проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"23" червня 2020 р. Справа № 922/3965/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Черкас В.М.,
представники сторін не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Ротормаш», м.Харків,
на рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 (суддя Погорелова О.В.), ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові о 09год 55хв, повний текст якого складений 12.03.2020,
у справі 922/3965/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пром-ЮА Груп», м.Луцьк,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Ротормаш», м.Харків,
про стягнення 359448,13грн,
28.11.2019 ТОВ «Торговий дім «Пром-ЮА Груп» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до ТОВ «Науково-виробнича фірма «Ротормаш» про стягнення грошових коштів за поставлений, але не оплачений товар, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 24.12.2019, у сумі 359448,13грн, з яких: кошти за неоплачений товар у сумі 291028,30грн, пеня у сумі 56562,05грн, 3% річних у сумі 6185,50грн, інфляційні втрати у сумі 5672,28грн (а.с. 4-47,58-64).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 у справі №922/3965/19 позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" на користь ТОВ "Торговий дім "Пром-ЮА Груп" 291028,30грн основного боргу, 56562,05грн пені, 6185,50грн 3% річних, 5672,28грн інфляційних нарахувань та 5391,73грн судового збору (а.с. 160-165).
Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 174, 193, 230, 231,232 ГК України, статті 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 692,712 ЦК України мотивовано доведеністю матеріалами справи факту поставки позивачем відповідачеві товару на виконання умов договору поставки від 15.01.2019 №150119/1 на суму 1211709,00грн та порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, наявністю заборгованості у розмірі 291028,30грн та обґрунтованістю нарахування пені у сумі 56562,05грн, 3% річних у сумі 6185,50грн та інфляційних втрат у сумі 5672,28грн.
ТОВ «НВФ «Ротормаш» із рішенням місцевого господарського суду не погодилось та 04.04.2020 звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 у справі №922/3965/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом не надано жодної правової оцінки доводам відповідача, зокрема вказує на те, що позивач здійснює нарахування інфляційних втрат, починаючи з 12.04.2019 по 31.10.2019, тобто з місяця, в якому мала бути здійснена оплата за поставлений товар, в той час як нарахування інфляційних втрат має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, тобто з травня.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 у цій справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «НВФ «Ротормаш» та встановлено позивачу десятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії скаржнику (а.с.196-198).
Вказана ухвала отримана позивачем 04.05.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.201).
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.05.2020 за клопотанням скаржника розгляд справи відкладено на 09.06.2020 (а.с.206,207), ця ухвала також отримана сторонами спору (а.с.210,211).
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.06.2020 розгляд справи відкладено вдруге за клопотанням скаржника, при цьому суд зазначив, що дії ТОВ "НВФ «Ротормаш» в сукупності свідчать про зловживання скаржником своїми правами та затягування судового розгляду, вказав, що судочинство в господарських судах здійснюється і в умовах карантину; розгляд апеляційної скарги за обов'язковою участю представників сторін процесуальним законом не передбачений; явку представників сторін суд не визнає обов'язковою (а.с.225,226).
З наведеного вбачається, що позивач був обізнаний зі змістом ухвали суду апеляційної інстанції від 27.04.2020 та мав достатньо часу для подання відзиву, однак своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, а також не звертався до суду з клопотанням про продовження або поновлення цього строку.
Згідно з частинами 1, 3 статті 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Відповідно до пунктів 8, 10 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Зважаючи на те, що судочинство в господарських судах здійснюється і в умовах карантину, достатній обсяг матеріалів для розгляду справи, а також відсутність будь-яких клопотань сторін щодо судового розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 надіслана сторонам за їх юридичними адресами 10.06.2020 та у зв'язку поверненням поштового відправлення, надісланого на адресу ТОВ "НВФ «Ротормаш», за зворотною адресою з довідкою ф. 20 «за закінченням терміну зберігання», судом апеляційної інстанції повторно 18.06.2020 надіслано на адресу скаржника та адвоката скаржника копії цієї ухвали, яка отримана скаржником 22.06.2020.
При цьому, вказана ухвала, як і ухвали про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи надіслані за адресами сторін, визначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що свідчить про вчинення всіх можливих та передбачуваних чинним законодавством дій з метою повідомлення сторін про час та місце слухання справи.
