної виходячи із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії.
Пунктом 1 Додатку до Договору №5 «Графіки зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії» до договору №46 від 01.12.2012 р. в редакції додаткової угоди №9 від 21.06.2016 р. передбачено, що для визначення обсягів споживання активної електричної енергії за розрахунковий період о 24-00, в останній день місяця Споживач самостійно або в присутності представника Постачальника відповідно до точок розрахункового обліку, що наведені в п. 6,7,8 цього додатка здійснює зняття показів розрахункових засобів обліку, що відповідають споживанню активної електричної енергії. Зафіксовані покази оформлюються «ОСОБА_3 про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» (Додаток №5.1.) у 2-х примірниках.
Пунктом 2 Додатку до Договору №5 передбачено, що для визначення обсягів перетікання реактивної електричної енергії за розрахунковий період о 24-00, в останній день місяця Споживач самостійно або в присутності представника Постачальника здійснює зняття показів розрахункових засобів обліку, що відповідають перетіканню реактивної електричної енергії в точках розрахункового обліку згідно Додатка №6.1. Зафіксовані покази оформлюються у двох примірниках «Актом про обсяги перетікання реактивної електричної енергії з мереж Постачальника в мережі Споживача протягом розрахункового періоду» (Додаток №6.3) та «ОСОБА_3 про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж: Споживача в мережі Постачальника протягом розрахункового періоду (Додаток №6.4).
Відповідно до п. 4 Додатку №4 до договору №46 від 01.12.2012 передбачено, що Споживач не пізніше 14 годин 1-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою:
- «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» за формою Додатка №5.1 ;
- «Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу» за формою Додатка №5.4" (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу);
Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу.
Відповідно до п. З Додатку №6 до договору №46 від 01.12.2012 р. передбачено, що для подання підписаного уповноваженою особою Споживача та скріпленого його печаткою "Акту про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Постачальника в мережі Споживача протягом розрахункового періоду" та "Акту про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Споживача в мережі Постачальника протягом розрахункового періоду" (у двох примірниках кожний). Споживач не пізніше І4 годин 2-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії.
Постачальник електричної енергії підписує "Акт про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Постачальника в мережі Споживача протягом розрахункового періоду" та "Акт про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Споживача в мережі Постачальника протягом розрахункового періоду", та один примірник кожного акта повертає Споживачу.
Пункт 4 Додатку №6 до Договору №46 від 01.12.2012 р. передбачено, що за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок на оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Сума платежу визначається з обсягів фактично спожитої та генерованої Споживачем реактивної електричної енергії, згідно даних наданих Споживачем "Акт про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж: Постачальника в мережі Споживача протягом розрахункового періоду", "Акт про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж: Споживача в мережі Постачальника протягом розрахункового періоду" та умов цього додатку з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.
Розрахунок плати за послуги компенсації за перетікання реактивної електроенергії здійснюється на підставі формул, які затверджені Додатком №6 до Договору №46, а також на підставі Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, яка затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України 17 січня 2002 р. № 19.
Пунктом 10 Додатку №4 встановлено, що Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної-вимоги доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка або платіжної-вимоги доручення вважається, зокрема, при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області 5 днів, по Україні 7 днів).
Згідно умов договору відповідачу були виставлені та направлені на оплату відповідні рахунки за спожиту активну електричну енергію за період з грудня 2017 р. по грудень 2018 р. на загальну суму 1 311 419,56 грн.
Крім того, позивачем були виставлені та направлені відповідачу на оплату відповідні рахунки з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за період з грудня 2017 р. по грудень 2018 р. на загальну суму 37 054,61 грн.
Також позивачем відповідачу направлені рахунки на оплату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у листопаді, грудні 2017 р. та за період з лютого 2018 р. по грудень 2018р. на загальну суму в розмірі 715 665,85 грн.
Вказані рахунки були залишені відповідачем без оплати, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
У зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання з оплати виставлених позивачем рахунків, останній просив стягнути з відповідача 432312,65грн. пені, 42773,80грн. три проценти річних та 92577,08грн. інфляційних втрат.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно пункту 10.2. розділу 10 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, споживач електричної енергії зобов'язаний: оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, послався на те, що відбиток штампу, який містить на актах, що додані позивачем до матеріалів справи, не є печаткою ДП «Запорізький автомобільний ремонтний завод».
