Справа № 274/6183/19 Провадження № 2/0274/585/20
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
(ЗАОЧНЕ)
23.06.20 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Гуменюк О.В.,
розглянувши цивільну справу за позовомАкціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", представником якого є Савіхіна А.М.,
доОСОБА_1
простягнення заборгованості,
У вересні 2019 р. Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) звернулось з вказаним позовом, у якому просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.10.2014 р. у розмірі 13 899,40 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 5 288,95 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 2 651,16 грн., нарахованої пені за прострочене зобов'язання - 4 021,22 грн., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. - 800,00 грн., штрафу - 500,00 грн. (фіксована частина) та 638,07 грн. (процентна складова), посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує зобов'язань за зазначеним договором.
Від ОСОБА_1 заяви про визнання позову або відзиву не надходило.
Судом з'ясовано, що 06.10.2014 р. ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг у ПриватБанку (далі - Заява) (а. с. 19).
Як вбачається з Заяви, ОСОБА_1 погодився з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений з цим договором до його укладення та згодний з його умовами.
З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 06.10.2014 р. випливає, що станом на 17.09.2019 р. заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 13 899,40 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 288,95 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 2 651,16 грн., нарахованої пені за прострочене зобов'язання у розмірі 4 021,22 грн., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. у розмірі 800,00 грн., штрафів у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 638,07 грн. (процентна складова) (а. с. 12, 13 - 18).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина ми першою та другою статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У Заяві ОСОБА_1 процентна ставка не зазначена та відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, обґрунтовуючи позов в частині стягнення пені за прострочене зобов'язання, пені за несвоєчасність сплати боргу та штрафів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором № б/н від 06.10.2014 р., посилається на Умови та правила надання банківських послуг, та Тарифи, які викладені на сайті https://privatbank.ua, як на частини зазначеного договору, при цьому до позовної заяви додано витяг з Тарифів та Умов та правила надання банківських послуг (а. с. 32 - 51, 52 - 53).
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови та правила надання банківських послуг розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови щодо нарахування та сплати неустойки, та саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту Банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 р. (провадження № 6-16цс15) і не спростовано Банком при розгляді вказаної справи.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Витяги з Тарифів та Умов та правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 06.10.2014 р. шляхом підписання Заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді неустойку (штрафи та пеню) та підстави її стягнення.
Враховуючи викладене, Суд, приходить до висновку, що позовна вимога Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, а саме - стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за простроченим тілом кредиту без урахування пені за простроченим зобов'язанням, пені за несвоєчасність сплати боргу та штрафів, тобто у розмірі 7 940,11 грн.
При цьому Суд зазначає, що наведене вище правове обґрунтування зроблено з врахуванням висновків Верховного Суду, які містяться у постановах від 03.07.2019 р. у справі № 342/18/17 (провадження № 14-131цс19, http://reyestr.court.gov.ua/Review/82998244) та від 17.07.2019 р. у справі № 175/4576/14-ц (провадження № 61-18993св18, http://reyestr.court.gov.ua/Review/83230259).
На підставі статі 141 Цивільного процесуального кодексу України з ОСОБА_1 на користь Банку у якості відшкодування судових витрат підлягає стягненню 1 097,38 грн.
Керуючись статтями 141, 258, 259, 263 - 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України,
1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП (за даними позовної заяви) НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за договором № б/н від 06.10.2014 р. у розмірі 7 940,11 грн.
3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у якості відшкодування судових витрат 1 097,38 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд заочного рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя В.В. Корбут