Крім того, в силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що звернувшись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, апелянт зобов'язаний був добросовісно користуватися своїми правами та цікавитись перебігом апеляційного провадження, а також не зволікати з отриманням поштової кореспонденції, надісланої судом.
З інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» та повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що сторони належним чином були повідомлення про час та місце розгляду справи та приймаючи до уваги, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, розумність строків розгляду справи, а також неприпустимість зловживання процесуальними правами, судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
15.01.2019 між ТОВ «Торговий дім «Пром-ЮА Груп» (постачальником) та ТОВ «НВФ «Ротормаш» ( покупцем) укладений договір поставки №150119/1, п.1.1 якого встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти його і оплатити за цінами і в кількості відповідно до умов цього договору (а.с.21-26).
Відповідно до п.1.2 цього договору найменування, асортимент, кількість, умови поставки, ціна і строки поставки товару вказуються і погоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Специфікація підписується на кожну окрему поставку товару.
Згідно з п. 2.1 договору загальна кількість і номенклатура товару визначається згідно специфікаціям, які є невід'ємними частинами цього договору.
Ціна за одиницю товару визначається згідно специфікаціям, які є невід'ємними частинами цього договору. Загальна сума договору визначається сукупністю специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. Після перерахування попередньої оплати ціни на товар не підлягають зміні в бік збільшення (п.п.3.1-3.3 цього договору).
Згідно з п. 4.1 договору покупець здійснює перерахування вартості товару на умовах, зазначених в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Моментом оплати є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.4.3 договору).
Відповідно до п. 7.4 цього договору за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення, але не більше 5% вартості готового товару до відвантаження. Штрафні санкції за порушення строків перерахування попередньої оплати до покупця не застосовуються.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, проте, в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань і взаєморозрахунків за цим договором (п.10.1 цього договору).
У специфікації 1 до договору поставки від 15.01.2019 №150119/1 сторони визначили найменування товару, УКТ ЗЕД, одиниці виміру, кількість товару, ціну за одну одиницю товару, загальну вартість товару з та без ПДВ. Встановили, що загальна вартість товару, що поставляється за цією специфікацією, складає 1162269,00грн, у тому числі ПДВ 193711,50грн (а.с.27).
У п.3 цієї специфікації визначені умови оплати: покупець проводить попередню оплату в розмірі 30% вартості товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку та підписання цієї специфікації, 70% - по факту отримання товару на склад покупця шляхом розстрочення платежу наступним чином: щотижня (платіжний день четвер), в сумі не меншій 100000,00 грн до повної оплати даної специфікації.
Згідно з п.4 цієї специфікації товар, що поставляється продавцем за цим договором, повинен супроводжуватися оригіналами наступних документів: рахунок-фактури на товар; видаткової накладної; товаротранспортної накладної; сертифікатом якості заводу-виробника.
Строки поставки - протягом 20 (двадцяти) робочих днів від дати отримання передоплати покупця. Дана специфікація не змінює інших умов договору № 150119/1 від 15.01.2019 та є його невід'ємною частиною (п.5.6 специфікації).
Позивачем надані відповідачеві рахунки на оплату від 15.01.2019 №46 на суму 1162269,00грн та від 06.02.2019 №159 на суму 49440,00грн (а.с.28,29).
На виконання умов договору поставки від 15.01.2019 №150119/1 позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 1211709,00грн, що підтверджується видатковими накладними:
від 06.02.2019 №96 на суму 109492,20грн, за якою поставлено підшипник 32044 MPS.P6 у кількості 2шт.;
від 08.02.2019 №106 на суму 1052776,80грн, за якою поставлено 16 підшипників 32044 MPS.P6, 18 підшипників NU314 E-XL-M1-C3 та 9 підшипників QJ 314XL-MPA-C3;
від 11.03.2019 №195 на суму 49440,00грн, за якою поставлено 4 підшипники NU314 MPA P63 та 2 підшипники QJ 314 MPB P6 (а.с. 30, 32,33).
Товар отримано уповноваженою особою, що підтверджується довіреністю від 05.02.2019 №144 (а.с.34).