Разом з тим, відбиток печатки містить назву споживача - «військова частина НОМЕР_1 », крім того, міститься напис «для внутрішн госп документів».
Відповідно до умов договору споживачем електричної енергії є державне підприємство Міністерства оборони України Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина НОМЕР_1 ).
Отже, колегія суддів вважає, що акти про спожиту електричну енергію підписані саме представником відповідача та скріплені печаткою відповідача.
Матеріалами справи підтверджується, що спірні акти складені відповідно до форм, які закріплені в Додатку №5.1, Додатку №6.3, Додатку №6.4 до договору №46.
При цьому, акти про спожиту активну електричну енергію та акти про обсяги перетікання реактивної електричної енергії оформлюються, підписуються, скріплюються печаткою відповідача та самостійно подаються відповідачем позивачу.
Крім того, господарський суд послався на акт від 19.02.2018, складений з питання припинення електропостачання відповідача та згідно з яким позивачем було проведено вибіркове відключення електроустановок споживача в його мережах, що підтверджує відсутність споживання відповідачем електроенергії.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим з огляду на наступне.
Факт споживання відповідачем електроенергії підтверджується підписаними представниками сторін актами про таке споживання. Крім того, факт споживання підтверджується і актом технічної перевірки засобів обліку від 12.06.2018 №619, відповідно до якого відповідачу було здійснено заміну приладу обліку.
Так, дійсно, згідно з постановою господарського суду Запорізької області від 03.09.2018 у справі №25/38 відповідача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Відповідно до положень ч.1 ст.59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані…
Водночас, відповідач на під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду рішення господарського суду не надав жодних доказів відсутності виробничого процесу, як і доказів закінчення споживання ним електричної енергії.
Крім того, господарський суд безпідставно послався на наявність систематичного здійснення несанкціонованих підключень до електромереж відповідача та звернення відповідача з цього приводу до поліції.
Так як відповідно до п.10.2.27 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов?язаний не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.
Згідно з даними акту розмежування балансової належності електричних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін, межа балансової належності електричних мереж між позивачем та відповідачем знаходиться на кріплені кабельних зажимів, які відходять від ячейки фідера №3 та фідера №10 ПС 150/6 кВ «Новозапорізька» (т.1, а.с. 158-159).
Таким чином, саме на відповідача, як на власника, покладений обов'язок перевірки фактів несанкціонованих підключень до його технологічних електричних мереж.
При цьому, виявлення таких несанкціонованих підключень та звернення до правоохоронних органів з цього приводу не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку з оплати за спожиту електроенергію.
Апеляційний суд також вважає необгрунтованим висновок господарського суду стосовно того, що факт споживання субспоживачами електроенергії від технологічних електричних мереж споживача не є правовою підставою покладати на державне підприємство обов'язок оплати за спожиту електричну енергію.
Згідно з п. 7.6. договору за умови використання мереж Споживача для електропостачання, для якого точка продажу електричної енергії встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать за ознакою права власності основному споживачу та субспоживачу для визначення обсягу електричної енергій, спожитої основним споживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, віднімається від різниці між обсягом електричної енергії, що надійшла в електричні мережі основного споживача, та обсягом електричної енергії, відданої в електричні мережі субспоживача.
Відповідно до додатку №5 Договору про постачання електричної енергії № 46 від 01.12.2012 р., укладеного між позивачем та відповідачем (далі Договір) до технологічних електричних мереж відповідача приєднані субспоживачи, з якими укладені договори про постачання електричної енергії. Згідно п. 8.1.2 Договору, споживач передає електричну енергію субспоживачам, перелік яких визначений п.8 Додатка №5 у межах дозволеної до використання потужності та в обсягах, доведених до відома Споживача субспоживачами, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору. Якщо до електромереж Споживача приєднані в установленому порядку електроустановки інших споживачів (далі - субспоживачі), відносини між ними регулюються договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача або договором про технічне забезпечення електропостачання споживача.
Відповідно до додатку №5.1 до договору «Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» містить відомості щодо отримання електричної енергії з мереж Постачальника, передачі електричної енергії транзитом в мережі постачальника, передачі електричної енергії мережами споживача субспоживачам, технологічні втрати в мережах споживача, пов'язаних з передачею електричної енергії субспоживачам, споживання електричної енергії від постачальника.