Відповідач прийняті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, на загальну суму 848680,70грн, що підтверджується платіжними дорученнями:
від 07.02.2019 №290 на суму 348680,70грн;
від 12.02.2019 №341 на суму 100000,00грн;
від 19.02.2019 №406 на суму 200000,00грн;
від 26.02.2019 №505 на суму 200000,00грн (а.с.36-39);
19.09.2019 позивачем направлений на адресу відповідача лист-вимогу від 11.09.2019 №11/09/19/3, в якій позивач просить невідкладно, в день отримання листа здійснити погашення існуючої заборгованості шляхом перерахування грошових коштів у сумі 437408,55грн. При цьому зазначено, що на виконання умов договору від 15.01.2019, специфікацій №1 від 15.01.2019 та №2 від 11.03.2019 та видаткових накладних від 08.02.2019 №106 та від 11.03.2019 №195 ТОВ «Торговий дім «Пром-ЮА ГРУП» поставлений товар в повному обсязі, однак станом на 28.05.2019 ТОВ «Науково-виробнича фірма «Ротормаш» частково не сплачені кошти, в сумі 363028,30грн. Також зазначено, що за порушення строків оплати покупцю нараховано пеню у розмірі 58113,45грн за порушення строків оплати товару згідно специфікації №1 та 2472грн пені за порушення строків оплати товару по специфікації №2, 3% річних у сумі 4646,48грн та інфляційні втрати у сумі 9148,32грн (а.с.40-43).
З накладної АТ «Укрпошта», опису вкладення та інформації з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» вбачається, що вказаний вище лист-вимога отриманий відповідачем 19.09.2019 (а.с.45,46).
У зв'язку з невиконанням вимог претензії позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Науково-виробнича фірма «Ротормаш» про стягнення суми боргу, пені,3% та інфляційних (а.с.4-47).
24.12.2020 позивачем подано заяву про зменшення ціни позову у зв'язку з частковим погашенням відповідачем основної суми заборгованості у розмірі 72000,00грн, При цьому просив стягнути з відповідача на свою користь 291028,30грн за неоплачений товар, 56562,05грн пені, 6185,50грн 3% річних та 5672,28грн інфляційних втрат.
З наданого до клопотання платіжного доручення від 05.12.2019 №3156 вбачається, що відповідачем сплачено на користь позивача 72000грн (а.с.60).
03.03.2020 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.160-165).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин 1,4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором поставки від 15.01.2019 №150119/1, пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором.
Спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з простроченням оплати товару і регулюються умовами договору поставки від 15.01.2019 №150119/1, нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.
Підпунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами частини 1 статті 265 ГК України, яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 664 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 267 ГК України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до п.1.1 договору поставки від 15.01.2019 №150119/1, укладеного між сторонами спору, в порядку і на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти його і оплатити за цінами і в кількості відповідно до умов цього договору.
Згідно з п.п.5.4, 5.7 цього договору поставка товару проводиться за кількістю, зазначеній у товаросупровідних документах. Датою поставки товару (датою виконання зобов'язань постачальника по передачі товару покупцю, його представнику за дорученням або першому підприємству перевізника - товарно-транспортної організації і переходу прав власності на товар), є дата відвантаження, зазначена у видатковій накладній. При цьому дата видаткової накладної та товарно-транспортної накладної повинні збігатися.
Таким чином, з умов договору поставки вбачається, що за домовленістю сторін факт передачі товару від постачальника до покупця підтверджується видатковими накладними, якими визначається, у тому числі ціна товару.
На виконання умов договору поставки позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 1211709,00грн, що підтверджується видатковими накладними: від 06.02.2019 №96 на суму 109492,20грн, від 08.02.2019 №106 на суму 1052776,80грн, від 11.03.2019 №195 на суму 49440,00грн(а.с.30, 32,33).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник не заперечує факту поставки йому товару, визначеного у видаткових накладних. Крім того, з копії зустрічного позову, який ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.02.2020 повернутий ТОВ «Науково-виробнича фірма «Ротормаш», вбачається, що останнє підтверджує факт отримання товару за видатковими накладними від 06.02.2019 №96, від 08.02.2019 №106, від 11.03.2019 №195 саме на виконання умов договору поставки від 15.01.2019 №150119/1.
Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Пунктами 3.1-3.3 договору поставки від 15.01.2019 №150119/1 встановлено, що ціна за одиницю товару визначається згідно зі специфікаціями, які є невід'ємними частинами цього договору. Загальна сума договору визначається сукупністю специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 4.1 цього договору, покупець здійснює перерахування вартості товару на умовах, зазначених в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
У специфікації 1 до договору поставки від 15.01.2019 №150119/1 сторони визначили найменування товару, УКТ ЗЕД, одиниці виміру, кількість товару, ціну за одну одиницю товару, загальну вартість товару з та без ПДВ. Встановили, що загальна вартість товару, що поставляється за цією специфікацією, складає 1162269,00грн, у тому числі ПДВ 193711,50грн (а.с.27).
У п.3 цієї специфікації визначені умови оплати: покупець проводить попередню оплату в розмірі 30% вартості товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку та підписання цієї специфікації, 70% - по факту отримання товару на склад покупця шляхом розстрочення платежу наступним чином: щотижня (платіжний день четвер), в сумі не меншій 100000,00 грн до повної оплати даної специфікації.
Специфікації №2 від 11.03.2019, на яку позивач послався в листі-вимозі від 11.09.2019 №11/09/19/3, матеріали справи не містять.
Позивачем надані відповідачеві рахунки на оплату від 15.01.2019 №46 на суму 1162269,00грн та від 06.02.2019 №159 на суму 49440,00грн (а.с.28,29).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.02.2019 №290 на суму 348680,70грн, від 12.02.2019 №341 на суму 100000,00грн, від 19.02.2019 №406 на суму 200000,00грн, від 26.02.2019 №505 на суму 200000,00грн, а також від 05.12.2019 №3156 на суму 72000,00грн (а.с.36-39,60), у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 291028,30грн, що також не заперечується скаржником в апеляційній скарзі. А отже місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення 291028,30грн боргу за поставлений і неоплачений товар.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.4 договору поставки від 15.01.2019 №150119/1 за порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення, але не більше 5% вартості готового товару до відвантаження. Штрафні санкції за порушення строків перерахування попередньої оплати до покупця не застосовуються.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Отже, розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмежень розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не зважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.
Як зазначалось вище, у п.3 специфікації №1 визначені умови оплати: покупець проводить попередню оплату в розмірі 30% вартості товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку та підписання цієї специфікації, 70% - по факту отримання товару на склад покупця шляхом розстрочення платежу наступним чином: щотижня (платіжний день - четвер), в сумі не меншій 100000,00 грн до повної оплати даної специфікації.
З матеріалів справи вбачається, що рахунок на оплату за специфікацією від 15.01.2019 №1 на суму 1162269,00грн виставлений 15.01.2019, отже 20.01.2019 відповідач зобов'язаний був здійснити платіж у розмірі 348680,70грн.
07.02.2019 відповідачем перераховано позивачеві грошові кошти у сумі 348680,70грн, що підтверджується платіжним дорученням від №290 (а.с.36).
06.02.2019 та 08.02.2019 відповідачем отримано товар на загальну суму, визначену у специфікації №1 до договору поставки від 15.01.2019 №150119/11, отже відповідно до п.3 специфікації №1 відповідач мав здійснити платежі наступним чином: 14.02.2019, 21.02.2019, 28.02.2019, 07.03.2019, 14.03.2019, 21.03.2019, 28.03.2019, 04.04.2019 зобов'язаний перерахувати відповідачеві по 100000,00грн та 11.04.2019 - 13588,30грн.
Натомість, відповідач здійснив оплати 12.02.2019 у сумі 100000,00грн, 19.02.2019 - 200000,00грн та 26.02.2019 - 200000,00грн.
Таким чином, прострочення зобов'язання за поставлений товар по кожному з прострочених платежів, відповідно, настало 22.03.2019, 29.03.2019, 05.04.2019 та 12.05.2019.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій за прострочення виконання зобов'язання і строки їх нарахування. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Тобто, з урахуванням вимог частини 6 статті 232 ГК України, позивач мав право на нарахування пені за період з 22.03.2019 по 22.09.2019 на платіж у розмірі 100000,00грн, з 29.03.2019 по 29.09.2019 на платіж у розмірі 100000,00грн, з 05.04.2019 по 05.10.2019 на платіж у розмірі 100000,00грн та з 12.04.2019 по 11.10.2019 на платіж у розмірі 13588,30грн.