Позивачем обсяг власного споживання відповідачем електроенергії був визначений на підставі показів приладу обліку відповідача та з відрахуванням кількості переданої електроенергії транзитом в мережі постачальника, кількості переданої електричної енергії мережами споживача субспоживачам та технологічних втрат в мережах споживача, пов'язаних з передачею електричної енергії субспоживачам, що підтверджується актами про спожиту активну електричну енергію.
В даному випадку, наявність та обсяг заборгованості відповідача підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані.
Так, матеріалами справи підтверджується, що споживання електричної енергії відповідачем відбувалося в обсягах, зафіксованих приладами обліку відповідача, які вказані в актах про спожиту електричну енергію.
Надані відповідачем позивачу акти про спожиту активну електричну енергію та акти про обсяги перетікання реактивної електричної енергії складені відповідно до вимог, які визначені в Додатках до договору про постачання електричної енергії. На цих актах містяться підписи представника відповідача та печатка відповідача, з якої вбачається, що акти складено військовою частиною НОМЕР_1 (т.1, а.с.107-125).
Направлені позивачем відповідачу рахунки за спожиту активну електричну енергію за період з грудня 2017 по грудень 2018 на загальну суму 1311419,56грн. (а.с. 33-58, т.1) оплачені не були.
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1311419,56грн. підлягають задоволенню.
Позивачем були направлені відповідачу рахунки на оплату за перетікання реактивної електричної енергії за період з грудня 2017р. по грудень 2018р. (т.1, а.с.59-84) на загальну суму 37054,61грн, які залишені відповідачем без оплати.
Враховуючи підтвердження матеріалами справи факту заборгованості відповідача перед позивачем за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, позовні вимоги в сумі 37054,61грн. підлягають задоволенню.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору, не виконав свої зобов'язання щодо договірної величини споживання електричної енергії та перевищив договірні величини споживання електричної енергії на загальну суму 715665,85грн. у листопаді, грудні 2017 р. та за період з лютого 2018 р. по грудень 2018р.
Позивачем направлено рахунки відповідачу на оплату вказаної заборгованості (т.1, а.с. 85-102).
Відповідачем доказів оплати цих рахунків в матеріали справи не представлено.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Оскільки відповідач порушив зобов'язання щодо сплати основної заборгованості, позивачем заявлено до стягнення 42773,80грн. три проценти річних за період з 16.01.2018 по 16.09.2019 та 92577,08грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2018 по 31.07.2019 на підставі ч.2ст.625 ЦК України.
Апеляційним судом вказані нарахування перевірені та визнані арифметично правильним, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, відповідно до п.4.2.1 договору № 46 від 01.12.2012 за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті в розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
Позивач заявлено до стягнення пеню в сумі 432312,65грн. за період з 18.09.2018 по 16.09.2019.
Вказане нарахування є арифметично правильним.
Водночас, ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розміру неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є, зокрема, справедливе вирішення судом спорів.
Конституційний суд України наголосив, що справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначені його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (п. 4.1 рішення КСУ від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Згідно з принципом співрозмірності (пропорційності) не можуть покладатися на юридичну особу, яка діє з метою задоволення суспільних інтересів, зобов'язання, які перевищують межі необхідності.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Апеляційний суд, враховує, що:
- сума основного зобов'язання за договором поставки електричної енергії є значною та становить 2064140,02 грн.;
- тривалий час державне підприємство «Запорізький автомобільний ремонтний завод» перебувало у стані банкрутства;
- задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем.
Тому, на думку колегії суддів, вказане надає право суду для зменшення розміру нарахованої пені до 100000,00ггрн.
Оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору він зазнав будь-яких збитків, зменшення нарахованої пені до 100000,00грн. забезпечить дотримання судом балансу інтересів обох сторін та не призведе до порушення прав позивача.
За наведених обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Рішення суду слід скасувати.
Судові витрати покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 269, 270, 275, 277,
282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 у справі №908/2556/19 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Запорізький автомобільний ремонтний завод» на користь публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 1 311 419,56 грн., заборгованість з компенсації перетікання реактивної електричної енергії в сумі 37 054,61 грн., заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в сумі 715 665,85 грн., пеню в сумі 100000,00грн., три проценти річних в сумі 42773,80грн., інфляційні втрати в сумі 92577,08грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 98692,62грн., у тому числі за розгляд справи апеляційною інстанцією.
В решті позову відмовити.
Видачу наказу доручити господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 24.06.2020р.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Березкіна