Однак, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 12.04.2019 по 11.10.2019 на всю суму заборгованості у розмірі 313588грн за товар, поставлений за специфікацією від 15.01.2019 №1 до договору поставки від 15.01.2019 №150119/1.
У зв'язку з тим, що позивач неправильно визначив період нарахування пені, суд апеляційної інстанції з урахуванням вищезазначеного здійснив перерахунок пені та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 50763,81грн у межах періоду, визначеного позивачем (з 12.04.2019 по 11.10.2019), з урахуванням виникнення обов'язку відповідача по кожному з платежів окремо та приписів частини 6 статті 232 ГК України.
Щодо нарахування пені за прострочення оплати товару, поставленого за накладною від 11.03.2019 №195 на суму 49440,00грн, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У постанові від 29.08.2019 №905/2245/17 Верховний Суд дійшов висновку, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, у тому числі, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання. Такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення, а тому при прийнятті судового рішення судом апеляційної інстанції враховані правові позиції Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - яка формує правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права.
Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не містять специфікації на поставку товару, визначеного у накладній від 11.03.2019 №195, яка здійснена на виконання умов договору поставки від 15.01.2019 №150119/1, умови якого не містять положень щодо строків оплати, обов'язок покупця щодо оплати цього товару в силу приписів статті 692 ЦК України виник наступного дня з моменту його отримання, тобто 12.03.2019, а отже прострочення зобов'язань настало з 13.03.2019.
Проте, позивач нарахував пеню за порушення відповідачем грошових зобов'язань, які виникли на підставі договору поставки від 15.01.2019 №150119/1 та видаткової накладної від 11.03.2019 №195 за період з 03.10.2019 по 28.11.2019, тобто в порушення вимог частини 6 статті 232ГК України поза межами шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 2453,03грн є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене в сукупності, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені, з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, сум боргу, фактичних дат поставки товару та здійснення оплат, умов договору поставки дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені за договором поставки у розмірі 50763,81грн.
У зв'язку з цим рішення Господарського суду Харківської області в частині стягнення 5798,24грн пені слід скасувати з підстав порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права.
Щодо обґрунтованості нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання за договором поставки від 15.01.2019 №150119/1, здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість нарахування позивачем відповідачеві 5672,28грн інфляційних втрат за порушення виконання відповідачем зобов'язань з квітня по жовтень 2019 року, виходячи з суми боргу 313588,30грн та за жовтень 2019 року на суму боргу 49440,00грн, а також 3% річних у сумі 6185,50грн за період з 12.04.2019 по 28.11.2019 на суму боргу 313588,30грн та з 03.10.2019 по 28.11.2019 на суму боргу 49440,00грн.
Доводи скаржника про безпідставне нарахування інфляційних втрат за квітень 2018 року відхиляються судом апеляційної інстанції за необґрунтованістю, оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При розрахунку інфляційних втрат слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №924/532/19 та від 29.04.2020 у справі №910/1193/19 від 08.05.2019 у справі № 904/2156/18.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Ротормаш» підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 у справі №922/3965/19 слід скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 5798,24грн та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 у справі №922/3965/19 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 233, 269, 270, 273, п.2 ч.1 ст. 275, п.4 ч.1 ст. 277, ст.ст.282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Ротормаш» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 у справі №922/3965/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 5798,24грн пені і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
3. Абзаци 1,2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 у справі №922/3965/19 викласти в такій редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма «Ротормаш» (61060, м. Харків, пр. Льва Ландау, 171, код ЄДРПОУ 37385017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пром-ЮА Груп» (43006, Волинська область, м. Луцьк, вул. Вахтангова, 14, офіс 1-38, код ЄДРПОУ 40618763) 291028,30грн основного боргу, 50763,81грн пені, 6185,50грн 3% річних, 5672,28грн інфляційних втрат та 5304,74грн судового збору.».
4. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 у справі №922/3965/19 залишити без змін.
5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пром-ЮА Груп» (43006, Волинська область, м. Луцьк, вул. Вахтангова, 14, офіс 1-38, код ЄДРПОУ 40618763) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма «Ротормаш» (61060, м. Харків, пр. Льва Ландау, 171, код ЄДРПОУ 37385017) 131,02грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складений 25.06.2020.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза